5 Оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності

Оцінка прав на винаходи і корисні моделі на практиці може здійснюватися за допомогою підходів: витратного, додходного (прибуткового) і порівняльного (ринкового).

Одним з методів витратного підходу є метод вихідних витрат. За цим методом вартість прав на винахід чи корисну модель, створені на власному підприємстві, може бути визначена за формулою:

(9.1)

де k₁ — коефіцієнт морального старіння, розрахований на дату оцінки за формулою:

(9.2)

де t_юр — юридичний термін дії, охоронного документа на дату оцінки;

t_n — номінальний (повний) термін дії охорони докумен­та;

З — витрати річні сумарні в t-м періоді, грн;

к_2t — коефіцієнт індексації, що враховує зміни індексу цін у t-м періоді у відповідних галузях промисловості (визначається по банківській чи дисконтній ставці, або по галузевих індексах цін, або за коефіцієнтами індек­сації пенсій):

к_3t— коефіцієнт дисконтування в t-му періоді:

(9.3)

де і_t - банковський відсоток за використання капіталу в t-м періоді, %.

При визначенні витрат виявляються усі фактичні затрати, пов'язані зі створенням, правовою охороною і введенням ОІВ у дію:

З_t =З_pt + З_ot, (9.4)

де З_рt— витрати на розробку ОІВ, грн;

З_ot — витрати на правову охорону ОІВ, грн.

У свою чергу:

З_pt = З_ндр + З_ктд , (9.5)

де З_ндр — витрати на проведення НДР, грн;

З_ктд — витрати на розробку конструкторсько-технічної, технологічної і/чи проектної документації, пов'язані зі створенням ОІВ, грн.

З = З_п + З_тд + З_е + З_в + З_з + З_інш, (9.6)

де З_n — витрати на пошукові роботи, грн;

З_тд — витрати на проведення теоретичних досліджень, грн;

З_е— витрати на проведення експериментів, грн;

З_в— витрати на проведення випробувань, грн;

З_з — витрати на складання, розгляд і затвердження звітів, грн;

З_інш — інші витрати.

З_інш = З_еп + З_тр + З_рп + З_р + З_ан + З_д, (9.7)

де З_еп — витрати на виконання ескізного проекту, грн;

З_тр — витрати на виконання технічного рішення, грн;

З_рп — витрати на виконання робочого проекту, грн;

З_р — витрати на виконання розрахунків, грн;

З_ан — витрати на проведення авторського нагляду, грн;

З_д — витрати на дизайн, грн.

Для визначення вартості ОІВ за ринковим підходом здійс­нюють збір, аналіз і систематизацію даних про комерційні умови укладених ліцензійних та інших договорів на передачу ОІВ і їхню ціну на міжнародному і внутрішньому ринках за галузевим принципом і на цій основі створюють бази даних.

Визначення ринкової вартості ОІВ на основі наявних ана­логів можливо лише при правильному зіставленні цілей, па­раметрів, обсягів і умов наданні прав, а також характеристик оцінюваних ОІВ і аналога.

Визначення продажної ціни продукції з ОІВ на основі по­рівняння продажів здійснюється за допомогою складання прайс-листів порівнюваних об'єктів, зіставлення комерційних умов продажів і технічного рівня оцінюваного об'єкта з наяв­ними аналогами. Наявні в базах даних порівняльні дані, у тому числі термі­ни договорів, ставки роялті, продажні ціни й ін., використо­вуються для уточнення розрахункових параметрів, отриманих при оцінці ОІВ на основі дохідного підходу.

У рамках дохідного підходу оцінку вартості прав на винахід і корисні моделі найчастіше роблять за методом надлишково­го прибутку.

Під "надлишковим прибутком" у данному випадку розу­міють різницю між прибутком, отриманої при використанні винаходів чи корисної моделі, і тим прибутком, який вироб­ник одержує від реалізації продукції без використання вина­ходу чи корисної моделі. Надлишковий прибуток дисконту­ють з урахуванням передбачуваного періоду його одержання.

Вартість прав на винахід чи корисну модель можна визна­чити за формулою:

(9.8)

де — чистий надлишковий прибуток, одержуваний за ра­хунок використання винаходів чи корисної моделі в пе­ріоді t, грн;

r — ставка дисконту, %;

п — число періодів t, у яких передбачається одержання надлишкового прибутку.

(9.9)

де— чистий надлишковий прибуток, одержуваний від використання чи винаходу корисної моделі в період t, віднесений до одиниці продукції, грн;

V_t — число одиниць продукції, вироблених у період і.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування при­бутку підприємств" податок на прибуток складає 25%.

Вартість промислового зразка може бути визначена за фор­мулою:

(9.10)

де — чистий прибуток, одержуваний у період t від того обсягу техніки, у якому використаний промисловий зра­зок, грн;

r - ставка дисконту, %;

п — число періодів t, у яких передбачається одержання прибутку від об'єкта техніки.

(9.11)

де — чистий прибуток, одержуваний з одиничного об'єк­та техніки в період t, грн.;

V_t — число одиниць об'єкта техніки, вироблених у пе­ріод t, шт.

Оцінка вартості інновації як предмета ліцензії

У Міжнародній практиці ліцензійної торгівлі під "ціною ліцензії", зазвичай, розуміють суму виплат покупця ліцензії (Ліцензіата) на користь продавця ліцензії (Ліцензіара).

До основних факторів, що впливають на розмір винагоро­ди за ліцензію, відносяться наступні:

- технічна цінність чи винаходу "ноу-хау", що забезпечує ліцензіатові одержання додаткового прибутку від вико­ристання предмета ліцензії;

- розмір капіталовкладень, необхідних для організації виробництва ліцензійної продукції;

- територія за згодою, тобто перелік тих країн, у яких лі­цензіатові надано право використання технології для організації виробництва і продажу ліцензійної продукції;

- обсяг права, що одержав ліцензіат (виняткове чи невиняткове) на використання технології в рамках обго­вореної "території";

- витрати на власні НДР і ДКР по розробці технології;

- обсяг переданої технічної документації, що містить суть наукової розробки чи "ноу-хау";

- залежність ліцензіата від ліцензіара в сировині, мате­ріалах, деталях і вузлах, необхідних для організації ви­робництва ліцензійної продукції; умови взаємообміну технічними удосконаленнями, як забезпеченими, так і не забезпеченими патентним захистом;

- обсяг технічної допомоги, що робиться ліцензіаром лі­цензіатові в освоєнні закупленоїїм ліцензії;

- наявність конкурентних пропозицій на продаж тех­нології, співставимих за економічними вигодами від їхнього використання з закуповуваною технологією;

- державне регулювання ліцензійної торгівлі (оподатко­вування, лімітування розміру виплат і т.д.);

- вид платежу за ліцензію;

- умови про судові витрати по можливих позовах третіх осіб щодо порушення їхніх патентних прав;

- інші умови.

Визначення вартості (ціни) ліцензії - одне з найбільш складних питань ліцензійної торгівлі, оскільки реальна комерційна цінність переданих по ліцензії ОІВ може бути встановлена лише в процесі експлуатації цих об'єктів у майбутньому.

На практиці одержали поширення три види ліцензійних платежів:

- роялті (рівномірні);

- паушальні (разові);

- змішані (по­єднання разового платежу з рівномірним).

При платежах на базі роялті у відповідних статтях ліцензій­ного договору вказується, що ліцензіат періодично після закін­чення звітного періоду (звичайно раз на рік) повинен здійсню­вати платіж ліцензіарові у виді визначених процентних відра­хувань чи фіксованих сум (роялті) від того показника (обсяг продажів, собівартість, прибуток та ін.), до якого буде прив'я­зана ставка роялті.

Паушальні платежі являють собою визначену зафіксова­ну в тексті ліцензійного договору суму, що виплачує ліцензіарові у виді одноразового чи платежу вроздріб, наприклад, при вступі ліцензійного договору в силу, у момент видачі ліцензіатові технічної документації, після випуску перших зразків про­дукції по ліцензії.

Суть ліцензійної торгівлі полягає в тім, що ліцензіат за ра­хунок застосування ОІВ, переданих йому ліцензіаром, дістає додатковий прибуток понад тієї, яку б він одержав без даного ОІВ. За це ліцензіат виплачує ліцензіарові частину від отри­маного прибутку. По суті, уся складність визначення розміру цієї виплати, тобто ціни ліцензії, полягає у визначенні частки прибутку, виплачуваної ліцензіару.

У міжнародній ліцензійній торгівлі найбільше широко ви­користовуються два варіанти розрахунку ціни ліцензії:

• на основі розміру прибутку ліцензіата;

• на базі роялті.

При визначенні ціни ліцензії на основі розміру прибутку ліцензіата розрахункова ціна ліцензії визначається в такий спосіб:

РV=П*ɣ, (9.12)

де П - прибуток, одержуваний ліцензіатом протягом дії ліцензії;

ɣ— частка ліцензіара в прибутку ліцензіата.

При очевидній логічності і простоті приведеної вище фор­мули даний метод розрахунку ціни ліцензії має обмежене за­стосування з двох причин. По-перше, ліцензіат не зацікавле­ний показувати ліцензіарові розмір одержуваного прибутку. По-друге, дуже важко визначити частку ліцензіара в прибут­ку ліцензіата, оскільки, у загальному випадку, цей прибуток формується як за рахунок використовуваного ОІВ, так і за рахунок суми матеріальних і нематеріальних активів ліцен­зіата.

У тому випадку, якщо із загального прибутку, одержува­ного в рамках ліцензійного договору, можна виділити прибу­ток, отриманий саме від використання винаходу, ціну ліцензії можна розрахувати за формулою:

РV=П_в*ɤ_л, (9.13)

де П_в —прибуток, генерований винаходом;

ɤ_л - частка ліцензіара в прибутку, генерованого вина­ходом.

Частка ліцензіара в прибутку, що генерується використо­вуваним в об'єкті (продукті) винаходом, розраховується як добуток трьох коефіцієнтів:

ɤ_л =К₁*К₂*К₃, (9.14)

де К_] — коефіцієнт досягнутого результату;

К₂ — коефіцієнт складності вирішеної технічної задачі;

К₃ — коефіцієнт новизни.

Значення коефіцієнтів приведені в таблицях у [36, осн. література].

При визначенні ціни ліцензії за методом роялті ціну ліцензії розраховують за формулою:

(9.15)

де PV— дійсна вартість ліцензії, рівна сумі виплат роялті протягом терміну дії ліцензії, грн;

PV_t — прогнозовані грошові потоки, що генеруються предметом ліцензії в період t, грн;

t — розрахунковий термін дії ліцензії (періоди);

R, — ставка роялті в період t, %.

Таблиці стандартних ставок роялті дозволяють визначити приблизний розмір ставки роялті для кожного конкретного об'єкта ліцензії. Стандартне значення ставки роялті може бути уточнене в результаті пошуку й аналізу матеріалів конкурентів на об'єкти, що аналогічні чи близькі за своїми характеристи­ками до оцінюваного предмета ліцензії.

6 Діяльність державної системи правової охорони інтелектуальної власності України за 2000-2009 роки

Світова економічна криза, яка негативно вплинула на показники економічного розвитку України, суттєво позначилася і на стані діяльності у сфері охорони промислової власності. У 2009 р. до Держдепартаменту надійшло понад 42 тис. заявок на об’єкти промислової власності, з них більше 14 тис. – на винаходи і корисні моделі, понад 1,6 тис – на промислові зразки і майже 26,5 тис. – на знаки для товарів і послуг (у т.ч. 17,9 тис. заявок – за національною процедурою).

У 2009 р. до Держдепартаменту надійшло 4815 заявок на винаходи (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Динаміка надходження і розгляду заявок та видачі патентів на винаходи у 2006 – 2009 рр.

Активність національних заявників у 2009 році зменшилася на 13% порівняно з попереднім, активність іноземних заявників у поданні заявок на винаходи за процедурою РСТ – на 16%. Частка заявок від іноземних заявників у звітному році становила 49% від загальної їх кількості (проти 51% у 2008 р.). У 2009 р. до Держдепартаменту як відомства–одержувача надійшло 72 заявки від національних заявників для патентування винаходів за процедурою РСТ в іноземних державах.

Найактивнішими серед іноземних заявників були заявники зі США (647 заявок), Німеччини (417), Швейцарії (211), Франції (158), Російської Федерації (99), Японії (93 заявки), Сполученого Королівства (81 заявка), Швеції (74 заявки), Бельгії (72), Нідерландів (60 заявок) та Італії (56 заявок).

Розподіл заявок на винаходи, що надійшли від іноземних заявників за процедурою РСТ, за країнами походження наведено на рис. 2.2.

За 2000 – 2006 рр. не збільшуючи кількості експертів вдалося скоротити строки розгляду заявок:

- на винаходи майже у 2,5 рази. Сьогодні цей строк складає 2 місяці для проведення формальної експертизи і у середньому близько 16 місяців для проведення кваліфікаційної експертизи (як і у ЄПВ, Роспатенті та в деяких інших провідних патентних відомствах);

- на знаки для товарів і послуг майже у 2,5 рази, на сьогодні цей строк складає близько 12 місяців. Його доцільно скорочувати й надалі, однак граничним строком, після якого скорочення вже не є доцільним, слід вважати 6 місяців – строк конвенційного пріоритету.

Рис. 2.2. Розподіл заявок, поданих за процедурою РСТ, за країнами походження, у 2009 році

Всього за період з 1.01.2000 року по 1.01.2010 року до Державного департаменту інтелектуальної власності надійшло понад 230 тис. заявок на об’єкти права промислової власності, а зареєстровано понад 190 тис. охоронних документів на об’єкти промислової власності (див. табл. 9.1).

Таблиця 9.1 - Кількісні показники реєстрації охоронних документів на об’єкти промислової власності

Об‘єкти промислової власності		2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2008	2009	2009/ 2000, разів
Винаходи	20-річні патенти	1710	2307	3047	3113	2838	3433	3698	3832	4002	2,3
	деклара-ційні патенти	4062	9363	6131	7870	7069	286	7	-	-	0
Всього патентів		5772	11670	9178	10983	9907	3719	3705	3832	4002	0,69
Корисні моделі		222	422	440	672	1853	7467	8268	9282	8391	37,8
Промислові зразки		1044	1186	1267	1474	1436	1569	2061	2503	1754	1,7
Знаки для товарів і послуг		3339	4389	6642	7706	9383	11645	13134	15357	15137	4,5
Топографії ІМС		–	–	–	–	2	1	2	-	-	-
Всього		10377	17667	17527	20835	22581	24401	27170	30974	29284	2,8

Тестові завдання до теми 9