3 Види ефекту інноваційних проектів

Залежно від результатів, що враховуються, і витрат розрізняють наступні види ефекту (табл. 7.1).

Залежно від часового періоду обліку результатів і витрат розрізняють показники ефекту за розрахунковий період, показники річного ефекту.

Загальним принципом оцінки ефективності є зіставлення ефекту (результату) і витрат.

Відношення може бути виражене як в натуральних, так і в грошових величинах і показник ефективності при цих способах виразу може виявитися різним для однієї і тієї ж ситуації. Але, головне, потрібно чітко зрозуміти: ефективність у виробництві - це завжди відношення.

Таблиця 7.1 - Вид ефекту інноваційних проектів

Вид ефекту	Чинники, показники
1. Економічний	Показники враховують у вартісному виразі всі види результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій
2. Науково-технічний	Новизна, простота, корисність, естетичність, компактність
3. Фінансовий	Розрахунок показників базується на фінансових показниках
4. Ресурсний	Показники відображають вплив інновації на об'єм виробництва і споживання того або іншого виду ресурсу
5. Соціальний	Показники враховують соціальні результати реалізації інновацій
Екологічний	Шум, електромагнітне поле, освітленість (зоровий комфорт), вібрація. Показники враховують вплив інновацій на навколишнє середовище

В цілому проблема визначення економічного ефекту і вибору найбільш переважних варіантів реалізації інновацій вимагає, з одного боку, перевищення кінцевих результатів від їх використання над витратами на розробку, виготовлення і реалізацію, а з іншої – зіставлення отриманих при цьому результатів з результатами від застосування інших аналогічних за призначенням варіантів інновацій.

Особливо гостро виникає необхідність швидкої оцінки і правильного вибору варіанту на фірмах, що застосовують прискорену амортизацію, при якій терміни заміни діючих машин і устаткування на нові істотно скорочуються.

4. Оцінка ефективності інноваційних проектів в умовах командно-адміністративної економіки

Реалізації будь-якого інноваційного проекту (особливо в умовах ринкового господарювання) повинне передувати рішення двох взаємозв'язаних методичних задач, а саме:

1) оцінка вигідності кожного з можливих варіантів здійснення проекту;

2) порівняння варіантів і вибір якнайкращого з них.

В умовах інтеграції національної економіки в світову економічну систему способи рішення вказаних задач не повинні вступати в суперечність з методами економічних вимірювань і обгрунтувань, прийнятими в світовій практиці.

В умовах панування державної форми власності і централізованих методів управління економікою переважав і відповідний централізований, єдиний для всіх підприємств і організацій підхід до оцінки ефективності господарських рішень. Суть його зводилася до принципу, згідно якому все, що вигідно для держави, повинно бути вигідно і для кожного з господарюючих суб'єктів.

Цей принцип передбачав єдиний для всіх суб'єктів глобальний критерій ефективності капітальних вкладень — економічний ефект, що отримується на всіх стадіях і етапах реалізації нововведення, тобто від проведення досліджень і розробок до використання інновацій у споживача. Методична суперечка в основному стосувалася лише показників, якими оцінювався цей ефект, — «приведені витрати» на реалізацію нововведення або «інтегральний (річний) економічний ефект».

В умовах адміністративно-командної системи управління економічні обгрунтування, хоч і були обов'язковими атрибутами будь-якого господарського рішення, грали другорядну роль і часто носили чисто формальний характер. Як організації, що здійснюють освоєння виділених капітальних вкладень, так і відомства, що займаються їх розподілом, були всього лише розпорядниками, але не фактичними власниками грошових коштів, що виділяються. Крім того, виділення грошових коштів на здійснення капітальних вкладень в основному носило безоплатний характер.

Такий підхід до обгрунтування господарських рішень приводив до погіршення господарської ситуації. Нерідко отримувалося устаткування, яке роками не знаходило застосування або використовувалося не на повну потужність. Придбана за валюту за кордоном нова техніка не вписувалася в існуючі технологічні процеси, а тому не давала тієї віддачі, яку можна було чекати, виходячи з її технічного рівня.

Таким чином, проведений аналіз підходів і методів оцінки економічної ефективності інвестицій дозволяє зробити наступні висновки:

• методи оцінки економічної ефективності капітальних вкладень, розроблені для умов адміністративно-командної економіки, не задовольняють сучасному стану розвитку економічних реформ в теоретичному і в практичному аспектах;

• представляє значний інтерес зарубіжний досвід проведення інвестиційних розрахунків, в якому широко використовуються як динамічні методи оцінки економічної ефективності, засновані на аналізі фінансових потоків і дозволяючі оцінити економічну доцільність реалізації інноваційних проектів в цілому, так і статичні методи, що базуються на дослідженні фінансового стану інноваційних підприємств, що здійснюють інвестиційні програми, по звітних роках інвестиційного періоду.