4 Міжфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах. Альянси, консорціуми і спільні підприємства

4.1 Міжфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах

З 70—80-х років 20-го століття у технічно розвинутих країнах почали активно поширюватися різні форми спільно проведення науково-дослідних робіт, спрямованих переважно на забезпечення великих технологічних проривів. Рішення таких задач вимагає організації складних програм НДДКР і значних фінансових, матеріально-технічних, і людських ресурсів.

Історично першою формою науково-технічної кооперації в США стали дослідницькі інститути, переважно галузевого профілю, створювані за програмно-цільовим принципом. Їхньою відмінною рисою є відмовлення від проведення робіт власними силами і залучення на контрактній основі зовнішніх виконувачів, у тому числі промислових фірм.

Кілька великих корпорацій однієї галузі, зацікавлених в спільному проведенні визначених етапів інноваційних процесів (у першу чергу НДДКР), організують на паях інститут, визначають довгострокову програму його досліджень, створюють орган керування. У такий спосіб були створені Дослідницький інститут електроенергетики, Дослідницький інститут сонячної енергетики та інші.

Інститути організуються на відрахування від продажів зацікавленими корпораціями, причому багато хто з них через недостатній власний науково-технічний потенціал ніколи до цього не займалися НДДКР. Штат працівників цих інститутів відносно невеликий. Його персонал (вчені й інженери, професійні керуючі, фахівці в області фінансів) зосереджує основні зусилля на керуванні діяльністю виконавців, організації конкурсів серед потенційних виконавців і на експертизі. У меншому ступені вони займаються проведенням НДДКР власними силами. Інститути являють собою певний грошовий фонд, з якого видаються засоби під цільові проекти зовнішнім виконавцям. Завдяки цільовому характерові субсидування НДІ можуть охопити величезну масу фахівців, що недоступно окремій корпорації.

4.2 Альянси, консорціуми і спільні підприємства як форма

міжфірмового інноваційного співробітництва

Кінець 80-х і 90-і роки характеризуються швидким ростом кооперації у вигляді міжфірмових угод про НДДКР, націлених на рішення довгострокових інноваційно-комерційних задач глобального поширення нових технологій. Організаційною формою цього процесу стали науково-технічні альянси.

Науково-технічним альянсом прийнято називати стійке об'єднання декількох фірм різних розмірів між собою і/або з  університетами, державними лабораторіями на основі угоди про  сумісне фінансування НДДКР, розробку або модернізацію продукції.

Науково-технічні альянси підрозділяють на:

- науково-дослідні, створювані для реалізації наукового проекту;

- науково-виробничі - для розробки і виробництва нової продукції.

Якщо в такому співробітництві беруть участь партнери з різних країн, то альянси стають міжнародними. Створюючи технологію поза твердими національними межами, альянси знижують вплив і число страхових факторів, ризиків, обмеженості ресурсів, твердості державного регулювання.

Учасники альянсу вносять свої внески у вигляді інтелектуальних, матеріальних і інших ресурсів, а після досягнення результатів отримають за згодою свою частку інтелектуальної власності. Альянси займають проміжну ступінь між неформальною кооперацією і повним злиттям. Керування здійснюється або одним з ведучих членів, або спеціально призначеним координаційним комітетом.

Розрізняють горизонтальні (фірми однієї галузі) і вертикальні (фірми різних галузей) науково-технічні альянси. Один з парадоксів формування альянсів полягає в розширенні, співробітництва корпорацій одночасно з жорсткістю їхньої конкуренції між собою.

Найбільш великі альянси впливають на технічний рівень ключової галузі. Так, у 1992 р. відомі корпорації IBM, Siemens і Toshiba створили альянс для розробки суперчипа комп'ютерної пам'яті, вклавши 1 млрд. дол.

Альянси з'явилися й у Росії. У 1995 р. компанії Hewlet Packard, Oracle, LVS і Cognitive Technologies оголосили про початок реалізації спільного проекту «Електронний архів» по створенню систем керування електронними документами. Фірма Cognitive Technologies поставляє системи розпізнавання текстів (одні з кращих у Росії), розроблені за участю фахівців Інституту російської мови; фірма Oracle — технології керування базами даних; фірма Hewlett-Packard — повний набір устаткування для створення і підтримки електронного архіву, а фірма LVS виступає як збирач, наладчик, творець кінцевої системи, що йде безпосередньо клієнтові.

Інтернаціоналізація інноваційних проектів являє собою позитивну тенденцію, тому що в результаті виграють усі. Потенційний виграш визначається новими можливостями для інновацій, швидким і широким поширенням передових технологій, більш раціональним розміщенням ресурсів, створенням більш сприятливого інвестиційного клімату.

Консорціум являє собою добровільне об'єднання організацій для рішення конкретної задачі, реалізації програми, здійснення великого проекту. До нього можуть входити підприємства й організації різних форм власності, профілю і розміру. Учасники консорціуму зберігають свою повну господарську самостійність і підкоряються спільно обраному виконавчому органові в тій частині діяльності, яка стосується цілей консорціуму. Після виконання поставленої задачі консорціум розпускається.

У рамках консорціуму для їхніх учасників стало можливим:

- виконання досліджень, які не можна було проводити самостійно через значні витрати і ризик;

- розподіл витрат на виконання НДДКР між декількома фірмами-учасниками;

- об'єднання фірмами-учасниками дефіцитних трудових і матеріальних ресурсів для виконання НДДКР.

Міжнародне спільне підприємство (СП) може бути визначене як форма міжфірмового співробітництва в розробці, виробництві або маркетингу продукту, що перетинає національні межі і припускає значний і тривалий внесок партнерів у вигляді капіталу, технології або інших активів. У багатьох випадках відповідальність у керуванні розділена між фірмами-партнерами.

За даними статистики, 55% угод про кооперації - це угоди про створення СП. Близько 40% промислових компаній США з обсягом продажу понад 100 млн дол. беруть участь у створенні одного або декількох СП. У цій формі організовано близько 40% закордонних філій американських і англійських міжнародних монополій, понад 50% закордонних західногерманских і італійських філій, 70% французьких і майже 90% японських.

Мотиви створення спільних підприємств можуть бути різні. Досвід Японії свідчить про те, що основним мотивом є отримання передової технології виробництва (44% опитаних фірм), отримання права на використання товарного знаку (24%) та стимулювання експорту (14%).

Виділяють чотири типи технологічно орієнтованих СП:

- співробітництво між фірмами тільки в дослідженнях;

- спільна розробка одного або більше продуктів (у комерційному літако- і моторобудуванні, в окремих сегментах телекомунікаційної, мікроелектронної і біотехнологічної індустрії);

- обмін випробуваними технологіями в рамках єдиної продуктової лінії або через багато продуктів. Ці СП особливо відомі у світовій мікроелектронній промисловості і роботобудуванні завдяки розповсюдженій тут практиці перехресного ліцензування;

- співробітництво за допомогою виконання різних функцій або стадій життєвого циклу виробів, властивому рядові міжнародних СП в області біотехнології, фармакології, у сталеливарній промисловості й автомобілебудуванні. Маються на увазі ситуації, коли одна фірма розробляє новий продукт або процедуру маркетингу, а виробництво й адаптацію до закордонного ринку здійснює інша фірма.