2 Формування інноваційних підрозділів

Ризикові підрозділи компаній створюються великими корпораціями з метою освоєння новітніх технологій і являють собою невеликі автономно керовані і спеціалізовані виробництва. Принципове значення має той факт, що кошти для їхнього створення виділяються корпоративними підрозділами так званого ризикового фінансування, які мають власний бюджет.

Перший внутріфірмовий ризиковий підрозділ японської фірми Hitachi з'явився в 1983 р. Він створив графобудівник. Президент фірми Hitachi регулярно використовував всі переваги внутріфірмових ризикових підрозділів для розробки самих передових технічних товарів.

На фірмі Sharp ризикові підрозділи мають свою специфіку утворення і функціонування. З 5-ти тис. працівників було обрано 300 дослідників, що були розбиті на підгрупи по 10 чол. Керівник кожної підгрупи мав право вільного підбора людей, і ніхто з членів ради директорів або завідувачів відділами не міг перешкодити його виборові.

На провідних фірмах світу вчені й інженери працюють над новими ідеями на своїх робочих місцях, одержуючи винагороду в межах посадового окладу. Вони можуть висунути принципово нову ідею. У випадку підтримки нововведення формується група по створенню і реалізації пробної партії нової продукції. Коли продукт виходить на ринок, інженер-новатор одержує статус «інженера по продукту». Якщо ж обсяг реалізації досягає 1 млн дол. у рік, то нововведення попадає в розряд освоєної продукції і статус підрозділу і його керівництво знову змінюється. При досягненні обсягу реалізації 5 млн дол. знову відбувається перетворення, а керівник стає «керуючим по продукту». Якщо рівень продажів перевищить 20 млн дол., утворює незалежний відділ для виробництва і збуту під відповідну продуктову лінію. Якщо ж досягається рівень у 75 млн дол., формується самостійне господарське відділення із відповідним статусом його керівників.

Незважаючи на певну умовність даної схеми, вона дає загальне уявлення про механізм створення інноваційних підрозділів в межах існуючих компаній, без яких важко ефективно реалізовувати інноваційні стратегії і швидко реагувати на запити ринку, технологічні і продуктові нововведення.

3 Форми малого інноваційного підприємництва

Мале інноваційне підприємництво пов'язане з процесами формування нових фірм у рамках старих компаній, створенням і функціонуванням ризикових фірм, розробкою і реалізацією інкубаторних програм. Фірми-інкубатори є однією з організованих форм активізації інноваційної діяльності.

3.1 Нові фірми в рамках старих компаній

Нові фірми в рамках старих компаній являють собою прогресивний метод утворення молодих компаній. Якщо в 1970-і на початку 1980-х років нові компанії створювалися в основному інженерами і вченими, що ішли з фірм, то в даний час має поширення інший підхід. Корпорації самі субсидують організацію нових фірм для того щоб запобігти відходу ведучих працівників, яких заманюють вкладники ризикового капіталу. У пошуках таланту вони ж дозволяють залучити на роботу у свою корпорацію фахівців з інших фірм.

Звичайний спосіб дії компаній полягає в прийнятті на себе усіх фінансових питань молодих фірм, що дозволяє материнської компанії стати власником щонайменше 80% нової фірми (усе - у руках співробітників-засновників). У бухгалтерських книгах нова внутрішня фірма числиться як філія, але фактично є окремою компанією зі своєю радою директорів. Однак збитки від діяльності останньої в початковому періоді її розвитку доводиться вносити в бухгалтерські книги материнської компанії. У той же час компанія, що субсидіює, не може одержати 100% прибутків фірми-новачка, тому що остання не належить їй цілком.

Щоб обійти зазначену проблему, деякі компанії, що організували усередині своєї структури нову фірму, роблять її своєю повною власністю. У подібному варіанті співробітники - засновники молодої фірми звичайно одержують право придбання протягом ряду років акцій за пільговою ціною.

Після закінчення декількох років материнська компанія - власник контрольного пакета акцій одержує можливість викуповувати акції, що належать співробітникам-засновникам, які отримають доходи від приросту капіталу.