Питання для самоперевірки.

1. Дайте визначення соціальної групи?

2. Що є визначальним для об'єднання людей у групу?

3. Які є види соціальних груп?

4. Яка основна відмінність малої групи?

5. На чому заснований поділ груп на формальні і неформальні?

6. Розкрийте поняття референтної групи.

7. Які стадії у своєму розвитку проходить реальна група?

8. Розкрийте зміст понять статус, престиж, роль.

9. Розкрийте поняття конформізму і нонконформізму? Чим вони подібні?

10. Чим суттєво відрізняється самовизначення від конформізму і нонконформізму?

11. Розкрийте поняття соціально-психологічного клімату групи?

12. Чим визначається згуртованість групи?

13. Розкрийте особливості методів соціо- і референтометрії.

14. Розкрийте поняття лідерства.

15. Які існують теорій лідерства, в чому їх зміст?

Література.

1. Андреева Г.М. Социальная психология. М., Изд-во Моск. Ун-та, 1980.

2. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. – К., 1993.

3. Регуляция социально-психологического климата трудового коллектива. (Под ред. Б.Д.Парыгина). Ленинград, 1986.

4. Радугин А.А. Психология. Учеб. пособие для высш. учеб. зав. М., 2001.

5. Производственная социология, психология и педагогика. М., 1989.

6. Морозов А.В. Деловая психология. Курс лекций. - СПб, 2000.

7. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Харьков, 1998.

8. Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации. - М.,1998.

9. Психологія. Підручник. /За ред. Ю.Л.Трофімова/ - К., 2001.

10. Столяренко Л.Д., Столяренко В.Е. Психология и педагогика для технических вузов. Ростов н\Д, 2001.

11. Психология. Учебник для технических вузов. \Под ред. В.Н.Дружинина\ - СПб, 2000.

12. Общая психология. /Под ред А.В.Петровского/. М., 1986.

С8. Формування та розвиток особистості.

План:

1.Розуміння особистості в концепції З.Фрейда.

13. Підхід до розуміння особистості в гуманістичній психології.

3.Розуміння особистості у вітчизняній психології.

4.Вікові особливості .

Короткий виклад основних положень теми:

В психології існує три етапи наукового вивчення особистості: філософсько-літературний, кліничний та експериментальний. Специфіка останнього полягає у використанні наукового експерименту як головного методу дослідження; первірці гіпотез за допомогою методів математичної статистики, які дозволяють отримувати більш точні результати; створенні тестових методиу, що дозволяють вимірювати якісті особистості.

Вітчизняні психологи стверджують, що особистістю не народжуються, а стають протягом життя. Людина народжується індивідом – носієм біологічних властивостей, фізіологічних механізмів та психологічних якостей людства. Індивід є основою для подальщого формування особистості. В процесі оволодіння досвідом людства, навчання, виховання, спілкування, індивід не тільки стає суб’єктом діяльності, формує самосвідомість, але набуває особливу “надчуттєву” властивість – “соціальність”. Поняття “особистість” відображує соціально-психологічне єство людини, наявність соціальних відносин в індивіді. В західній психології існує багато теорії, які по-різному розуміють сутність особистості, рушійні сили її розвитку. Загалом, їх погляди на особистість можна узагальнити у три групи:

особистість – є вродженою якістю (З.Фрейд);

особистість – є продуктом суспільних відносин (біхевіоризм, теорія соціального научіння);

особистість – результат взаємодії вроджених особливостей або потенцій людини та соціального оточення, за провідної ролі останнього (неофрейдизм) або власної активності індивіда (гуманістична психологія).

Сучасна психологія розглядає розвиток як постійний перехід від одного вікового етапу до іншого, пов'язаний зі змінами в будові психіки. Перехід від одного віку до іншого характеризується “кризою” (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, Е.Еріксон). Формування і зміна в зв'язку з цим особистості людини відбувається протягом усього життя, хоча визначальним, найбільш впливовим на цей процес, є період початку життя – дитинство і юність.

Позитивний чи негативний вихід з вікових криз визначається якістю активності, змістом діяльності і формою відносин, що реалізовуються як значимими для людини оточуючими людьми (батьками й іншими дорослими – для дитини), так і самою людиною.