Оподаткування бізнесу, підприємницької діяльності, нововведення

За 11 років існування спрощеної системи оподаткування кількість платників єдиного податку збільшилась майже у 12 разів, а надходження до бюджету від сплати єдиного податку зросли майже в 34 рази (з 127 млн грн. у 1999 р. до 4312,55 млн грн. у 2008 р.). Але спрощена система оподаткування і досі не має належної правової фіксації: вона врегульована сьогодні не законом, як того вимагає Конституція, а Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. (далі – Указ). Досить часто прийняття нових законодавчих актів, норми яких вносять суттєві зміни до порядку оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності, спричиняє проблеми у процесі застосування спрощеної системи оподаткування.

Щоб встановити додаткові гарантії захисту прав суб’єктів малого підприємництва, на яких поширюється спрощена система оподаткування, обліку та звітності, 11 лютого 2010 р. ВР прийняла за основу проект Закону «Про особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва у період виходу економіки України зі стану фінансової кризи» № 4549. Законопроект містить заборони щодо: збільшення ставок єдиного податку, визначених на 1 січня 2009 р.; обмеження кола суб’єктів малого підприємництва, на яких поширюється спрощена система оподаткування, обліку та звітності; встановлення обов’язку сплати суб’єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

Документ також передбачає, що до закінчення виходу економіки України зі стану фінансової кризи на фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок), та членів їхніх сімей, які беруть участь у провадженні такими суб’єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, не розповсюджується зобов’язання зі сплати страхових внесків у порядку, визначеному Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Отже, народні депутати, прийнявши за основу законопроект 4549, висловили своє ставлення до єдиного податку: до виходу із кризи правила гри змінювати не слід. Сподіваємося, що ВР буде послідовною у своїх діях і прийме цей законопроект в цілому ще до того, як криза в країні скінчиться.

У парламенті зареєстровані три альтернативні проекти Законів про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. Проект № 4112, зареєстрований наприкінці березня минулого року народними депутатами Андрієм Сенченком та Сергієм Веліжанським, по суті, не змінює чинний Указ, а лише врегульовує окремі аспекти застосування спрощеної системи оподаткування, які в ньому не передбачені. Зокрема, парламентарі запропонували визначити платниками податку фізичних осіб – підприємців, розділивши їх на дві категорії залежно від кількості найманих працівників та обсягу річного доходу. Згідно з документом, щоб потрапити до першої категорії зазначених платників, потрібно протягом року наймати не більше п’яти працівників та отримувати річний дохід у сумі не більше 200 мінімальних заробітних плат (далі – МЗП), а щоб потрапити до другої – наймати не більше десяти працівників та отримувати річний дохід до 1000 МЗП. Планують також замість чинних фіксованих ставок єдиного податку установити для першої категорії платників ставки в розмірі 0,1–0,2 МЗП, а для другої – 0,2–1 МЗП. Щодо юридичних осіб – єдиноплатників вимоги запропоновано залишити незмінними, окрім граничної суми річних доходів – 2000 МЗП.

Законодавча ініціатива парламентарів Олександра Фельдмана та Олега Геймана, зареєстрована під № 4112-1, передбачає, по-перше, збільшення обсягів річної виручки, що підлягає спрощеній системі оподаткування суб’єктів малого підприємництва: для фізичних осіб – з 500 тис. до 2 млн грн., а для юридичних – з 1 млн до 4 млн грн. По-друге, введення диференційованих ставок єдиного податку для фізичних осіб, який складатиме: за обсягу річної виручки до 500 тис. грн. – 20–200 грн. на місяць; від 500 тис. до 1 млн грн. – 200–500 грн.; 1–1,5 млн грн. – 500–900 грн.; 1,5–2 млн. – 900–1500 грн. Автори законопроекту пропонують також збільшити кількість осіб, які протягом року перебувають у трудових відносинах із суб’єктом малого підприємництва – фізичною особою, до 20.

Проект Закону, схвалений нещодавно урядом в числі 25 рішень, спрямованих на подальший розвиток малого та середнього бізнесу зареєстрований у ВР 8 лютого 2010 р. під № 4112-1. Кабінет міністрів пропонує запровадити диференціацію ставки єдиного податку для фізичних осіб та визначити її розмір виходячи з МЗП, встановленої станом на 1 січня відповідного року. Так, для фізичних осіб – підприємців встановлюється ставка єдиного податку в розмірі 4–40% МЗП (при отримані виручки до 1000 розмірів МЗП). Якщо обсяг виручки дорівнює 1000–1500 МЗП, ставка єдиного податку становить 40–74% МЗП. Для юридичних осіб – платників єдиного податку збережено діючі ставки єдиного податку: 6% (зі сплатою ПДВ) та 10% від обсягу виручки. Відповідно до проекту Закону збільшується граничний обсяг виручки від реалізації, який становить для фізичних осіб до 1500 МЗП, а для юридичних осіб – 15000 МЗП. Новацією законопроекту є отримання свідоцтва без обмеження терміну його дії за умови дотримання порядку застосування спрощеної системи оподаткування.

Постійні зміни та доповнення податкового законодавства України призводять до недодержання спрогнозованих показників виробничо-господарської діяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату. - прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень. Це створює фактор невизначеності підприємств у податковій системі України. Основи та принципи формування системи оподаткування в Україні, перелік загальнодержавних та місцевих податків, а також права та обов’язки платників податків визначаються в Законі України від 18 лютого 1997 року № 77/97/ВР “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування”, який сьогодні іншими словами можна назвати “Податковою Конституцією України”. Названим законом, а також Законом України від 18 вересня 1991 року № 1562-ХІІ “Про джерела фінансування дорожнього господарства України” закріплено вичерпний перелік існуючих в Україні податків, зборів та обов’язків платежів. Перелік включає не лише податки, а й обов’язкові платежі, які платники зобов’язані сплачувати до бюджету чи до державних цільових фондів. При цьому вони об’єднанні в загальне поняття “система оподаткування”. Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів, за виключенням мита, а також пільги в оподаткуванні не можуть бути встановлені чи змінені іншими законами України, крім законів з питань оподаткування. Усі закони, які містять норми щодо оподаткування, повинні відповідати Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування”. Необхідно зазначити, що в суспільстві постійно відбуваються зміни і тому постійно проявляються певні недоліки існуючі податкові системи. Все це викликає необхідність постійного корегування податкового законодавства. Ось чому податкова система повинна бути мобільною та еластичною. У світовій практиці податок на прибуток підприємства та податок на прибуток є однією з основних частин бюджету будь-якої країни. У більшості країн ставка не є єдино визначеною, існують знижені, мінімальні й максимальні ставки податку. В Україні ставка податку на прибуток залишається незмінною – 30%, але змінюється підхід до визначення об’єктна оподаткування, тобто прибутку. Методика оподаткування прибутку спонукає підприємців до збільшення продуктивності праці і максимального одержання прибутку, що зрештою призводить до збільшення надходжень до державного бюджету. До введення Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” об’єктом оподаткування вважався балансовий прибуток підприємства, що являв собою загальну суму прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, одержаний як на території України, її континентальному шельфі, у виключній економічній зоні, так і за її межами, відображений у його балансі, який включав прибуток від реалізації продукції, в тому числі продукцію допоміжного і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей та інших видів фінансових результатів, матеріальних цінностей. А також прибуток від орендованих операцій, прибуток від поза реалізованих операцій, тобто величина, яка обліковувалась на рахунку № 80 “Прибутки і битки”. Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97 ВР від 22 травня 1997 р. прибуток для оподаткування визначається сумою скоригованого валового доходу, одержаного шляхом зменшення суми валового доходу (виручки у грошовій та натуральній формах) звітного періоду на суму валових витрат виробництва (безпосередньо пов’язані з одержанням доходу), суму амортизаційних відрахувань.