Методичні рекомендації щодо організації індивідуальної та самостійної роботи студнтів

Індивідуальна робота студента є формою організації навчального процесу, яка покликана створити умови для реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їх здібностей та самостійне освоєння навчального матеріалу. Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від аудиторних занять.

У навчальному процесі використовуються такі індивідуальні форми занять: консультація, індивіду вальне навчальне та навчально-дослідне завдання, курсова робота, дипломна (магістерська) робота. Індивідуальні завдання на молодших курсах спрямовуються здебільшого на поглиблення вивчення студентами окремих тем навчальної дисципліни, на старших - мають у більший мірі науково-дослідний характер. В процесі вивчення нормативного курсу «Історія політичної думки України» основними видами індивідуальної роботи є вивчення першоджерел та навчально-дослідних завдань. Різновидами індивідуальних завдань є складання конспекту першоджерел, комплексний опис структури, властивостей та функцій політичних явищ та процесів, анотація прочитаної додаткової літератури тощо.

Дуже важливим у роботі майбутнього політологів є вміння працювати з різними документами (законами, підзаконними актами тощо). Тому, на нашу думку є необхідним вміння конспектувати. Робота з першоджерелами дає таку змогу навчитися працювати з документами різного рівня.

"Як потрібно конспектувати":

Конспект – це виклад основного змісту тексту з виділенням найзначущіших і цікавих положень.

Перед конспектуванням необхідно ретельно вивчити конспектований твір.

Конспектуванню передує складання плану.

На початку конспекту необхідно точно вказати прізвище і ініціали автора (або редактора збірки), повну назву роботи, місце і рік видань.

Найменування глав, розділів, параграфів конспектованої роботи завжди указується точно.

Виклад тексту дається, стисло, але основні думки, і аргументи записуються детально.

В конспекті можна використовувати цитати.

При оформленні конспекту використовуйте підкреслення, умовні знаки, помітки на полях. Вони допоможуть вам в роботі.

Працюючи з книгою, дуже важливо вміти правильно користуватися цитатами. Тому, на нашу думку будуть корисними поради

"Робота з цитатою":

Цитатою користуються для уточнення власних думок, для їх підтвердження.

Для цитування вибирай ті місця, які якнайповніші і, точно відображають основні думки автора.

Не можна зловживати цитатами. Посилання на авторитет – це не доказ.

Цитата повинна виписуватися так, щоб в ній полягала закінчена думка автора.

Виписувати цитату слід ретельно, без заміни слів, з дотриманням всіх розділових знаків, з позначенням пропусків.

Кожна цитата полягає в лапки.

Після цитати указується джерело, тобто прізвище автора, назва книги, місце і рік видання, номер тому і сторінки.

Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань

1. Політичні ідеї митрополіта Ілларіона (за твором «Слово про закон і благодать»).

2. Внесок С. Оріховського у вітчизняну політичну думку епохи Відродження (за працею «напучення польському королеві про те, як треба захищати державу»).

3. Б. Хмельницький та П. Орлик про основи гетьманської державності (за документами: «Статті Б. Хмельницького» (1654); «Пакти й Конституціїї законів та вольностей Війська Запорозського (1710)»)

4. М. Костомаров про самостійну українську державу у колі слов'янських народів (за працею «Закон Божий. Книга Буття українського народу»).

5. Ю. Бачинський у своїй книзі «Ukraina irredenta» висловив декілька ідей щодо майбутнього розвитку України, а саме:

• перетворення Австро-Угорщини на федерацію чотирьох країн – Австрії Угорщини, Польщі та України;

• надання автономії Східній Галичинів межах федеративного Австро-Угорського необхідність союзу;

• необхідність об'єднання східних і західних українців у власній незалежній державі;

• об'єднання Східної Галичини иа Північної Буковини в окремий автономний коронний край.

Чим пояснював автор власні пропозиції щодо майбутнього українського народу? (за працею «Ukraina irredenta»).

6. Проаналізуйте уривки з «Відродження нації» та «Щоденника» В.Винниченка, ознайомтеся з біографією автора - й спробуйте схарактеризувати його погляди як політичного діяча. Свої думки обгрунтуйте. Нехай допоможуть вам у цьому вислови сучасників В.Винниченка і дослідників його діяльності.

Так, наприклад, Симон Петлюра назвав В.Винниченка серед тогочасних українських політиків, що відзначалися «божевільством», недалекозорістю, недержавністю (Петлюра С. Статті. – К., 1993. – С. 223).

Михайло Могилянський (український літератор, громадсько-полі тичний діяч): «Людина імпульсивна, палка і небезпечна, бо в нього немає слабких сторін у вигляді стримувальних центрів. Йому приписують формулу: «Україна не хоче самостійності. Тим гірше для неї, хай пройде через чистилище більшовизму, якщо це конче потрібний шлях для самостійності» (Могилянський М.М. Трагедія України //Архив русской революции. – Москва, 1991. – Т.11-12. – С. 86).

Арнольд Марголін (заступник міністра закордонних справ в одному з урядів Директорії): «Винниченко був не тільки палкий український патріот. Він дістав у спадщину від загальноросійської культури найхарактернішу рису російської інтелігенції - віру її в месіанське призначення Росії. Винниченко переніс цю віру на свій рідний грунт. Він чекав, що український народ покаже всьому людству диво і винесе на своїх плечах тягар побудови своєї держави на соціалістичних засадах» (Марголин А. Украина и политика Антанты // Революция на Украине. _ К., 1990. – С. 373).

Едвард Карр (англійський історик): «Винниченко - революційний інтелігент, щирий націоналіст» (Карр Э. История Советской России. – Москва, 1990. – Кн. 1. – С. 239).

Микола Жулинський (літературознавець, сучасний політичний діяч): «Його політична діяльність - це не тільки розчарування в пролетарській революції, в її гуманістичних ідеалах, які меркли від кровопролиття заради негайного утверджування будь-якою ціною; не тільки втрачені можливості завоювати широку підтримку робітничого класу й селянства заради здобуття державності для українського народу. Політична діяльність Володимира Винниченка - це сімнадцять років підпільної революційної боротьби проти самодержавства, це нелегальні переходи через кордон, це тюрми, підпілля, еміграції...» (Жулинский М. Художник, распятый на крсте политики / Дружба народов. – 1989. - № 12. – С. 148).

i