- •2)С.Оріховського ("Про турецьку загрозу", "Про природне право"); 36
- •Тема 13-14 216 передмова
- •Тема № 1. Політична думка княжої доби План
- •Іменний словник-довідник
- •Витяги 3 джерел Із "Слова про закон і благодать" Їларіона (1037-1050 рр.)
- •З "Повісті минулих літ" Прикликання варягів. Княжіння Аскольда і Діра в Києві (IX ст.)
- •Княжіння Олега в Києві (IX — початок х ст.)
- •Похід Ігоря на древлян і вбивство його (перша половина х ст.)
- •Повість минулих літ
- •З "Повчань" Володимира Мономаха (початок XII ст.)
- •Слово про Ігорів похід (1185р.)
- •З Галицько-Волинського літопису. Початок княжіння великого князя Романа (1201 р.)
- •Про князя галицького Романа Мстиславича (1203-1205рр.)
- •Боротьба князів Данила Романовича і Мстислава Удалого проти нападу Польщі й Угорщини на Галичину (1213-1219 рр.)
- •Битва руських князів з монголо-татарами на річці Калці (1223 р.)
- •Боротьба князів Мстислава Удалого і Данила Романовича проти нападу на Галичину угрів і поляків (1226- 1227рр.)
- •Боротьба князя Галицького Данила з татарами (50-ті роки XIII ст.)
- •Внесок Данила Галицького в розвиток української культури (1259-1260 рр.)
- •Із «Слова» Даниїла Заточника (XI ст.)
- •Із «Галицько-Волинського літопису» (XII ст.)
- •Із «Beликопольської хроніки»
- •Тема № 2. Українська політична думка XVI-початку XVII сторіч.
- •С.Оріховського ("Про турецьку загрозу", "Про природне право");
- •Джерела і література:
- •Термінологічний словник
- •Витяги 3 джерел Магістр Юрій Дрогобич прогностичний погляд на 1483 рік
- •Станіслав Оріховський про турецьку загрозу
- •«Про турецьку загрозу» слово друге
- •Напучення польському королеві сигізмунду августу
- •Як король повинен дбати про прихильності підлеглих?
- •Іbah вишенський послання до єпископів
- •Іван Вишенський
- •Хай буде відомо вам, правовірним, як через це попу-щені ми в ту спокусу, оскільки всі посельці малої русії поєретичилися і далеко відсторонилися від
- •Відлучайть од нього. Отож покаймося самі у своїх гріхах, кожен суд собі учинивши, по тому і блаґочестя правовір'я нашої церкви як виправити порад вам істинну і неблазенну даю
- •Тема № 3-4. Політичні ідеї часів козацько-гетьманської держави. (4 часа)
- •Джерела і література
- •Термінологічний словник
- •Іменний словник-довідник
- •Витяги 3 джерел
- •Гадяцький трактат (1657)1
- •Вивід прав України 1
- •Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького (1710)
- •Казання про владу... (1646)1
- •Тема № 5-6 Початок національного відродження (перша половина XIX ст.) (4 часа) план
- •Джерела і література
- •Витяги 3 джерел
- •Проект Конституції (1822) другий варіант витяг
- •Книги Битія Українського народу (1846)
- •Записка
- •Тема № 7-8 Питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму (4 часа)
- •Джерела і література
- •Проект підстав статуту українського суспільства "Вільний союз" - "Вільна спілка" (1884)
- •Програма Галицьких соціалістів (1881)
- •Поза межами можливого
- •Свобода і автономія
- •Тема № 9-10 Політичні ідеї українського руху в Галичині в другій половині XIX сторіччя (4 години)
- •Джерела і література
- •Витяги з джерел
- •Соціальні науки і право. Нариси за методологією соціальних наук і загальної теорії права
- •Держава і право
- •Культура в захист права
- •Шлях до панування права (Завдання наших правників)
- •Бочковський о. І.
- •1. Рудницький, манчіні та ренан
- •IV. Елементи нації
- •27. Нація як психоволюнтаристична спільнота
- •VI націософія
- •34. Націократія
- •? Визначте за допомогою тексту коли на думку автора завершився націогенез у Західній Європі? .
- •Віза київського генерал-губернатора і.Васильчикова на статтю п. Чубинського, в.Антоновича та і.Житецького про погляди хлопомаиів (1860 р.)
- •Антонович в.Б. Про казацькі часи на Україні. – к., 1991. – с. 17-21, 211-212.
- •Тема № 11-12 Розвиток консервативно-монархічних ідей в політичній думці України (4 години) План
- •Термінологічний словник
- •Іменний словник-довідник
- •Витяги 3 джерел
- •Нарис програми Української демократичної хліборобської партії (1917)1
- •Листи бо братів-хліборобів (1913)
- •Тема 13-14 Національно-державницький напрямок в українській політичній думці (4 години)
- •Матеріали мережі інтнрнет:
- •Витяги 3 джерел
- •Про Українську державність (1917)1
- •Відродження нації (1920)1
- •1. Наслідок болючого досвіду
- •2. Занадта об'єктивність? Ненависть переконання? Чи тільки тактика?
- •3. Так мусить бути (Після наказу Троцького 1919 р.)
- •4. На порозі нової доби
- •Націократія (уривки)
- •IV. Соціяльно - економічні підстави націократії
- •V. Державний синдикалізм
- •Самостійна Україна (1900)1
- •Конституція унр від 29.04.18р.
- •Конституція Радянської України 1919р.
- •Конституція Радянської України 1929р.
- •Конституція Радянської України 1937р.
- •II. Права Громадян України
- •Iiі. Органи власті Української Народної Республіки
- •V. Всенародні збори Української Народної Республіки
- •VI. Про Раду Народних Міністрів Української Народної Республіки
- •VII. Суд Української Народної Республіки
- •VIII Національні союзи
- •Націоналізм , (Фрагменти)
- •Хто такі українці і чого вони хочуть
- •Який повинний бути той новий лад, котрого хочуть українці?
- •Якого добробуту хочуть українці своєму народові?
- •Звідки пішло українство і до чого воно йде переднє слово
- •Наші завдання
- •Вільна україна
- •«Велика хвиля» (1917 р.)
- •«Якої ми хочемо автономії й федерації» (1917р.)
- •«Від слова до діла!» (1917р.)
- •«Чи Україна тільки для українців?» (1917р.)
- •Методичне забезпечення семінарських занять та самостійної роботи студентів з м і с т о в и й м о д у л ь 1
- •Контрольні питання
- •До модульного контролю № 1
- •З дисципліни “ Історія політичної думки України ”
- •Для студентів спеціальності “Політологія”
- •Контрольні питання
- •До модульного контролю № 2
- •З дисципліни “ Історія політичної думки України ”
- •Для студентів спеціальності “Політологія”
- •Методичні рекомендації щодо організації індивідуальної та самостійної роботи студнтів
- •Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань
IV. Елементи нації
27. Нація як психоволюнтаристична спільнота
Як бачимо, всі спроби визначення нації за т. зв. об'єктивни-ми ознаками властиво не справдилися. Зокрема, кожна чи всі разом не вичерпують істоти нації. Бо не можна нації ототожнювати з ра-сою або з кров'ю; вона не є рабсько зв'язана з територією чи зем-лею; вона не покривається з мовою і тим менше ще з релігією. Навіть культура не вичерпує абсолютно її істоти, хоча нація, без сумніву, є передджерелом (передвісником) вселюдських культурних вартостей та інспірує найкращі архітвори світової культури, як про це була вже тут мова.
Через це поки що неможлива точна й вичерпуюча наукова дефініція нації. Тому деякі дослідники скептично задивляються на мож-ливість точного визначення поняття нації. Так, наприклад, А. Мепє гадає, що "в дійсності нація уявляє із себе досить неясну річ, зміст і характер якої є змінливий залежно від обставин". Але цей самий видатний лінгвініст трохи далі слушно зауважує, що "приналежність до нації є справою почування та волі". Це нагадує теорію П. Манчіні, що серед ознак нації найголовнішою уважав "національну свідомість". Звичайно, що ясна національна свідомість постає з поперед-нього національного почування та волі, шляхом, мовляв, розумової їх дестиляції. Бо національне почування та воля первісно діють, річ ясна, підсвідомо та стихійно. Через те й молодий націоналізм у своїй політичній практиці часто буває ірраціональним і фанатичним. Іноді цей фанатизм скидається просто в прокультурне варварство, як, на-приклад, в Европі після світової вшни.
Американський етнолог Фр. Боас (у своїй праці "Раса й культура") дає таку історичну схему головних етапів народотворчого розвитку. "Почуття приналежносте до орди, — каже він, — поширюється до почування єдности племени, до пізнання однорідности населення більшої території, а врешті до національної свідомости. Ця остання здається бути межою, до якої дійшов розвиток поняття людської співприналежности". Також М. Вебер, відомий німецький соціолог, підкреслює чуттєвий характер істоти нації. Визначаючи її, як "емоціонального типу спільноту, рівнозначним відповідником якої є своя держава...". Через це нація "нормально змагає до витворення держави із себе". В свою чергу також розуміння нації наближається до її визначення О. Бавером як спільноти долі та вдачі. Націогенетичне значення волі в процесі утворювання нації зазначив батько німецької соціології Ф. Теніс на II Конгресі німецьких соціологів, де він в дебаті з цього приводу казав: "Істо-ту модерної нації слід розуміти в той спосіб, що її бодай почасти характеризують вольові змагання, ядро яких полягає в можливо більшому й загальному її поширенню".
Отже, почування й воля відіграють чималу ролю, як чинники етно- й націогенези. Натомість зовсім підрядна й обмежена поки що функція принадає під цим оглядом розумові, зрештою все ще малоактивного чинника соціогенези. В політиці та громадському житті панують стихійні пристрасті, а не свідомо критична розумова аналіза. Проте раціоналізація суспільних процесів є неминучою передумовою дальшого людського поступу. Також і модерна нація мусить рсціоналізуватися, де стислюючи свою свідомість від намулу стихійного антисоціяльного атавізму. Це передумова міжнароднього замирення та міжлюдського порозуміння. Так розуміють на-цію віщуни й каменярі історичного завтра, яких не лякає криваве безглуздя післявоєнної сучасносте. Один з них, ідеолог "Паневропи" Куденгове-Калегрі гадає, що нації "не є спільнотою крови, але Духа; вони об'єднані не фізичним спільним походженням, але ду-хово спільними учителями. Нації постають,— на думку цього ав-тора, — із взаємних між талановитими народами та їх велетнями. Геній без народу не витворить жодної культури; але й нарід без велетнів не є нацією. Народи сплоджують своїх геніяльних про-бників, поетів і мислителів, які зі свого боку через медіюм мови, Релігії, мистецтва та політики перетворюють "нарід, до якого вони духом належать". Куденгове-Калегрі ілюструє це своє твердження історичними прикладами. Мохамед був батьком арабського народу; Данте — італійського; Лютср — німецького; Гус — чеського" Корнель, Расін, Вольтер й Русо, Наполеон та Золя перетворили французький нарід у націю. Кант, Гете й Шіллер, Вагнер, Ніцше та Бісмарк були будівничими німецької нації; Р. Такур і М. Ганді є духовними батьками індуської нації, як Т. Г. Масарик — чеської, а Д'Аннунціо та Мусоліні мають незаперечний вплив на новітню італійську націогенезу.
Висновок з цих міркувань автора "Паневропи" такий: нації є симбіозами спільнот між велетнями та їх народами, що водночас є їх батьками й синами, творцями й творами. Властивою релігією на-ціоналізму є культ героїв. Нарід об'єднують спільні герої, яких він наслідує, їх злучають спільні ідеали та ідеальні постаті; спільні про-відники, поети й боги".
Хоча ця теорія та ідеологія звужує істоту націогенези, нехту-ючи, наприклад, значення матеріяльного, мовляв, оточення, в народотворчих процесах, проте вона слушно підкреслює й підносить ролю духово й індивідуального чинника, як свого роду активних атомів, навкруги яких швидше й виразніше відбувається кристалі-зація модерних націй, що врешті-решт, коли ще не є, то де далі все більше ставатимуть духовими спільнотами.