Ми – неокласики, потужна

Революційна течія:

Йдемо напружено і дружно…

Леконт де Ліль, Ерідіа!??

В іншій поезії – сонеті “Pro domo” – той самий Зеров закликає українських поетів орієнтуватися на парнасців:

Класична пластика, і контур строгий,

І логіки залізна течія –

Оце твоя, поезіє, дорога.

Леконт де Ліль, Жозе Ередія,

Парнаських зір незахідне сузір’я

Зведуть тебе на справжні верхогір’я.

Конфлікт митця й оточення. Шарль Бодлер синтезував досягнення Е.По та парнасців і просунув поезію ще далі вперед, хоча відкриття його оригінальності не обійшлося без гострого конфлікту з французьким суспільством, із безпосереднім оточенням.

Поет народився 1821 р. в Парижі. Коли хлопчику виповнилося 6 років, його батько помер, і наступного року його мати вдруге вийшла заміж за Жака Опіка, який потім став генералом і депутатом і завжди був для Бодлера втіленням буржуазності, самозакоханості й обмеженості - рис, які ненавидів поет. Надто смілива й незалежна поведінка Бодлера, його богемне оточення були викликом вітчиму, і той відправив юнака до заокеанських колоній з метою перевиховання. Не варто казати, що ці заходи не виправили молодого бунтівника. Протягом другої половини 1840-х рр. Шарль Бодлер пише багато поезій, а також есе з приводу мистецтва, які побачили світ окремими виданнями у книгах “Салон 1845 р.” і “Салон 1846 р.”. Бунтівнича природа характеру Бодлера, його ненависть до сучасної Франції, яка здавалась йому нудним царством буржуа, зумовила його активну участь у революції 1848 р.

Головним твором Шарля Бодлера є збірка поезій “Квіти зла”, над якою він працював протягом майже всього життя. (Автора)??Її перше видання, яке вийшло 1857 р., було притягнено до суду за звинуваченням у неморальності, і Бодлер цей процес програв. Осуд супроводжує майже кожен його крок, він злидарює й страждає від переслідувань кредиторів, до чого 1858 р. додалась жорстока хвороба. Незважаючи на такі жахливі умови існування, Бодлер продовжує працювати над “Квітами зла”, створює малі поезії в прозі, які видавалися 1857, 1861, 1862 і 1864 рр., перекладає твори Едгара По, пише твір “Штучний рай” - художнє дослідження впливу наркотиків на уяву митця, а також численні критичні есе. 1864 р. здоров’я Бодлера настільки погіршилося, що останні роки його життя фактично були тривалою агонією. Помер поет 1867 р.

Між Спліном та Ідеалом. Творчість Ш.Бодлера - складне явище. Безумовно, багато в чому він залишається романтиком. Це й культ краси, і визнання великої місії поета, і дендизм, і протиставлення генія юрбі, втілене у вірші “Альбатрос”. Сама по собі тема є традиційною для романтизму. Незвичною є особлива загостреність протиставлення образу Альбатроса (символ геніального творця, всевладного на небі, в ідеальному, в творчості, і безпорадного на землі) жорстокості моряків (втілення вульгарності міщан): “Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,/ А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий”¹. Таке трактування теми, безумовно, пов’язане з обставинами особистого життя поета, яке само по собі було постійним конфліктом із буржуазним оточенням.

Поезії “Піднесення”, ‘Moesta et Errabunda”, багато інших можуть слугувати переконливими прикладами бажання Поета тікати з цього жахливого світу в пошуках Ідеалу (наскрізний образ збірки “Квіти зла”, символ душевної гармонії, протиставлений Спліну, порожнечі існування). Суто романтичним є його прагнення повернути той загублений рай, у якому творець жив у дитинстві або який розташований?? у далеких екзотичних країнах. Неможливість досягти цього ідеалу на землі викликає в Бодлера таке гостре розчарування, що він буквально падає в безодню відчаю. Звідси також розуміння призначення поезії як засобу вирощування квітів (тобто Прекрасного) зі зла, а також його чорна меланхолія і тотальний нігілізм та імморалізм. У поезії “Гімн Красі” він проголошує, що йому байдуже, звідки вона приходить, його не бентежить, що вона може бути жорсткою??, злочинною, навіть бридкою, що вона “без мороки ступає по мерцях”. Він вибачає Красі все, аби тільки вона дала змогу забути про це огидне й нудне сьогодення:

Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,

Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,

Зробила легшим ти, а всесвіт – менш гидким! ¹

Поет не тільки не звертається до Бога за допомогою – він демонстративно нехтує ним і обожнює Сатану, присвятивши йому “Літанії”, і виправдовує святого Петра за його зраду Христа.

З другого боку, деякі риси стилю Бодлера суперечать романтизмові. Як послідовник Е.По і парнасців, він скептично ставився до таких ознак романтичної свідомості, як культ спонтанної творчості, якому протиставляв ретельно виважену композицію і бездоганну форму своїх поезій. Майже все життя він працював над своєю головною книгою, “Квітами Зла”, в якій кожній поезії призначив тільки їй належне місце. З погляду структурної організації, збірку Бодлера порівнюють із “Божественною комедією” Данте. Від парнасців у Бодлера і неприйняття романтичного розуміння природи як джерела оновлення почуттів або засобу захисту від цивілізації. Навпаки, у нього природа постає ворогом людини. Він шукає натхнення в “другій природі” - в штучному: витворах мистецтва і продуктах людської праці. Бодлер також є одним із перших суто урбаністичних поетів, який водночас любить і ненавидить свій Париж з його жахами й злигоднями.

Чимало в його творчості поезій, пройнятих настроями, які потім стали називати декадентськими: похмура меланхолія, симптоми неврозу, задоволеність власною нервовою неврівноваженістю, надмірна чутливість. Він відчував, що слабує на якусь смертельну хворобу, яка підриває його життєві сили. Теофіль?? Готьє, якому Бодлер присвятив “Квіти Зла”, писав, характеризуючи декадентський стиль: “Автор … любив те, що неточно називають декадентським стилем і що є нічим іншим, як мистецтвом, що сягнуло такого ступеня остаточної зрілості, якого сягають перед загибеллю старі цивілізації: винахідливий, ускладнений, вчений стиль, переобтяжений відтінками і пошуками, він роздвигає?? межі мови, запозичує з усіх технічних словників, бере барви з усіх палітр, ноти з усіх клавіатур з метою вираження думки там, де вона невловима, а форми та обрії найбільш розмиті й рухомі, – крихкі свідоцтва неврозу, бажань розбещеної старості, чий час спливає, галюцинації нав’язливої ідеї, що перетворюється на божевілля”.

Вчитися магії слів. Бодлер справедливо вважається одним із батьків символізму. Він одним із перших застосував такий надзвичайно популярний наприкінці ХІХ - протягом ХХ ст. принцип символістської поезії, як синеситезія?? - такий спосіб написання віршів, коли колірні асоціації, звуки і запахи виражаються одне через одне. Його він художньо втілив у відомому сонеті “Відповідності”, який став одним із маніфестів символізму: