Завдання і запитання
Поясніть своїми словами, що таке «яснобачення». Чим «яснобачення» Рембо відрізняється від звичайного «яснобачення»? Прокоментуйте діаграму 1.
Яким чином розкриваються принципи нової поетичної свідомості в сонеті Рембо «Голосівки»? В інших віршах поета?
Наведіть приклади використання прийому синестезії в поезіях Рембо.
Порівняйте сонет Ш.Бодлера «Відповідники» і А.Рембо «Голосівки». Визначте тему, ідею обох творів. Що спільного в трактуванні обома поетами завдань поезії?
Яким чином принцип «яснобачення» реалізовано у вірші «П’яний корабель»?
У чому полягає новаторство Рембо-поета? Доведіть свою точку зору аналізом його творів.
Завдання с.354 – 355.
Негоціант Артюр Рембо. Розлучившись із Верленом, А.Рембо зазнав глибокої духовної кризи і розчарувався в силі слова як засобу перебудови всесвіту. Подальша доля його віршів поета більше не цікавить, а про відомість, що прийшла до нього в другій половині 1880-х рр., він майже нічого не знає. А.Рембо розпочинає другий етап своїх авантюр – цього разу земних: він вирішує назавжди переселитися з Європи на Схід або в Африку. Проте не так легко було видертися з цупких рук Старого світу. П’ять років Рембо рвався втекти, але рухаючись зачарованим колом, знову і знову опинявся в Шарлевілі, на фермі матері.
1875 р., зустрівшись з Верленом і жорстоко пересварившись з ним, він пішки іде до Швейцарії, далі до Італії, де доходить до Бріндізі, аби відбути на Схід. Здійснити цей план заважає йому сонячний удар – хворий і втомлений, він вимушений повернутися до Шарлевіля. Влітку 1876 р. у складі голландських військ А.Рембо перебуває на острові Ява, але його кар’єра солдата триває тільки два тижні – він дезертирує і повертається до рідного міста. 1877 р. він спробував дістатися до Росії: під Віднем його пограбували, і йому нічого не залишилося, як знову повернутися до Шарлевіля. Того ж року він подорожує з мандрівним цирком Німеччиною, Данією, Швецією. З останньої країни його було вислано додому, але його це не зупиняє. Він наймається вантажником на корабель у Марселі і відпливає до Олександрії. Ще раз хвороба стає на заваді, і він вимушений повернутися до Шарлевіля. 1878 рік приніс дві невдалих спроби потрапити на Схід – перша через Гамбург, а друга восени, коли він пішки перетнув Альпи, потрапив до Генуї, і звідти на Кіпр. Там він знову захворів і 1879 р. повернувся до Шарлевіля. І тільки 1880 р. А.Рембо зміг відірватися від Європи: попрацювавши нетривалий період на будівництві на Кіпрі, він стає агентом у торгівельній фірмі, що працювала в Йємені, Самалі й Ефіопії. Двадцять разів А.Рембо ходив з караванами до Антотто (сучасна Адіс-Абеба), але повернутися до Франції йому все ж таки судилося – аби зустріти там свою смерть. Навесні 1891 р. у нього утворилася пухлина правого коліна, і його було вивезено до Марселя, де згодом ампутовано ногу. Операція, зроблена надто пізно, не врятувала його. Лікар записав у книзі реєстрації померлих: «10 листопада 1891 р. у віці 37 років пішов з життя негоціант Артюр Рембо».
Після смерті поета до нього прийшла всесвітня слава. Його ім’я стало символом світового поетичного авангарду. Без яснобачення Рембо не було б великої поетичної революції Г. Аполлінера, французьких сюрреалістів, лідер яких Андре Бретон назвав його своїм попередником, інших поетів ХХ ст. Він був вчителем для таких американських письменників-бунтівників, як Г. Міллер і Ч. Буковські. «Рембо, перебудувавши всю поетику, зумів знайти шлях до вираження найшаленішої краси» – схарактеризував внесок Рембо у світову поезію П. Неруда.
Український Рембо. Творчість Рембо привертала увагу багатьох українських літераторів. Значний інтерес до неї виявили Юрій Клен (Освальд Бургардт), інші неокласики. Василь Бобинський ще за 30-х рр. готував окреме видання французького поета. Поезії А. Рембо також перекладали М. Терещенко, Г. Кочур, М. Лукаш, Дм. Павличко, Г. Латник, В. Стус, Вс. Ткаченко, М. Москланеко та ін.
Вічним бунтівником, гнаним суспільством, постає А. Рембо у вірші Л. Костенко «Хлопчичок прийшов із Шарлевілю». Українська поетка художньо переосмислює чимало реальних фактів з життя автора «П’яного корабля». В основі твору – приїзд Рембо до Парижа на запрошення Верлена і вимушене повернення до рідного міста, на ферму матері. Перша ж зустріч сімнадцятирічного юнака-генія з французькою столицею позначена гострим конфліктом, який загрожує йому крахом:
О Парижу, це малий Рембо.
Не доводь його до божевілля,
Постарайся вберегти або
Хоч принаймні пожалій, щоб вижив.
У цій вічній бійці Поета з оточенням Л. Костенко знаходиться на боці Поета, і тому схильна применшувати агресивність Рембо, виправдовувати його нечемність і погане виховання, яким він цілком заслужено славився. Вже Матильда Моте, дружина Верлена, називала його грубіяном. «Переросте», – відповідає на це українська поетка. Ще один контраргумент на захист митця – несправедливість самого суспільства:
Він не може звикнуть до принижень,
може, він скажений через те.
І, врешті-решт, Артюрові Рембо дозволяється робити взагалі все тільки на підставі того, що він – Поет:
Він нестерпний? Дами і добродії!
Етику порушив, етикет?
Не доводьте дійсність до пародії,
вам нічого, але ж він поет!
Серед вас, чужих і бородатих,
може, йому снився Лангедок.
Особливого значення набувають останні два рядки поезії:
Хлопчичок прийшов із Шарлевілю.
Мученик вернувся в Шарлевіль.
Тут образ Рембо постає страждальцем, мучеником за красу.
Якщо розглядати вірш Л. Костенко, то стає очевидним, що українська поетка намагається представити А.Рембо ідеалізованим. В реальності все було набагато складніше: він, безумовно, жорстоко страждав від французького суспільства, але і французьке суспільство не менше страждало від нього. З іншого боку, навряд чи переконливими виглядають сьогодні спроби виправдати А.Рембо на основі добре відомого вчення про дві моралі: однієї для геніїв, яким заради створення геніальних текстів дозволяється робити все, ображати і принижувати людей, іншої – для пересічних громадян, у яких немає таланту, і тому вони повинні схилити свої голови перед поетом.
Проте варто пам’ятати, що поезія Л.Костенко – це не віршований переказ біографії А.Рембо, а унікальний і неповторний поетичний твір, викликаний українською дійсністю. За конфліктом французького поета та його оточення стоїть одвічний непримиримий конфлікт українського Поета і суспільства, ворожого до нього, агресивного й некультурного. Художня інтерпретація долі Рембо в поезії Л.Костенко є полемічно загостреним зверненням до сучасності, до сьогодення. За постаттю мученика-Рембо легко впізнати сотні геніальних митців слова, які загинули на Соловках і в ГУЛАГАХ, померли в злигоднях і повному забутті.