2. 1.Сімейні конфлікти

Сім'я — найдревніша інституція людської взаємодії, унікаль­ність якої в тому, що декілька людей тіснішим чином взаємодіють на протязі досить довгого часу, на протязі людського життя.

Сімейні конфлікти є однією з найпоширеніших форм конфліктів. За оцінками фахівців, 80-85 % сучасних сімей мають конфлікти, а у останніх 15-20 % виникають сварки з різних причин. Унікальність сі­мейних стосунків обумовлює не тільки специфіку виникнення і проті­кання конфліктів у родині, але й особливим чином відображається на соціальному і психічному здоров'ї усіх членів родини.

Сімейні конфлікти — це протидія між членами родини на осно­ві зіткнення протилежно спрямованіх мотивів і поглядів, на основі різної культури і стереотипів. В залежності від суб'єктів взаємодії сімейні конфлікти поділяються на конфлікти між: подружжям; бать­ками і дітьми; подружжям і батьками чоловіка та /або дружини; ба­бусями (дідусями) та онуками. Безумовно, основну роль у сімейних конфліктах мають конфлікти подружжя.

У табл. 6.1 надано узагальнені класифікації, підвалини класифі­кацій, типи та основні причини сімейних конфліктів .

Сімейні конфлікти мають суттєві відмінності від інших видів конфліктів в інших сферах людської взаємодії. Врахування особли­востей сімейних конфліктів є важливим при упередженні і розв'я­занні таких конфліктів, а саме:

1. Сімейні конфлікти мають особливий предмет, специфіка яко­го зумовлена унікальністю сімейних стосунків. Важливою особли­вістю стосунків членів родини є те, що їх основний зміст створюють як міжособистісні стосунки (любов, родинність), так і правові і мо­ральні обов'язки, які пов'язані з реалізацією функцій сім'ї — репро­дуктивної, виховної, побутової, економічної, комунікативної, регу­лятивної, рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров'я, орга­нізація дозвілля і відпочинку).

2. Сімейні конфлікти відрізняються і за причинами. Найважли­вішими з них є:

• обмеження свободи дій, активності, самовиразу членів родини;

• сексуальна дисгармонія подружжя;

• адиктивна поведінка одного з членів родини ( наявність залеж­ності, алкоголізм, наркоманія, немотивована жорстокість, пси­хічні проблеми типу психопатій тощо);

• наявність протилежних інтересів, прагнень, обмеженість мож­ливостей для задоволення потреб одного з членів родини;

• авторитарний, жорсткий тип стосунків, які склалися у родині в цілому;

• наявність ускладнених матеріальних проблем, які неможливо або надто складно вирішити;

• авторитарне втручання родичів у подружні стосунки тощо.

Таблиця 1

Основні класифікації сімейних конфліктів

*,0 п/п	Підвалини І Тип класифікації! конфлікту		Основні причини
1	Суб'єкти конфлікту	Конфлікти подружжя	Увесь спектр причин сімейних конфліктів
		Конфлікт між батька­ми і дітьми	Наслідки виховання та стилю виховання дітей Ригідність сімейних стосунків Вікові кризи дітей Стереотипи сприйняття стосунків батьків із дітьми Особистісні чинники, зокрема внутрішні конфлікти та конфліктність
		Конфлікт родичів	Авторитарне втручання родичів Ригідність поглядів на родину та стосунки у родині Ревнощі та/ або заздрощі Особистісні чинники
2	Джерело конфлікту	Ціннісні конфлікти	Наявність протилежних інтересів, цінностей, поглядів
		Позиційні конфлікти	Боротьба за владу у родині, за місце лідера («першої особи») у родині Незадоволеність потреби у визнанні і значу­щості одного з членів родини
		Сексуальні конфлікти	Психосексуальна несумісність подружжя Сексуальні хвороби одного з членів подружжя Проблеми комплексів та зниженої самооцінки сексуальних можливостей одного з членів родини
		Емоційні конфлікти	Незадоволення потреби у позитивних емоціях (відсутність уваги,пестощів, ніжності, турбо­ти, розуміння з боку одного з членів родини)
		Економічні та побутові конфлікти	Тяжкий матеріальний стан родини. Протилежність поглядів подружжя на побут, гроші та участь членів сім'ї у їх добуванні
3	Поведінка конфліктую­чих сторін	Відкриті конфлікти	Індивідуально-психологічні особливості членів родини Рівень культури та виховання Гнучкість та стійкість системи саморегуляції Значущість для одного з членів родини причини конфлікту
		Приховані конфлікти	Причини ті ж, що і у відкритих конфліктах Акцентуації поведінки одного з членів родини Неуміння одного з членів родини відкрито висловлювати бажання та потреби Застосування конфліктогенів спілкування. Значна внутрішня конфліктність одного з членів родини

При визначенні причин сімейних конфліктів важливо враховува­ти зміни у мікро і макросередовищі: погіршення матеріального ста­новища; надмірна зайнятість одного або обох партнерів на роботі; не­можливість нормального працевлаштування подружжя; довготривале відсутність окремого і влаштовуючого житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячі навчально-виховні заклади та ін.

3. Особливості сімейних конфліктів мають прояв в їх динаміці, а також у формах протікання. В цілому динаміка сімейних конфлік­тів відрізняється підвищеною емоційністю, швидкістю протікання кожного з етапів, формами протидії (недовіра, образи, ревнощі, сварки, скандали, порушення спілкування та ін.), способа­ми їх регуляції та вирішення (примирення, угода, взаємні поступки, розлучення та ін.).

4. Суттєвою особливістю сімейних конфліктів є і те, що вони можуть мати тяжкі наслідки, як соціальні, так і особистісні. Нерідко вони закінчуються трагічно, суїцидальними спробами, захворюван­нями членів родини. Суттєве місце у наслідках конфліктів для дітей, для яких будь-які конфлікти у сім'ї є психотравмами, які впливють на їх подальше життя, світосприйняття, сприйняття себе, прогнозу­вання власного життєвого шляху та успіху в ньому.

Визначаються основні кризові періоди в житті сім'ї, причому са­ме на ці періоди приходиться значна більшість сімейних конфліктів:

• Перший кризовий період в сімейному житті спостерігається у перший рік подружнього життя. Цей період відзначається тим, що здійснюється адаптація подружжя один до одного, так звана «притирка» людей.

Другий кризовий період у сімейному житті пов'язаний з по­явою дітей, значним навантаженням і зміною побуту, а також виникненням проблем економічного плану. Саме в цей період ускладнюються стосунки подружжя між собою, сексуальне життя, обмежуються можливості для професійного зростання і реаліза­ції інтересів членів родини, в тому числі і бабусь. Виникають конфлікти у членів родини з приводу виховання дитини, бороть­ба за її любов, а також за любов подружжя один до одного, яка з появою дитини змінюється і набуває інші прояви та особливості.

• Третій період сімейної кризи співпадає зі середнім супружнім віком (біля 7-10 років сімейного життя), який відзначається не­рідко зміною у проявах почуттів, їх переходом у стадію звички та сталості, та, іноді має зовнішні ознаки дефіциту почуттів, на­сиченості тощо.

• Четвертий кризовий період у житті родини відзначається підвище­ною залежністю жінки від чоловіка, посиленням проблем побуто­вого і економічного спектру, виникненням проблем відриву дітей від сім'ї та появою почуття відсутності смислу життя. Цей період може виникати після 15-20 років життя, відзначається значною кількістю неподоланих хронічних сімейних конфліктів особливо в зв'язку з їх посиленням і загостренням за роки сімейного життя. Попередження і розв'язання сімейних конфіліктів тісно пов'яза­ні з наявністю ряду суттєвих чинників, що може виступати як шлях у подоланні сімейних конфліктів:

• прийняття члена сім'ї як особистості, спілкування у сім'ї на за­садах взаємоповаги, взаєморозуміння, любові та турботи;

• особистісна гнучкість у прийнятті сімейних рішень та відкрите прийняття думок і поглядів інших членів родини;

• формування загальної, і, зокрема, психологічної культури спіл­кування у сім'ї;

• наявність позитивної спрямованності та бажання членів родини зберегти її;

• розвиток сімейно-сексуальної культури і бажання нею оволодіти;

• усвідомлення власних конфліктогенів у застосуванні до членів сім'ї та бажання їх долати;

• виховання дітей з урахуванням іх індивідуально-психологічних і вікових особливостей;

• формування сімейних традицій, єдиних радощів, взаємної дові­ри і переживань.

Існує досить значний перелік варіантів регуляції і подолання сімейних конфліктів, однак, суттєвими в усіх варіантах є розви­ток культури спілкування та партнерства у стосунках між члена­ми родини.