Тема 10. Переговори як спосіб вирішення конфліктів
План. І.Поняття переговорів та функції
Стратегії ведення переговорів.
Динаміка переговорів. Підготовка до переговорів. 4.Ведення переговорів
Уточнення інтересів і позицій.
Етап обговорення 4.3.Дсягнення згоди.
1. 3 точки зору сучасного підходу до розуміння конфліктів і роботи з ними, конфлікти піддаються урегулюванню. Необхідність управління конфліктами пов'язана з їх потенційними деструктивними наслідками. Надзвичайно велике значення для роботи з конфліктами мають процеси комунікації, які розвивають між собою учасники конфліктної взаємодії, а найбільш перспективними для вирішення конфліктів вважаються переговори, в тому числі з участю третьої сторони.
Поняття «переговори» використовуються не тільки стосовно ситуацій офіційних переговорів, а й різноманітних ситуацій приватного життя. А такого типу ситуації можуть зустрічатися як в рамках співробітництва (коли учасники будують нові стосунки), так і в умовах конфлікту (коли йде мова про перерозподіл наявного). Враховуючи специфіку навчального посібника, пріоритетна увага пои розгляді переговорів приділяється тим їх аспектам, котрі пов'язані з процесами урегулювання і вирішення конфліктів.
У порівнянні з іншими способами урегулювання і вирішення конфліктів переваги переговорів полягають в наступному:
в процесі переговорів відбувається безпосередня взаємодія учасників конфлікту;
обидві сторони мають можливість максимально контролювати різноманітні аспекти своєї взаємодії, в тому числі, самостійно встановлювати часові рамки і межі обговорення, впливати на процес переговорів, результат, визначати рамки угоди;
переговори дозволяють учасникам конфлікту виробити таку угоду, яка б задовольнила кожну зі сторін і дозволила уникнути тривалого судового розгляду, що може закінчитися програшем однієї зі сторін:
прийняте рішення у випадку досягнення домовленостей часто носить неофіційний характер, будучи приватною справою сторін, які домовляються; специфіка взаємодії учасників конфлікту на переговорах дозволяє зберегти конфіденційність.
Особливість переговорів полягає в тому, що їх учасники взаємозалежні. Виходячи з цього, докладаючи певні зусилля, сторони прагнуть вирішити протиріччя, які виникли між ними. І ці зусилля спрямовані на спільний пошук вирішення проблеми.
Отже, переговори — це процес взаємодії опонентів з метою досягнення узгодженого рішення, яке задовольняє обидві сторони,
В залежності від кількості учасників, переговори можуть бути двосторонніми або багатосторонніми, коли в обговоренні беруть участь більше двох сторін. На основі факту залучення третьої нейтральної сторони або без неї розмежовують:
прямі переговори — які передбачають безпосередню взаємодію учасників конфлікту;
непрямі переговори, що передбачають втручання третьої сторони.
В залежності від цілей учасників виділяють різні функції переговорів, які детально проаналізовані М. М. Лебедєвою.
Головною функцією переговорів є пошук спільного вирішення проблеми. Це те, заради чого, власне, і ведуться переговори. Складне переплетіння інтересів і невдачі в односторонніх діях можуть підштовхнути до початку переговорного процесу навіть відвертих ворогів, чиє конфліктне протистояння налічує не один десяток років.
Інформаційна функція полягає в тому, щоб отримати Інформацію про інтереси, позиції, підходи до вирішення проблеми протилежної сторони, а також подати інформацію про себе.
Комунікативна функція пов'язана з встановленням і підтримкою зв'язків і стосунків конфліктуючих сторін.
Важливою функцією переговорів є регулятивна. Мова йде про координацію і регуляцію дій учасників конфлікту.
Пропагандистська функція переговорів полягає в тому, що їх учасники прагнуть справити вплив на суспільну думку з метою виправдання власних дій, пред'явлення претензій опонентам, залучення на свій бік союзників.
Переговори можуть виконувати і функцію «маскування». Ця роль відводиться, перш за все, переговорам з метою досягнення побічних ефектів. В цьому випадку конфліктуючі сторони мало зацікавлені в спільному вирішенні проблеми, оскільки вирішують зовсім інші завдання..