Лекции / Лекція 1

Тема 1. Роль сучасних інформаційних технологій в обробці й аналізі соціологічної інформації

Сутність поняття «соціологічна інформація». Соціологічна інформація та емпіричні дані. Види соціологічної інформації: за критерієм первинності/вторинності; за критерієм виду досліджуваних даних. Планування обробки даних соціологічних досліджень: вибір комп’ютерної програми та визначення методів аналізу даних. Соціологічні архіви: проблеми формування та функціонування. Кодування соціологічної інформації: методи та форми. Підготовка соціологічної інформації до обробки. Передумови та значення автоматизації процесу обробки соціологічної інформації.

Інформація (от латинського informatio – роз’яснення, подання, виклад, ознайомлення) у найбільш уживаному змісті - повідомлення, відомості про що-небудь, передані людьми. Саме в такім розумінні зміст терміну «інформація» зберігалося аж до середини 20-х років ХХ століття.

На сучасному етапі розвитку людства інформація набуває статусу «безмежності» – незалежності від місця перебування фізичного носія інформації, перешкодою в здобутті якої для громадянина може стати тільки рівень його освіти і матеріальний стан. З цього можна зробити висновок, що демократичність суспільства в майбутньому буде нерозривно пов’язана з рівнем добробуту населення і його освіченістю.

Інформація як цінність стає універсальним засобом адаптації особистості до швидко змінного навколишнього середовища. При створенні в мережі стійких груп спілкування людина може знайти розраду від проблем оточуючої дійсності, якщо не буде надавати виключної ваги окремій групі спілкування за інтересами.

Задля отримання того чи іншого виду спеціалізованої інформації, пов’язаної з проблемами суспільства, соціальних груп, соціальних комунікацій проводиться безліч масштабних і поодиноких емпіричних досліджень, зокрема і соціальних.

Проведення аналізу будь-якої соціальної проблеми нерідко породжує у дослідника потребу у використанні тих чи інших фактів, які дозволяють підтвердити чи спростувати гіпотетично запропоновані ним закономірності, тенденції розвитку, механізми детермінації явища, яке вивчається. Соціальні факти (соціальна інформація) можуть міститися в документах, в різних явищах соціального життя, в роботах науковців і т.д. однак, коли цих даних недостатньо, виникає потреба у проведені спеціального конкретного емпіричного дослідження для отримання необхідної соціологічної інформації.

В законі України про інформацію, зокрема, у статті 25 «Соціологічна інформація» зазначено, що соціологічна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів. Основними джерелами соціологічної інформації є документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень. Соціологічні дослідження здійснюються державними органами, об’єднаннями громадян, зареєстрованими у встановленому порядку.

Іншими словами, соціологічну інформацію отримують під час проведення емпіричного соціологічного дослідження – це виявлення та узагальнення соціальних фактів шляхом прямої або непрямої реєстрації тих подій, що відбулися, які характеризують соціальні явища, об’єкти та процеси.

В науковій літературі традиційно розрізняють два змісти поняття «соціологічна інформація». У широкому змісті під ним розуміють всю сукупність теоретичних концепцій, змістовних висновків і конкретних положень, отриманих як на загальсоціологічному рівні, так і в рамках приватних соціологічних наук, представлених у вигляді знань і відомостей про конкретну предметну область.

У вузькому змісті під соціологічною інформацією розуміють тільки ту частину змістовних результатів соціологічних досліджень, що ставиться безпосередньо до конкретної проблемної ситуації й активно використається в практичній управлінській діяльності.

Найбільш конструктивним представляється перший підхід. При цьому залежно від рівня узагальнення розрізняють два різновиди соціологічної інформації: концептуально-теоретичну й конкретно-прикладну. Концептуально-теоретичний різновид соціологічної інформації включає знання й відомості у формулюваннях наукових теорій і законів і відповідає теоретичному рівню в структурі соціологічного знання. Конкретно-прикладний різновид соціологічної інформації включає результати прикладних соціологічних досліджень у вигляді знань і відомостей у формулюваннях опису фактів і відповідає емпіричному рівню соціологічного знання.

Названі різновиди соціологічної інформації перебувають у складній діалектичній супідрядності, обумовленій взаємодією теоретичного й емпіричного рівнів у соціології. Конкретно-прикладна соціологічна інформація дає можливість визначити стан різноманітних конкретних проявів загальних і приватних закономірностей, сформульованих у концептуально-теоретичній інформації (на рівні знання). У свою чергу концептуально-теоретична інформація дозволяє обґрунтувати логічні зв’язки, відповідно до яких формуються масиви конкретно-прикладної інформації.

Емпіричну соціологічну інформацію можна отримати різними методами, зокрема, провівши опитування, інтерв’ю, спостереження, аналіз документів і таке інше. Інформація отримана соціологами обробляється вручну (в разі проведення маломасштабних опитувань) або за допомогою комп’ютерних програм.

Істотними є три диференціації інструментальної соціологічної інформації. У перших, розрізняють первинну й вторинну інформацію. Первинна інформація містить відомості про соціальні об’єкти соціологічного дослідження, отримані за допомогою застосування соціологічних методів збору інформації. Особливість цього виду інформації полягає в тому, що вона отримана у формі, не пристосованої для безпосереднього використання. Вторинною інформацією, називається перероблена первинна інформація, представлена в узагальненій, систематизованій формі, зручної для використання. Вторинна інформація є основою для висновків і теоретичних узагальнень, що формують соціологічне знання.

По-друге, інструментальна інформація диференціюється на якісну й кількісну. Якісна інформація включає частину змісту інструментальної інформації, виражену вербально; до кількісної інформації ставиться інструментальна інформація про соціальні об’єкти, виражена числами. Ця диференціація історично зложився як результат реалізації в прикладній соціології установки на обов’язковість прагнення до числового подання результату вимірювальної процедури. Кількісний компонент домінує в поданнях про соціологічну інформацію, найчастіше на шкоду якісної складової.

Отримана методами прикладної соціології, інструментальна соціологічна інформація має наступні особливості, які впливають на можливості використання її в практиці керування:

- регресія корисності із плином часів;

- регресія обсягу при переході від первинної до вторинної інформації;

- обмежена здатність до формалізації;

- значні фінансові витрати на одержання інформації;

- значні організаційні зусилля на одержання інформації;

- значні тимчасові витрати на одержання інформації;

- трудомісткість забезпечення якості інформації й контроль якості інформації.

Якість соціологічної інформації характеризується параметрами (властивостями) об’єктивного й суб’єктивного, або ціннісного, характеру. Об’єктивні параметри інформації інваріантні стосовно споживача інформації й характеризують ті властивості інформації, які пов’язані з її сутністю, з її здатністю відбивати дійсність. Ціннісні параметри інформації залежать від мети, заради якої інформація добувалася (звідси різна корисність інформації).

Основними властивостями, що характеризують якість соціологічної інформації, є вірогідність, стійкість, репрезентативність. Вірогідність соціологічної інформації визначається як властивість, що характеризує ступінь адекватного відбиття особливостей вивчених соціальних явищ і процесів. Стійкість являє собою властивість інформації зберігати свою корисність протягом певного періоду часу. Репрезентативність характеризується тим ареалом, на який можуть бути поширені отримані результати соціологічного дослідження.

Кожне із властивостей інформації може розглядатися як на стадії проектування дослідження, так і після завершення збору інформації. У першому випадку мова йде про потенційну вірогідність, потенційну стійкість і потенційну репрезентативність соціологічної інформації, у другому випадку з’ясовується фактична вірогідність фактична стійкість і фактична репрезентативність.

Процедура аналізу соціологічних даних включає:

1. опрацювання інформації;

2. її узагальнення;

1. інтерпретація отриманої інформації.

Обробка даних як і інші етапи емпіричного соціологічного дослідження, вимагають детальної підготовки. Підготовку до обробки даних слід виконувати в два етапи: планування і доопрацювання програми обробки і аналізу даних.

Планування обробки емпіричних даних включає в себе:

2. вибір комп’ютерної програми обробки даних;

3. точне визначення методів статистичного аналізу, які будуть використані стосовно кожної з ознак (тобто до кожного питання анкети).

Основні завдання, які можна вирішити за допомогою ЕОМ:

• обробка великого масиву анкет, що містить якісні та кількісні ознаки;

• здійснення формального логічного контролю за введенням даних, коригуванням помилок і машиною обробкою анкет;

• реалізація описової дослідницької стратегії;

• отримання одно-, дво-, тривимірних видів розподілу відповідей на запитання анкети;

• встановлення в вимірювання взаємозв’язків між ознаками (параметрами).

Професійним соціологам, перш ніж приступати до емпіричного соціологічного дослідження, необхідно, на наш погляд, освоїти два чи, принаймні, один з цих пакетів програм обробки соціологічних даних.

У тих випадках, коли замовник емпіричного дослідження, не будучи професійним соціологом, виступає лише в ролі споживача соціологічної інформації, а обробку й аналіз замовляє фахівцям, то при підготовці до дослідження, на етапі обговорення проекту, він повинний з’ясувати — яка програма обробки даних буде використана. Ця інформація буде йому корисна, по-перше, для оцінки ступеня професіоналізму виконавців обробки й аналізу інформації (бувають випадки, коли до аналізу первинної соціологічної інформації залучаються люди, що не мають достатньої професійної підготовки; і в таких випадках подібне питання є деякою мірою тестом на рівень професійної компетентності). По-друге, інформація про використовувану програму обробки даних може замовнику придатися надалі використанні отриманого в результаті соціологічного опитування масиву даних; тому краще, якщо виконавці використовують досить розповсюджені (відпрацьовані й апробовані) програми обробки соціологічних даних.

В емпіричній соціології нагромаджено немало ста­тистичних процедур, за допомогою яких розрізнені дані, що містяться в окремих анкетах чи інших мате­ріалах соціологічних досліджень, адаптують для уза­гальнення, опису, аналізу, наукової інтерпретації. За результатами узагальнень складають певні виснов­ки, вирішуючи завдання, поставлені у дослідженні. Внаслідок цих процедур з’являється реальна змога з’ясувати тенденції у досліджуваних процесах, яви­щах, виробити прогнози і практичні рекомендації, що відкривають вихід соціальної інформації у со­ціальну практику.

Найчастіше статистичні методи аналізу соціальної інформації використовують для:

— опису інформації та обчислення узагальнюючих параметрів (одновимірна статистика);

— виміру зв’язку між окремими ознаками, отрима­ними у відповідях на різні запитання анкети, якщо як метод збору даних застосовувалося опитування, або контент-аналіз текстів ЗМІ, якщо використовувався метод аналізу документів (двовимірна статистика);

— проведення складних математичних процедур, які дають змогу проаналізувати водночас кілька взає­мопов’язаних ознак (багатовимірна статистика).

Застосування методів математичної статистики за­безпечує:

— стислий опис первинної соціологічної інформа­ції, обчислення одновимірних розподілів, наочне уяв­лення її у вигляді таблиць, графіків, діаграм;

— обчислення зв’язків між ознаками досліджува­ного суспільного явища, оцінку їх за допомогою статистичних коефіцієнтів зв’язку, застосування кореля­ційного, регресивного аналізу тощо;

— встановлення латентних (прихованих) факторів, які визначають взаємозв’язки всередині групи, ознак досліджуваного явища (факторний, латентно-струк­турний аналіз);

— класифікацію ознак та об’єктів, побудову типо­логій (кластерний аналіз, дискримінантний аналіз, факторний аналіз);

— перевірку (підтвердження чи спростування) ви­хідних гіпотез дослідження, формулювання нових проблем;

— вироблення коротко- і довгострокових прогнозів щодо функціонування та розвитку певного суспільно­го явища.

Використання методів математичної статистики передбачає певний набір попередніх процедур, до яких належать: підготовка анкети, іншого первинного матеріалу до обробки, яка може здійснюватися вручну чи автоматизовано; вибір рівня майбутнього аналізу (опи­совий чи пояснювальний); вибір конкретних статис­тичних процедур для обробки інформації.

Соціологічні архіви містять соціологічну інформацію, безпосередньо отриману під час проведення емпіричного соціологічного дослідження та опрацьована за допомогою комп’ютерної програми чи вручну.

Використання та впровадження соціологічних даних в практичну діяльність можуть здійснюватись у різних формах, а саме:

1. у формі захисту результатів дослідження перед замовником;

2. у формі публікацій основних висновків, положень, пропозицій і рекомендацій у засобах масової інформації, наукових збірниках, монографіях тощо;

3. у формі виступів на конференціях, по радіо і телебаченню;

4. у формі підготовки проектів документів і відповідних матеріалів для органів влади й управління.

Результати соціологічних даних, отриманих після дослідження, опрацьовуються на ЕОМ та подаються, як правило, у вигляді соціологічних звітів. За структурою ці звіти повинні відповідати загальній логіці наукового аналізу та включати:

1. вступну частину, в якій формулюється мета, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження; подаються інтерпретація основних понять, гіпотези та характеристика вибіркової сукупності;

2. основну частину, де містяться проблемні розділи, кількість яких визначається кількість висунутих гіпотез;

3. заключну частину, що містить головні висновки та практичні рекомендації щодо вирішення існуючих проблем;

4. додатки, в яких подається інструментарій дослідження, за допомогою якого було отримано емпіричну інформацію. Сюди включаються таблиці і графіки, що не ввійшли до соціологічного звіту.

Як правило, для спрощення обробки всі значення ознак кодують числами, тому дані для обробки станов­лять прямокутну таблицю (матрицю) чисел. Кожний рядок цієї таблиці відповідає одному об’єкту, а кож­ний стовпчик — певній ознаці. На перетині певного рядка та стовпчика цієї таблиці знаходиться значення певної ознаки певного об’єкта.

Ознаки поділяють на якісні та кількісні. Якісні ознаки не мають кількісного виразу. Кількісні ознаки мають одиниці вимірювання. Ці ознаки ще називають ознаками, заданими у метричній шкалі.

При кодуванні значень якісної ознаки числами можливі два суттєво відмінні варіанти. У першому зна­чення якісної ознаки можна впорядковувати, тобто для будь-якої пари значень можна зазначити, яке з них відповідає сильнішому виявленню ознаки.

Для значень ознак такого типу можна доби­рати будь-які числові коди. Головне - щоб різні зна­чення мали різні коди (тобто не можна кодувати два різні значення ознаки одним числом). Такі якісні шка­ли ще називають номінальними шкалами. Як правило, для кодування значень ознак у номінальних шкалах використовують цілі додатні числа - 1, 2, 3 і т. д.

Соціологу постійно доводиться при складанні програми дослідження обирати (або навіть самостійно конструювати) шкали. Від того, наскільки вдало це буде зроблено, значною мірою залежить результат опрацювання отриманих даних. Крім того, вибір мате­матичного методу аналізу даних тісно пов’язаний зі шкалами відповідних ознак. Якщо такий метод не від­повідає даним, це дуже суттєва методична помилка, що може звести нанівець роботу зі збору даних та об­числення результатів.

Щоб первинні дані можна було використовувати для змістового аналізу і висновків, вони повинні бути незалежно упорядковані та опрацьовані. З цією метою застосовують спеціальні статистичні методи - групу­вання, обчислення узагальнюючих параметрів та коефіцієнтів, кореляційний, кластерний та ін. Незалежно від методу аналізу, опрацювання даних розпочинають з попереднього впорядкування інформації, здебільшого за допомогою статистичної й групування та побудови статистичних таблиць.

Коли отриманий весь масив заповнених анкет, до передачі його для введення в ЕОМ, необхідно здійснити ряд процедур, що вимагають ручної обробки. Насамперед, це наскрізна нумерація масиву анкет.

Кожна (із заповнених і отриманих організатором опитування) анкет являє собою документ, що повинний бути пронумерований. Варто нагадати, що анкети нумерувалися і супервайзером, у міру їхнього одержання від інтерв’юерів, але це була проміжна нумерація звітних документів супервайзера. На етапі одержання заповнених бланків анкет керівником-організатором дослідження кожна анкета одержує свій номер базового джерела первинної соціологічної інформації; цей номер обов’язково вводиться в ЕОМ разом із всією інформацією, що міститься в анкеті.

Другою операцією, що вимагає, як правило, ручної обробки, є кодування (докодування, перекодування). Ручне кодування потрібно в наступних випадках:

а) в анкеті містяться відкриті чи напіввідчинені питання;

б) у процесі збору даних виявлена необхідність у перекодуванні (наприклад, в анкеті зазначений населений пункт, у якому проводилося опитування, а в масив даних уводиться загальна назва регіону проживання і т.п.);

в) у паспорт необхідно ввести додаткову інформацію (прізвище інтерв’юера, що заповнював анкету; прізвище супервайзера і т.п.).

Керівник повинний заздалегідь підготувати інструкцію з кодування даних. Варто помітити, що навіть у тих випадках, коли перед кодувальником не ставиться спеціальна задача перевірки якості заповнення, часто саме на цьому етапі роботи, обличчя, що займаються ручним кодуванням даних, виявляють шлюб у заповненні анкет. Це відбувається тому, що супервайзери, що зобов’язано перевіряти роботу інтерв’юерів, часто приймають основний масив анкет у стислий термін (нерідко в момент прийому анкет супервайзером від одного інтерв’юера в приміщенні присутні інші інтерв’юери, що чекають своєї черги); у подібній ситуації навіть сумлінні супервайзери, приймаючи від інтерв’юерів анкети, в основному звертають увагу на наявність відповідей на всі пункти опитувального листа; інші ж погрішності (суперечливі зведення, помилки заповнення — оцінка двох варіантів відповідей там, де повинний бути відзначені тільки один варіант і т.п.) залишаються непоміченими.

Кодувальник працює в більш спокійній обстановці, тому він нерідко звертає увагу на логічні погрішності в заповненій анкеті. Тому керівнику доцільно просити кодувальник відзначати номера тих анкет, що викликали підозру. При вибірковому контролі роботи інтерв’юерів ці анкети включаються в масив, що підлягає перевірці.

Тому в рамках організації підготовки анкет до введення в ЕОМ доцільно функції кодувальника і функції редактора анкет доручити тим самим виконавцям.

У задачу редактора входить:

а) перевірити заповнювання анкет;

б) правильність заповнювання;

в) приведення у відповідність різних форм бланків анкети в тих випадках, коли опитування проводиться по декількох формах анкети.

Нерідко анкети, отримані в результаті опитування заповнені не по всіх пунктах. Якщо напроти питання, що залишився без відповіді, є чи позначка коментар чи респондента інтерв’юера, то тоді пропуски в заповненні анкет варто віднести за рахунок особливостей інструментарію. Ці анкети можуть бути відзначені і після введення інформації в ЕОМ (відкладені окремо для спеціального аналізу автором програми дослідження). Наявні в них позначки і коментарі дозволяють глибше зрозуміти почуття й емоції, проаналізувати думки і сумніви, що випробували респонденти, відповідаючи на питання анкети.

Але навіть ті анкети, що при швидкому огляді показалися цілком заповненими, повинні бути перевірені ретельно. Редактор перевіряє кожну сторінку і кожен блок питань, щоб бути упевненим, що респондент виконував всі інструкції і кодував відповіді на питання у відповідному місці і відповідним способом. Автор дослідження встановлює квоту заповнювання (відсоток пропусків, що допускаються,) і повідомляє кодувальнику, вище якої квоти невідповідей анкета бракується і вилучається з масиву даних. Для цього автор програми дослідження підготовляє письмові інструкції з кодування і редагування анкет. Це бажано робити в будь-якому випадку, але зовсім необхідно, коли до кодування і редагування підключається трохи помічників. У цьому випадку вони повинні керуватися зовсім ідентичними вказівками.

У підсумку редагування, масив анкет, що перевіряються, поділяється на три групи: 1) прийняті в обробку; 2) відбраковані; 3) зухвалі сумнів. Ця інформація передається автору дослідження, і він вирішує, що робити далі. Можливо, що навіть анкети, що не витримують квоту заповнювання, за рішенням відповідального виконавця проекту, можуть бути прийняті в обробку з відповідною кодуванням пропусків (оцінкою — немає відповіді). Цілком варто відбраковувати не дозаповнені анкети в тому випадку, якщо на початку респондент заповнював відповіді на питання, а потім припинив, іншими словами, — анкети, заповнені на початку бланка і не заповнені до кінця.

Технологічна схема аналізу соціологічних даних

1. При висвітленні результатів емпіричного соціологічного дослідження аналіз можна здійснювати на двох рівнях: опис установлених фактів і пояснення (пошук причин і закономірностей).

2. Вибір рівня повинний визначатися статистичною компетентністю дослідника і типом дослідження (опитування суспільної думки/соціологічне дослідження).

3. Аналіз результатів опитування суспільної думки в основному обмежується описом даних з урахуванням результатів статистичної експертизи.

4. Соціологічне дослідження припускає причинний аналіз взаємозв’язків досліджуваного явища, приступаючи до якого необхідно враховувати наступні обставини:

а) варто розрізняти загальний соціологічний аналіз проблеми і статистичний аналіз даних, отриманих у результаті опитування;

б) загальний соціологічний аналіз включає побудова теоретичного конструкта: логічне обґрунтування взаємозв’язків досліджуваного явища;

в) кожен декларований в теоретичній моделі взаємозв’язок повинен бути підтверджений фактами; ці факти дослідник може залучати з різних джерел; якщо він не знаходить факти в доступних йому джерелах інформації, він повинний їхній зібрати сам — цієї основної мети і служить емпіричне дослідження;

г) програма соціологічного дослідження (побудова інструментарію і плану аналізу) підлеглих гіпотезам, висунутим у результаті теоретичного осмислення предмета дослідження;

д) статистичний аналіз є статистичною перевіркою висунутих гіпотез (при відсутності гіпотез статистичні маніпуляції з первинними даними приводять до псевдоаналізу проблеми);

е) на етапі планування аналізу дослідник у першу чергу звертає увагу на шкали — тип шкали повинний відповідати статистичним процедурам перевірки гіпотез.

5. Плануючи рівень аналізу, необхідно також враховувати особливості підсумкового документа, у якому будуть представлені результати дослідження.

Використання соціологічних даних – це власне, те, задля чого і проводять будь-які соціологічні дослідження.

Основою аналізу зв’язку між двома змінними є підготовка двовимірних таблиць (cross-tabulation), що представляє собою взаємне перетинання двох рядів розподілів.

Змінні для рядів розподілу визначаються гіпотезами дослідника. Одна змінна розглядається як фактор (причина), що впливає на досліджуване явище; інша - як показник цього явища. Та сама ознака (представлений в інструментарії питанням анкети) у процесі аналізу може виступати і як показник і як фактор. Наприклад, одна гіпотеза може бути сформульована так: «Рівень освіти впливає на задоволеність роботою: чим вище рівень освіти, тим вище рівень задоволеності роботою». Інша гіпотеза, що вимагає перевірки, може бути наступної: «Задоволеність роботою впливає на загальну задоволеність людини життям: чим вище задоволеність роботою, тим вище задоволеність життям». У першому випадку задоволеність роботою виступає як показник, а в другому — як фактор. Коли ознака в процесі статистичної перевірки гіпотези розглядається як фактор, він називається незалежною змінною (підметом); коли ознака розглядається як показник, у статистичному аналізі він називається залежна змінна (присудком).

Змістовний зміст таблиці, побудованої на основі результатів крос-табуляції, полягає в наступному. По ознаці, розглянутій у якості незалежної змінної, дослідник розбиває всю сукупність опитаних на окремі групи (підгрупи). Поряд із загальним результатом одномірного розподілу по досліджуваному показнику, дослідник паралельно одержує результати розподілу думок окремих підгруп населення, і ці результати порівнює між собою. Чим більше розходження в характері відповідей у цих груп, тим про більший зв’язок між двома змінними можна говорити.

Побудована двовимірна таблиця дозволяє побачити, чи розрізняються відповіді в різних груп населення. У такому виді звичайно і розглядає результати дослідження зацікавлений споживач інформації.

Основною задачею дослідника-аналітика, що представляє результати опитування у виді двовимірних розподілів є статистична експертиза — оцінка і добір якісної інформації. Переглянувши і статистично оцінивши сотні (а те і тисячі) двовимірних таблиць, він повинний для широкої аудиторії (і для свого подальшого аналізу) відібрати тільки ті, котрі відповідають статистичним критеріям якості інформації. Якщо дослідник не задоволений результатами статистичної перевірки, він може в подальших дослідженнях перевіряти її, удосконалюючи інструментарій і організацію збору інформації. Але він не повинен представляти для широкої аудиторії дані, що не відповідають статистичним критеріям. Перш ніж розглянути особливості використання статистичних показників для послідовного здійснення кроків пояснювального аналізу, розглянемо двовимірну таблицю, з погляду опису й інтерпретації крос-табуляції отриманих даних.