Гіпсофіла багаторічна (Gypsóphila), гипсофила, качим

РодинаГвоздичні(Caryophyllaceae)

Опис Багаторічна рослина висотою 100-120 см з дрібними білими, рожевими чи червоними квітами. Квітимахровіабопрості до 6 см у діаметрі, на довгих тонких квітконіжках, з тонким гвоздичним ароматом. Формуєрясноквітучий кущ з дрібнимиквітамивисотою до 100 см. Періодцвітіння - з червня по вересень. Посівпроводять в квітні у відкритий грунт. Насіннярозсипають по поверхні грунту, не закриваючизверху субстратом, оскількийому для проростанняпотрібнесвітло. Використовують на рабатках, клумбах, альпінаріях, є чудовимдоповненнямдобукетів. На клумбах гарновиглядає в поєднанні з айстрами, шалфеєм, лавандою, а також з трояндами. Для засушуваннястеблагіпсофілизв'язують у невеликі пучки і підвішуютьїх вниз квітами в сухому і добре провітреномумісці.

Насіннявисівають з березня по травень в розсадникиабопід зиму в кінцівересня. Розсадувисаджують з грудкоюземлі в травніабовересні за схемою 50x60 см.

До грунту невимоглива, посухостійкарослина. Вимагаєзатишних, сонячнихділянок.

Поширення Рослини даного роду поширені в Європі, частіше в Середземномор'ї. Нараховують близько 90 видів.

Ехінацея пурпурова – (Echinaceapurpurea), эхинацеяпурпурная

РодинаАйстрові(Asteraceae)

Опис Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових. Стебло пряме, до 150 см заввишки. Листки простi, овальнi або лiнiйно-ланцетнi, по краю - за рубчасто-зубчастi, нижнi - довгочерешковi, верхнi - майже сидячi. Квiткирозмiщенi на кiнцях стебел неоднаково: крайовi - довгоязичковi, непліднi, пурпуровi, темно-червонi або жовтi; серединнi - трубчастi, двостатевi. Цвiте у липнi - жовтнi. Плід - сiм'янка.

Поширення Батьківщина - Північна Америка. На території України в культурі ехінацею введено порівняно недавно рядом спеціалізованих господарств та аматорами майже всюди, включаючи північні райони.

ВикористанняЕхiнацею пурпурову вирощують як цiнну кормову культуру, багату бiлками, а також як декоративну i лiкарську рослину. Для лiкарських потреб використовують заготовляють корiння восени, а суцвiття (кошики) збирають пiд час цвiтiння. Корiнняехiнацеїмiститьглiкозиди (ехiнокозид), бетаїн, органiчнi кислоти, ефiрнуолiю, мiнеральнi речовини (K, Mg, Fe, Al, Se), вiтамiни. Галеновi препарати стимулюють Т-систему iмунiтету. Пiдвищують першу фазу захисту, тобто стимулюють неспецифiчнийiмунiтет i фагоцитоз, дiяльнiстьмакрофагiв та нейтрофiлiв, посилюють бактерицидну активнiстьклiтин. Пiзнiше включається специфiчнийiмунний захист, пiдвищується кількість Т-лiмфоцитiв та продукцiяцитокiнiв.

Вербеналікарська ( Verbenaofficinalis ) вербена лекарственная

Опис Багаторічна трав'яниста-шороткоопушена рослина родини вербенових. Стеблочотиригранне, прямостоячеабо висхідне, 25—100 смзаввишки, здебільшогорозгалужене.

Родина Вербенові - Verbenaceae

Листки 2—10 см завдовжки, короткочерешкові, яйцевиднодовгасті або довгасті, перистонадрізані, серединні — перистонадрізані або трироздільні, з нерівнозарубчастими частками, верхні — сидячі, довгасті, перистонадрізані. Квітки двостатеві, зрослопелюсткові, неправильні, у довгих колосовидних суцвіттях. Віночок лійковидний, ясно-ліловий. Плоди — горішки. Цвіте у квітні — жовтні.

Поширення Росте по всій території України на забур'янених місцях, узбіччях шляхів та на вологих пісках.

Використання Здавна вербену вважали чудодійною. У стародавні часи служителі релігійного культу прикрашали нею вівтарі під час жертвоприношень. Грецькі воїни вірили, що вербена робить їх тіло невразливим, відлякує ворога. У римлян цю квітку присвячували Меркурію — крилатому віснику богів. Вербеною прикрашали посланців, які йшли з мирною місією, називали їх вербоносцями.

Фізаліс(Physalis) ,физалис

Родина Пасльо́нові (Solanaceae)

Опис Це однолітня або багаторічна трав'яниста рослина з повзучим кореневищем кутасто-вигнутими стеблами висотою 0,4 - 3м. Круглі, розміром з вишню, плоди фізалісу, маса яких не перевищує 5 г, оточені тонкою пергаментовидною ребристою обгорткою з квіткового листя (відмінною особливістю фізалісу є наявність плівковою оболонки, яка демонструє плід у вигляді чохлика). За будовою фізаліс - це ягода. Шкірка його тонка, масляниста, блискуча, жовтогарячого кольору. М'якотьплодівжелеподібна, прозора, світло-жовтого чи жовтогарячого кольору. Численне дрібне, м'якенасіннябілого кольору розташоване в м'якоті і вживається разом з нею в їжу.

Поширення Батьківщиною фізалісу є територія ПеруіБолівія. В Українупотрапив у 60-ті роки минулогостоліття, завдякиовочівникам-аматорам. В Українівирощується культура у невеликійкількості.У дикому виглядіфізалісзустрічається в Центральній і ПівденнійАмериці, де розмножуєтьсясамосівом як бур'ян. Місцевенаселенняйого тут давним-давно приручили, ввело в культуру. У Мексиці, Гватемалі, Перу, Венесуелі, Колумбіїфізалісдужепопулярний: виведеновеликукількістьврожайнихсортів, пристосованих до вирощування на рівнинах і в горах.

Цинерарія (Cineraria L) ,крестовниккровавый

РодинаАйстрові або складноцвіті (Asteraceae).

Опис Має прямостоячий кущ, заввишки 15 см. Листя овальне, світло-зелене, порізане по краю. Однорідний тип з великими квітками 4,5-5 см в діаметрі різноманітного забарвлення, володіє приємним ароматом, рано починає квітнути. Використовують як рослина горщика і в саду як високодекоративний однорічник. Кількість насіння 1000 (дражовані). Цинерарія - рослина не дуже велика. При гарному догляді вона досягає 30-60 см в діаметрі.

Термін життя цинерарії невеликий. Зазвичай цинерарії купують в січні і викидають після закінчення цвітіння.

Листя цинерарії досягають довжини 20-30 см. Вони серцеподібної форми, темно-зелені, шорсткі, а виворіт листя пурпурна. Цвіте цинерарія з січня по квітень. У цей період над листям з'являються суцвіття-кошики з яскравих квіток, схожих на маргаритки.

Поширення Батьківщина цинерарії - Канарські о-ва.

Розмножують насінням, які сіють у різний термін у період із червня до жовтня для одержання квітучих рослин із грудня по квітень; для раннього цвітіння сіють у травні-червні. Цвітіння наступає через 8—9 місяців після посіву.

Кминзвичайний (Cárum) , тмин обыкновенный

Родина Зонтичні - Apiaceae (Umbelliferae).

Опис Дворічна рослина з стрижневим коренем у формі веретена або ріпи і прямостоячим борознистих зеленим стеблом. Листя дваждиперістие, яскраво-зеленого кольору, листочки перісторозсечені, їх сегменти лінійно-загострені. Суцвіття - складний парасолька без обгорток і оберточек. Квіти дрібні і найчастіше білі, рідше (в гірських місцевостях) червонуваті або червоні. Плоди довгасті, розпадаються в зрілому стані на два серповидних плодики. Цвіте з травня по червень (липень). Зустрічається в Центральній і Східній Європі - на луках, вигонах, за узбіччях доріг, укосів і насипах. Визначайте ретельно: можна сплутати з іншими, отруйними зонтичним! Для лікарських цілей кмин надходить з культурних плантацій.

Поширення Росте по всій території України на луках, узліссях, лісових галявинах, по балках. Вирощується як ефіроолійна рослина.

ВикористанняЗбір і заготівля. Плоди збирають, як тільки вони побуреют, з липня по вересень. Парасольки зрізують і вивішують для дозрівання в провітрюваному місці. Коли плоди висохнуть, їх обтрушують з парасольок і після короткого досушування зберігають у мішках або коробках. Ефірне масло отримують з свіжозібраних і роздавлених плодів шляхом перегонки з водяною парою.