- •1. Формат роботи (с.7)
- •2. Чи можуть в одній і тійже політичній системі бути різні політичні режими? (с. 10)
- •3. Співвідношення політичного режиму і політичного процесу (с, 11)
- •4. Інституційний підхід до осмислення політичних режимів (с. 12-13)
- •5. Соціологічний підхід до осмислення політичних режимів (с. 12-14)
- •6. П'ять відмінних рис політичних режимів (с. 15-18)
- •7. Визначення політичного режиму (с. 18)
- •8. Хто з мислителів Давнього часу використовував термін „політичний режим(с.20)
- •9. Загальні риси конфуціанства і легізму в описі системи правління (с.21)
- •10. Сутність легістського підходу (Давній Китай) (с.22)
- •11 .Елементи тоталітаризму у вченні Платона (с.23)
- •12. Внесок Арістотеля в теорію політичних режимів (про стабільність політичної влади) (с.26)
- •13. В чому проявляється прагматизм вчення н. Макіавеллі? (с.29)
- •14. В чому полягає взаємодоповнення позицій т. Гоббса і Дж. Локка? (с.Зо)
- •15. Смисл демократії, що розвивається" («развивающейся демократи») і „демократії, що захищається" („защищающейся демократии") втрактуванні
- •16. Елементи жорстко-авторитарного (радикально-демократичного) режиму у вченні ж.Ж. Руссо (с.33-34)
- •17. В чому полягає смисл „парадокса Токвіля"? (с.36)
- •18. Розвиток ліберальної концепції демократії Дж. Мілля (с.36-37)
- •19. Головна відмінність поглядів т. Джефферсона від європейських мислителів в питання прав і свобод людини (с.37)
- •20. В чому полягає внесок г. Гегеля в теорію політичних режимів?(с.38-39)
- •21"Пошуковий" марксизм в поданні франкфуртської школи і відмінність від ,,ідеологічного"(с.40-41)
- •22. Цінність робіт теоретиків і практиків більшовизму для політичних режимів (с.43)
- •23. Який аспект діяльності л. Троцького є важливим для теорії політичних режимів? (с.44)
- •24. „Зона перетину" теорії соціології та теорії „політичних режимів(с.45-46)
- •25. Які версії соціології мають набільше значення для теорії режимів? в чому полягає заслуга соціологів в розробці проблеми соціального прядку в сенсі теорії політичних режимів,(с.54-57)
- •26. Типологія політичних режимів за Моска (аристократично-демократичний, автократично- ліберальний тощо) (с.59)
- •27Два типи класифікації політичних еліт за в.Паретто в контексті теорії політичних рєжимів(с.60-61)
- •28. В чому полягає основний внесок р. Міхельеа в елітологію і теорію пол. Режимів (е.62)
- •29. За якими чотрирьма напрямками здійснюється внесок м. Вебера у вивчення політ, форм та режимів (с.66)
- •30. В чому полягає подібність роздумів м. Вебера і р. Міхельеа на трансформацію політичних режимів (с.66)
- •31. В чому полягає сутність„плебісцитарного вождистського"типу демократії за м. Вебером (с.66)
- •32. 3 Чиїм ім'ям в значній мірі пов'язано виникнення „елітарної теорії демократії (с,67)
- •33. Якою є роль "девелопменталізму" в розвитку досліджень політичних режимів (с.76-77)
- •34. Понятгя "міжнародного режиму" (с.77-78)
- •35.Основні компоненти середовища функціонування політичного режиму (с.82-92)
- •36.Що є принциповою відмінністю правлячої групи від інших соціальних груп (с.95)
- •37,3А якими ознаками можуть відрізнятися правлячі угрупувавші собою (с.96-97)
- •38. Двояке трактування проблеми існування опозиції (с.98)
- •39. Політичні умови легітимації інституту опозиції в суспільстві (за р. Далем) (с.99)
- •40. Типи опозицій (с. 101)
- •41 .Критерії оцінки рівня лояльності політичної опозиції (сі02)
- •42, Десять основних характеристик лояльності опозиції (за х.Дінцем) (с. 105)
- •43. Типології політичних режимів за р.Далем (с. 108)
- •43. А) Базові інститути: лідер - еліта - бюрократія - група, (с.111-1 12)
- •43.6) Механізм прийняття рішень (с. 112-114)
- •44. Типологія „президентського характеру" в теорії політичних режимів (за Дж, Барбером) (с 114)
- •45. Сім факторів, що здійснюють безпосередній вплив на політичні режими (ресурси) (за г. Бінненджиком) (с. 120)
- •46. Що відносять до матеріально-силових ресурсів режиму? (с.121)
- •47. Що відносять до духовно-психологічних ресурсів режиму? (с. 124-125)
- •48. Що, на думку с. Хантінгтона, є важливішим для характеристики суспільства - ступінь керованості чи форма правління? (с.127)
- •49.Основні компоненти і умови політичної стабільності (с. 129-134)
- •50. Що розуміється під ефективністю влади? (с. 134)
- •51. Основні засоби, що використовуються режимом для підтримки стабільності (с. 136-137)
- •52. Що означає політична соціалізація як засіб політичних режимів (сі39)
- •53. Які фактори впливають на зовнішньополітичну поведінку режиму (с 149)
- •54. Відмінність первинного і сучасного трактування демократії (сі54)
- •55. Шість „універсальних характеристик" ліберальної демократії (с.156)
- •56. Основні характеристики ліберально-демократичного устрою держави (с.156-157)
- •57.Основні інститути ліберальної демократії (сі57-158)
- •58 Чи призводить демократизація до добробуту та стабільності (с.158)
- •59,Умови стабільності демократії (с. 159-160)
- •60.Загрози демократії й їх джерела (с. 161-162)
- •61 "Парадокс Токвіля" в характеристиці демократичного устрою (с,162)
- •62,Поняття ,диктократії", ,демократури" та ,іммобілізму" (сі63)
- •64.Особливості консенсусної демократії у порівнянні з мажоригарною(с165)
- •65. Універсальні характеристики авторитаризму (с 167,170)
- •66. Визначення авторитаризм'/ Гза X. Дінпем) (сі 70)
- •67.Чотири основні різновиди авторитаризму (сі70-171)
- •68 Чотири види авторитарних однопартійних режимів (за м. Хагопіаном) (сі72)
- •69,Основні характеристики військових режимів (преторіанських) (сі73)
- •70.Основні характеристики режимів особистої влади і бюрократично-олігархічних режимів (с.175-177)
- •71. Проблема інституціоналізації авторитарних режимів (сі78-179)
- •72. П'ять основних факторів послаблення стабільності авторитарних режимів (сі80)
- •73 .Поняття „тоталітаризму" в літературі (182-183)
- •74,Шість універсальних характеристик тоталітаризму (184-185)
- •75.Загрози благополуччю тоталітаризму (сЛ90-193)
- •76 Різновид тоталітаризму (с 1 93 -197)
- •77 Інші типології політичних режимів (сі97-205)
- •79, Теорія демократичного переходу (с.211)
- •80 Дестабілізація авторитаризму і початок переходу до демократії (с.217)
- •81. Процес переходу до демократії (с.223)
- •82, Спосіб і послідовність демократичного переходу (с,223)
- •83.Зовнішній фактор і демократичний перехід (е.241)
- •84. Проблема консолідації демократичних інститутів (е.251)
- •85, Результати демократичних перехідних процесів (с.259)
60.Загрози демократії й їх джерела (с. 161-162)
Отсутствие благоприятного внешнего окружения, компетентного лидерства, слабость экономических и социокультурных предпосылок демократии вносит свой вклад в дестабилизацию ее институционального устройства и возможное последующее перерождение или взрыв. В том случае, если стратегия совмещения свободы использовать имеющиеся для приобретения политического капитала ресурсы и равенства возможностей для участия в конкурентной борьбе оказывается неудовлетворительной, могут возникнуть следующие неблагоприятные для стабильной демократии результаты. Во-первых, демократия может прекратиться в защитницу интересов политического меньшинства, не уделяя достаточного внимания большинству. Во-вторых, режим может выступать защитником скорее массовых, чем элитных социальных групп и обращаться за прямой поддержкой своих действий к народу. Наконец, третий и весьма вероятный результат описанной дилеммы — поляризация и сегментация политических групп, В данном случае особое значение наряду со структурой сосредоточения ресурсов различными группами приобретает отсутствие среди них базового консенсуса относительно правил и норм демократического процесса. Таким образом, демократии угрожают как внутренние, так и внешние опасности. Ей предстоит не только сбалансировать наличие фактического неравенства политических ресурсов и юридическое равенство возможностей конкурентной борьбы. Демократии также предстоит на этой основе познать искусство компетентного и своевременного принятия политических решений, не разрушая при этом системы достигнутого согласия. Ей предстоит научиться в целях сохранения способности управлять системой преодолевать давление различных групп интересов. Ей предстоит наконец приобрести навыки примирения в рамках самой системы тенденций конфликта и консенсуса (22).
61 "Парадокс Токвіля" в характеристиці демократичного устрою (с,162)
Демократия, понимаемая как свобода формулировать и отстаивать политические альтернативы, представляет собой верховенство закона, законодательно закрепленное равенство возможностей, предоставляемое всем имеющимся и обладающим политическими амбициями группам. Неравенство ресурсов всегда входило и будет входить в противоречие с законодательно закрепленным равенством политических возможностей. Этот парадокс, описанный Токвилем как парадокс примирения свободы и равенства, составляет неотъемлемую характеристику демократического устройства. Искусство примирения этих противоположностей в рамках самой системы есть искусство сохранения демократии. Политические ресурсы могут быть ограничены в законодательном порядке — например, путем создания социально ответственного государства или введения системы двухступенчатых выборов законодателей (как это до сих пор существует в США) — однако проблема, хотя и в разных формах, будет существовать всегда: как укрепить систему свободной конкурентной борьбы без нанесения серьезного по своим последствиям ущерба равенству участников.