- •1. Формат роботи (с.7)
- •2. Чи можуть в одній і тійже політичній системі бути різні політичні режими? (с. 10)
- •3. Співвідношення політичного режиму і політичного процесу (с, 11)
- •4. Інституційний підхід до осмислення політичних режимів (с. 12-13)
- •5. Соціологічний підхід до осмислення політичних режимів (с. 12-14)
- •6. П'ять відмінних рис політичних режимів (с. 15-18)
- •7. Визначення політичного режиму (с. 18)
- •8. Хто з мислителів Давнього часу використовував термін „політичний режим(с.20)
- •9. Загальні риси конфуціанства і легізму в описі системи правління (с.21)
- •10. Сутність легістського підходу (Давній Китай) (с.22)
- •11 .Елементи тоталітаризму у вченні Платона (с.23)
- •12. Внесок Арістотеля в теорію політичних режимів (про стабільність політичної влади) (с.26)
- •13. В чому проявляється прагматизм вчення н. Макіавеллі? (с.29)
- •14. В чому полягає взаємодоповнення позицій т. Гоббса і Дж. Локка? (с.Зо)
- •15. Смисл демократії, що розвивається" («развивающейся демократи») і „демократії, що захищається" („защищающейся демократии") втрактуванні
- •16. Елементи жорстко-авторитарного (радикально-демократичного) режиму у вченні ж.Ж. Руссо (с.33-34)
- •17. В чому полягає смисл „парадокса Токвіля"? (с.36)
- •18. Розвиток ліберальної концепції демократії Дж. Мілля (с.36-37)
- •19. Головна відмінність поглядів т. Джефферсона від європейських мислителів в питання прав і свобод людини (с.37)
- •20. В чому полягає внесок г. Гегеля в теорію політичних режимів?(с.38-39)
- •21"Пошуковий" марксизм в поданні франкфуртської школи і відмінність від ,,ідеологічного"(с.40-41)
- •22. Цінність робіт теоретиків і практиків більшовизму для політичних режимів (с.43)
- •23. Який аспект діяльності л. Троцького є важливим для теорії політичних режимів? (с.44)
- •24. „Зона перетину" теорії соціології та теорії „політичних режимів(с.45-46)
- •25. Які версії соціології мають набільше значення для теорії режимів? в чому полягає заслуга соціологів в розробці проблеми соціального прядку в сенсі теорії політичних режимів,(с.54-57)
- •26. Типологія політичних режимів за Моска (аристократично-демократичний, автократично- ліберальний тощо) (с.59)
- •27Два типи класифікації політичних еліт за в.Паретто в контексті теорії політичних рєжимів(с.60-61)
- •28. В чому полягає основний внесок р. Міхельеа в елітологію і теорію пол. Режимів (е.62)
- •29. За якими чотрирьма напрямками здійснюється внесок м. Вебера у вивчення політ, форм та режимів (с.66)
- •30. В чому полягає подібність роздумів м. Вебера і р. Міхельеа на трансформацію політичних режимів (с.66)
- •31. В чому полягає сутність„плебісцитарного вождистського"типу демократії за м. Вебером (с.66)
- •32. 3 Чиїм ім'ям в значній мірі пов'язано виникнення „елітарної теорії демократії (с,67)
- •33. Якою є роль "девелопменталізму" в розвитку досліджень політичних режимів (с.76-77)
- •34. Понятгя "міжнародного режиму" (с.77-78)
- •35.Основні компоненти середовища функціонування політичного режиму (с.82-92)
- •36.Що є принциповою відмінністю правлячої групи від інших соціальних груп (с.95)
- •37,3А якими ознаками можуть відрізнятися правлячі угрупувавші собою (с.96-97)
- •38. Двояке трактування проблеми існування опозиції (с.98)
- •39. Політичні умови легітимації інституту опозиції в суспільстві (за р. Далем) (с.99)
- •40. Типи опозицій (с. 101)
- •41 .Критерії оцінки рівня лояльності політичної опозиції (сі02)
- •42, Десять основних характеристик лояльності опозиції (за х.Дінцем) (с. 105)
- •43. Типології політичних режимів за р.Далем (с. 108)
- •43. А) Базові інститути: лідер - еліта - бюрократія - група, (с.111-1 12)
- •43.6) Механізм прийняття рішень (с. 112-114)
- •44. Типологія „президентського характеру" в теорії політичних режимів (за Дж, Барбером) (с 114)
- •45. Сім факторів, що здійснюють безпосередній вплив на політичні режими (ресурси) (за г. Бінненджиком) (с. 120)
- •46. Що відносять до матеріально-силових ресурсів режиму? (с.121)
- •47. Що відносять до духовно-психологічних ресурсів режиму? (с. 124-125)
- •48. Що, на думку с. Хантінгтона, є важливішим для характеристики суспільства - ступінь керованості чи форма правління? (с.127)
- •49.Основні компоненти і умови політичної стабільності (с. 129-134)
- •50. Що розуміється під ефективністю влади? (с. 134)
- •51. Основні засоби, що використовуються режимом для підтримки стабільності (с. 136-137)
- •52. Що означає політична соціалізація як засіб політичних режимів (сі39)
- •53. Які фактори впливають на зовнішньополітичну поведінку режиму (с 149)
- •54. Відмінність первинного і сучасного трактування демократії (сі54)
- •55. Шість „універсальних характеристик" ліберальної демократії (с.156)
- •56. Основні характеристики ліберально-демократичного устрою держави (с.156-157)
- •57.Основні інститути ліберальної демократії (сі57-158)
- •58 Чи призводить демократизація до добробуту та стабільності (с.158)
- •59,Умови стабільності демократії (с. 159-160)
- •60.Загрози демократії й їх джерела (с. 161-162)
- •61 "Парадокс Токвіля" в характеристиці демократичного устрою (с,162)
- •62,Поняття ,диктократії", ,демократури" та ,іммобілізму" (сі63)
- •64.Особливості консенсусної демократії у порівнянні з мажоригарною(с165)
- •65. Універсальні характеристики авторитаризму (с 167,170)
- •66. Визначення авторитаризм'/ Гза X. Дінпем) (сі 70)
- •67.Чотири основні різновиди авторитаризму (сі70-171)
- •68 Чотири види авторитарних однопартійних режимів (за м. Хагопіаном) (сі72)
- •69,Основні характеристики військових режимів (преторіанських) (сі73)
- •70.Основні характеристики режимів особистої влади і бюрократично-олігархічних режимів (с.175-177)
- •71. Проблема інституціоналізації авторитарних режимів (сі78-179)
- •72. П'ять основних факторів послаблення стабільності авторитарних режимів (сі80)
- •73 .Поняття „тоталітаризму" в літературі (182-183)
- •74,Шість універсальних характеристик тоталітаризму (184-185)
- •75.Загрози благополуччю тоталітаризму (сЛ90-193)
- •76 Різновид тоталітаризму (с 1 93 -197)
- •77 Інші типології політичних режимів (сі97-205)
- •79, Теорія демократичного переходу (с.211)
- •80 Дестабілізація авторитаризму і початок переходу до демократії (с.217)
- •81. Процес переходу до демократії (с.223)
- •82, Спосіб і послідовність демократичного переходу (с,223)
- •83.Зовнішній фактор і демократичний перехід (е.241)
- •84. Проблема консолідації демократичних інститутів (е.251)
- •85, Результати демократичних перехідних процесів (с.259)
34. Понятгя "міжнародного режиму" (с.77-78)
Впервые концепция международного режима была сформулирована в англо-саксонском мире в одном из выпусков журнала International Organization , вышедшего под общей редакцией профессора Стенфордского университета С. Краснера (1983). Сам Краснер определил международные режимы как совокупность принципов, норм, формализованных или неформального характера соглашений и процедур принятия решений, управляющих особой областью международных отношений (65). В той же книге Дж. Ружжи сравнил их с языком государственного действия. Согласно его трактовке, возникновение и преобразование международных режимов выражает конкретный способ интернационализации политической власти. Присоединяясь к "режиму", государства соглашаются на то, чтобы пожертвовать своими непосредственными интересами в целях создания условий для более долговременного сотрудничества. Тем самым они устанавливают институциональные и нормативные основы мировой политики или же регионального порядка. Причем, если принципы и нормы представляют собой собственно характеристики режима, то договора и процедуры принятия решений относительно самостоятельны и могут меняться в рамках одного и того же режима. Теоретики режима также использовали это понятие для обозначения "правил игры" специфических институтов.
35.Основні компоненти середовища функціонування політичного режиму (с.82-92)
36.Що є принциповою відмінністю правлячої групи від інших соціальних груп (с.95)
Правящая группировка может осуществлять власть в существенно различающихся условиях. В одних случаях власть принадлежит ей практически бесконтрольно. В других — правительство также реально осуществляет власть, однако его деятельность подчинена строгому контролю со стороны законодательных и судебных органов и может быть сравнительно легко скорректирована. Однако в обоих случаях правящая группировка чаще всего представляет собой относительно целостное образование, с более или менее четкими и едиными представлениями о направлениях своей деятельности и об источниках своей власти. (Такое единство особенно характерно для начального этапа деятельности правящей группы и особенно легко поддерживаемо в условиях политической стабильности общества.) Таким образом, правящую группу отличает наличие реальных полномочий в управлении обществом.
37,3А якими ознаками можуть відрізнятися правлячі угрупувавші собою (с.96-97)
Согласно Макридису, правящие группировки могут различаться между собой по следующим признакам. Степень однородности. Действительно ли элита представляет собой единую группу с общими характеристиками (как например, уровень богатства, развитости организационных навыков, образование, статус и пр.) или же это скорее разнородное образование, состоящее из различных групп с различными и часто конкурирующими навыками и ресурсами в обществе?
Степень монополизации власти. В какой степени элита сосредоточила в своих руках власть принимать решения и несет за них ответственность? Чем больше эта ответственность, тем значительнее монополизация власти. Самовоспроизводство. Все элиты предпринимают усилия для того, чтобы закрепиться у власти, продолжать оказывать влияние и передать полученные ими преимущества по наследству. Одним это удается лучше, другим хуже. Вопрос заключается в том, каковы те инструменты, которые используются элитами в различных политических устройствах для их самовоспроизводства. Степень открытости или закрытости. Некоторые элиты закрыты для аутсайдеров, используя для своего пополнения необычайно сложную систему отбора. Мобильность, перемещение представителей неэлиты в элиту может зависеть от возраста, богатства, образования, религии и политических связей, статуса и семейного положения. Каналы рекрутирования. Техника и каналы рекрутирования элитами новых членов представляет собой дополнительный показатель их открытости или закрытости. Трансформация элит, Никакие, даже самые закрытые элиты, не могут освободиться от влияния перемен и блокировать обновление своего состава. Ограничения деятельности. Существуют ли и каковы ограничения, накладываемые режимом на деятельность правящей элиты? Или же эта деятельность не сдерживаема практически ничем? Гарантии для управляемых. Со времени средневековой аристократии люди, занятые сельскохозяйственным трудом, чувствуют себя значительно независимее и свободнее в своей деятельности. Изменилось и положение рабочих — сегодня оно существенно отличается от времен Ч. Диккенса. С течением времени управляемые приобретали вес более прочные гарантии — социальные, экономические, политические — стабильности их положения и способности противостоять возрастанию могущества элит. Идеология. Наконец, элитные группировки всегда с большим или меньшим успехом стремятся к выработке и распространению идей, которые облегчили бы им поддержку и легитимизацию их могущества.