1.2. Стан і тенденції розвитку економічного комплексу міста

Перспективи окремих галузей і кластерів

Загальні чинники економічного розвитку

Міське господарство й інфраструктура

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. В умовах ринку кластери є прогресивним інструментом

реалізації стратегії нарощення потенціалу регіону. Кластерна модель дозволяє об’єднати в єдине ціле ресурси та спеціалізацію регіону і на цій основі досягти стратегічних орієнтирів розвитку. Так на світовому ринку конкурують не держави або окремі компанії а галузеві групи, що формуються на рівні регіонів у рамках відповідн-их кластерів.

Створення і розвиток кластерів формує нову модель економіки, яка характеризується

високою конкурентоздатністю та інвестиційною привабливістю, що забезпечує нарощення стратегічного потенціалу регіонів держави. Саме розвиток інформаційних технологій, біоінженерія, виробництво нових матеріалів, що лежать в основі кластерів створюють умови для нововведень і змін практично у кожній галузі. Аналіз останніх досліджень у яких започатковано вирішення проблеми. Проблеми й питання формування кластерної моделі досліджували в своїх роботах

провідні вітчизняні та зарубіжні вчені зокрема такі як Амоша,Варналій

Войнаренко, Геєць, Дудкіна, Євтухін, Маракій, Мигранян Пономаренко, Портер,

Ярощук та інші.Проте у сучасній економічній літературі недостатньо уваги приділено

питанням використання кластерної моделі для нарощення стратегічного потенціалу

регіонів держави. Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Поняття кластер має багато тлумачень, але характерною ознакою його сутності є об'єднання окремих елементів складових часток у єдине ціле для

виконання певної функції або реал реалізації певної мети, у нашому випадку, реалізації стратегії нарощення потенціалу регіону. За М. П. Войнаренко, що кластер – це територіально-галузеве добровільне об'єднання підприємств, які тісно співпрацюють із науковими установами та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції та економічного розвитку регіону .Етапи реалізації кластерної моделі нарощення стратегічного потенціалу регіону

І етап Підготовчий - актуальність створення кластерної моделі нарощення стратегічного потенціалу регіону; - оцінка нормативно-правової бази; - дослідження існуючих кластерів

ІІ етап Проектний - побудова кластерної моделі нарощення стратегічного потенціалу регіону

ІІІ етап Реалізаційний - методи реалізації кластерної моделі нарощення стратегічного потенціалу регіону; - контроль за реалізацією кластерної моделі нарощення стратегічного потенціалу регіону

Розглянемо зміст кожного з етапів запропонованого процесу реалізації кластерної

моделі нарощення стратегічного потенціалу регіону. На підготовчому етапі визначається актуальність створення кластерної моделі, здійснюється оцінка нормативно-правової бази та дослідження існуючих кластерів. Етапи реалізації кластерної моделі нарощення стратегічного потенціалу

регіону Основними передумовами створення кластерів є: близькість ринку, забезпечення спеціалізованою робочою силою, наявність постачальників капіталу й устаткування, доступ до специфічних природних ресурсів, наявність підприємств, орієнтованих на підвищення продуктивності за рахунок збільшення масштабів виробництва.

Головна ідея кластеризації – об’єднатись, щоб стати економічно сильними, мати більш злагоджений і потужний стратегічний потенціал, випускати конкурентоспроможну продукцію. Також є всі підстави погодитися з думкою багатьох експертів у тому, що завдання розвитку кластерів як способу формування нових типів ресурсів не лише дасть поштовх для відродження вітчизняних видів економічної діяльності, але й зможе суттєво скоротити розрив у розвитку між регіонами. Кластеризація регіонів сприятиме забезпеченню спеціалізації, покращенню якості виробництва, залученню ресурсів тощо.

На сьогоднішній день, застосування кластерної моделі в Україні є необхідною умовою для виходу з економічної кризи, відродження вітчизняного виробництва, підвищення ефективності інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів, досягнення високого рівня економічного зростання конкурентоспроможності та нарощення стратегічного потенціалу регіону зокрема. Питання необхідності кластеризації економіки України розглядали в Кабінеті Міністрів України ще у 2003 році. Про це свідчить Постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 р. №1174 «Про схвалення Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки», в якій було передбачено формування технологічних кластерів, передусім, у найбільш наукоємних і високотехнологічних видах економічної діяльності, здатних

кардинально змінити економічний і науково-технічний потенціал промисловості,

забезпечити оптимізацію регіональних промислових комплексів та виробничих

потужностей підприємств.

У Програмі діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків», затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 р. №14, започатковано основні напрямки кластерної політики. У програмі визначені наступні пріоритети :

- розробка та впровадження нормативно-методичної бази страхування ризикових

інноваційних проектів, створення інноваційних та екоінноваційних кластерів, інших

складових національної інноваційної системи;

- залучення ресурсного потенціалу регіонів, забезпечення розвитку їх науково-

технічного та інноваційного потенціалу, подолання репресивності території, створення умов для формування в кожному регіоні сучасного виробничого комплексу;

- розробка національної концепції міжнародного науково-технічного

співробітництва, яка передбачатиме напрям участі вітчизняних суб’єктів господарювання в міжнародній науково-виробничій кооперації, у тому числі транснаціональних інноваційно-інвестиційних кластерах;

- заохочення об’єднання малих та середніх підприємств у ділові мережі, формування регіональних кластерів підприємств та інституцій;

- оптимізація регіональних та міжрегіональних промислових кластерів, передусім у

найбільш наукоємних і високотехнологічних галузях та виробництвах, здатних кардинально змінити економічний і науково-технічний потенціал промисловості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 р. «Про затвердження

Державної цільової економічної програми «Створення в Україні інноваційної

інфраструктури на 2009–2013 роки» було передбачено створення за участю місцевих органів виконавчої влади інноваційно-технологічних кластерів у складі науково-дослідних організацій, малих та середніх підприємств, центрів трансферу технологій тощо. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 р. №1214 «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Стратегії національної безпеки України на 2008 рік» передбачена розробка стратегії створення регіональних транскордонних кластерів . Проте, програми підтримки кластерної моделі регіону з відповідним фінансуванням в Україні немає, що, з одного боку, дискредитує компетенцію органів державного управління,

а з іншого боку, не заохочує створення кластерів. Таким чином, з боку держави слід вжити більш масштабні й термінові дії, що забезпечать розробку загальнодержавної комплексної програми створення кластерів. При цьому важливим є не адміністративний примус, а забезпечення умов, які б

базувались на аналізі стратегічного потенціалу регіонів, виявленні існуючих проблем їх розвитку та стимулюванні інтеграційних процесів у межах певних територій. Розробка моделі ефективної підтримки поширення кластерних структур прискорить їх формування.

За доцільне розглянути світовий досвід розвитку кластерних моделей. В

США діють приблизно 380 кластерів, сфера діяльності яких охоплює переробні галузі промисловості та сферу послуг, які виробляють приблизно 61 % промислової продукції. Кластер «Західна Паннонія» в Угорщині формує 9% ВВП. Фінляндія, маючи лише 0,5 % світових лісових ресурсів, завдячуючи високій продуктивності кластерів, зумовленій інноваційними структурами, забезпечує 10 % світового експорту продукції деревообробки на 25 % – паперу. На телекомунікацій-ному ринку на неї припадає 30 % світового експорту обладнання мобільного зв’язку та 40 % мобільних телефонів. Економіка Нідерландів «розбита» на 20 кластерів, у Данії функціонує 29 провідних кластерів, в яких бере участь 40 % усіх фірм країни і які забезпечують 60 % експорту, а в Австрії діють трансграничнікла-стери з Угорщиною, Італією, Швейцарією та Німеччиною. Економіка Фінляндії сьогодні повністю кластеризована: створено 9 основних кластерів, з яких лісовий, інформаційний і телекомунікаційний забезпечують основний обсяг експорту

та формують значну частину ВВП. Реалізація ж кластерної концепції пов’язана звирішенням широкого кола проблем.