6. Кам'яна́ Моги́ла

Кам'яна́ Моги́ла - світова пам'ятка давньої культури в УкраїніпоблизуМелітополя(с.Терпіння) уЗапорізькій областінад річкоюМолочною, Національний історико-археологічний музей-заповідник. У геологічному відношенні пам’ятка природи Кам’яна могила, розташована на 16 км північніше м. Мелітополя, являє собою останець пісковикаСарматського моря(третинного періоду), з тріщинами і розломами, що привели до нагромадження плит і утворення великого числа гротів.

Перші письмові відомості про унікальну пам’ятку історії і природи належать до кінця XVIII ст. У 1778 р. біля Кам’яної Могили встановили поштову станцію. У 1793 р. на карті Мелітопольського повіту Таврійської губернії це місце позначалося «Камінь-Ююн-Таш», що в перекладі з тюркського означає «камінь збору» (історичне місце збору татарських орд для експансії на землі України та Польщі). У 1837 р. тут побував відомий російський академік П.І.Кьоппен, який писав про пам’ятку: «Кам’яна Могила. Так в Мелітопольському повіті називається горб, що складається з величезних куп пісковика, і знаходиться на правому березі ріки Молочної. Навалені тут природою камені то виступають із землі вертикально, то, відхиляючись у протилежні боки, утворюють начебто навіси. У одному місці між скель, що обросли мохом, знаходиться проміжок на зразок вулиці… і тут-то колись був вхід до печери, в якій один з моїх провідників, що був в дитинстві пастухом і нерідко з товаришами тут проводив час, бачив на стінах написи, з яких один був завдовжки з аршин або більше, складаючи один рядок; в інших місцях були висічені окремі слова. Вхід до цієї печери занесений піском близько 1822 року».

У кінці ХІХ ст. археолог М.І.Веселовський(1848-1918), відомий своїми розкопками скіфських курганів, зайнявся дослідженнями кам’яного «кургану». Зазначимо, що аналогічно з горбами-курганами (давніми похованнями, могилами) отримала свою назву і Кам’яна могила, хоча власне могилою вона не є. У «Звіті археологічної комісії» за 1890 р. М.І. Веселовський описує роботи по проникненню в печери, аналізує відкриті гроти і малюнки, прорізані на плитах стелі. У 1934-1938 рр. дослідженняВ.М. Даниленкаі О.М. Бадера дозволили виявити гроти з унікальними печерними зображеннями, що дало можливість краще зрозуміти побут і культуру народів, які у давнину населяли український степ. Сім польових сезонів (1951-1957 рр.) віддав вивченню пам’ятки видатний український археолог Михайло Рудинський (1887-1958). Він підготував чудову монографію «Кам’яна Могила», яка привернула до пам’ятки увагу світової наукової громадськості.

Сьогодні об’єкт перетворено у музей, а вивчення унікальних гротів, наскельних зображень і написів продовжує дослідницька група при створеному заповіднику (керівник Б.М. Михайлов).

Кам’яна могила займає площу близько 3-х гектарів, висота останця сягає 12 м, кількість плит пісковику перевищує 3 тисячі. Великий кам’яний пагорб в степу приваблював давніх людей як явище надзвичайне, фантастичне; його виникнення залишалося для них таємницею. Очевидно, що саме з цих причин первісні люди обожнювали пагорб і перетворили його на місце поклоніння своїм богам, здійснення культових обрядів, зображення сакральних малюнків. Потрібно зазначити, що у давніх народів існував релігійний культ гори, яка ототожнювалася з житлом богів. Пізніше цей культ перейшов до цивілізованих народів (Олімп у Греції, «Священна гора» японців Фудзіяма тощо). На тих, хто «входив у гору», будь то давній шаман або гірник, розповсюджувався містичний, таємничий ореол.

Багаторічні дослідження Кам’яної могили привели до відкриття 65 гротів і печер, на стелях яких виявлено кілька тисяч найрідкісніших наскельних зображень різних історичних епох (від пізнього палеоліту і мезоліту до середньовіччя). Гроти являють собою в основному невеликі (до 5-8 м), невисокі (1,2-1,5 м) скельні розколини з плоскими (або близькими до них) стельовими плитами. У наш час значна частина гротів заповнена піском (законсервована) для забезпечення збереження давніх петрогліфів. Серед більшості малюнків, розташованих на тлі лінійно-геометричних композицій, добре простежуються зображення людини, диких і домашніх тварин, сцени полювання, танцю, злягання, чаклунства, солярні знаки тощо. Наскельне мистецтво Кам’яної могили, по суті, є аналогом витворів первісних людей у печерах Західної Європи, Уралу, Сибіру, і відрізняється лише переважанням мистецтва малих форм. Більшість малюнків наносилася на пісковик не фарбами (виняток – печера № 36), а протиралися шматком твердого каменю, утворюючи заглиблення у менш твердому пісковику, які лише іноді вкривалися мінеральними червоними і чорними фарбами. Поряд з наскельними малюнками в окремих гротах збереглися барельєфи і кам’яна скульптура (дракон, риби, лев, голова людини тощо).

Особливу увагу і наукові дискусії викликають численні зображення, що нагадують давні письмена, які датують дошумерським періодом. Зокрема, сучасний російський шумеролог, професор А.Г. Кифішинстверджує, що ним прочитані деякі написи з гротів Кам’яної могили, він датує їх VII-III тис. до Р. Х. і знаходить паралелі з написами на глиняних табличках міста-державиУрвМесопотамії(нині –Ірак) та шумерського містаШуруппакна р.Євфрат. Крім того, вчений виявив палеолітичну карту річок України, на якій позначені Дніпро, Південний Буг, Дністер, Молочна. Висновок А.Г. Кифішина – Кам’яна могила могла бути важливим святилищем протошумерських племен, збирачем важливої інформації для формування і розвитку багатьох етносів та культур.

Точне число гротів невідоме, розмальованих зон може бути більше, але, не дивлячись на те, що дослідження ведуться з тридцятих років XX століття , багато гротів і печери до цих пір можуть залишатися засипаними піском. За нинішнього стану пам'ятника видалення піску може привести до подальших обвалів глиб піщаника.

Ні у самій Кам'яній могилі, ні в безпосередній близькості від неї не виявлено людських поселень, які можна пов'язати з пам'ятником. На підставі цього, дослідники роблять висновок, що Кам'яна Могила використовувалася виключно в культових цілях, як святилище. Окрім цього, практично всі зображення Кам'яної могили нанесені на внутрішні поверхні кам'яних глиб, і їх можна спостерігати лише, проникаючи всередину гротів, лазів і печер, що також свідчить про їх сакральність.

Відсутність будь-якого додаткового археологічного матеріалу і унікальність багатьох зображень Кам'яної могили змусила дослідників намагатися датувати пам'ятник виходячи з різних трактувань самих петрогліфів. (У деякій близькості до Кам'яної могили були виявлені палеотічні, неолітичні поселення а також поселення епохи бронзи, проте якого-небудь безпосередньому зв'язку з самою Кам'яною могилою виявлено не було). У п'ятдесяті - сімдесяті роки ХХ століття розвернулася пекуча дискусія щодо датування зображень палеолітом,неолітомі навітьенеолітом. Палеолітичне датування відстоював в основномуВ.М.ДаниленкоіО.М.Бадер(принаймні на ранній стадії досліджень),М.Я.Рудинськийі інші дослідники дотримувалися неолітичного датування. Дискусія, по суті, звелася до того чи є один з найкрупніших петрогліфів зображенняммамонтаабо бика (мамонт свідчив би на користь палеоліту, а бик на користь неоліту). Учасники дискусії померли в сімдесяті-восьмидесяті роки, залишившись при своїх думках, продовжуючи, кожен по-своєму, називати грот із спірним зображенням «Грот бика» і «Грот мамонта».

Разом з цим деякі дослідники відзначали можливість використання святилища і протягом палеоліту, а потім і за часів неоліту, а деякі відкидали таку можливість. Зокрема М.Я.Рудинський звертав увагу, що в Кам'яній Могилі не виявлено слідів накладення нових зображень на старі, що свідчить швидше про нанесення петрогліфів однієї культури протягом однієї історичної епохи. Дискусія про датування пам'ятника спонукала деякі довідники і енциклопедії називати Кам'яну Могилу «пам'ятником мезоліта, тобто датувати її петрогліфи періодом між палеолітом і неолітом, що швидше за все помилково.

Сучасні дослідники, переважно, дотримуються неолітичного датування, хоча питання, ймовірно, не прояснене остаточно. Якщо висновки А.Г. Кифішина про протошумерську писемність виявляться вірними то це також говоритиме швидше на користь неолітичного датування зображень Кам'яної могили.

Серед багатьох наскельних малюнків тут чітко простежуються зображення людини, диких і свійських тварин. Як правило, їх видряпували шматками твердого каменю. Подекуди первісні митці покривали ці малюнки червоними і чорними мінеральними барвниками. Печера Кози, гроти Бика і Дракона, двометрова кам'яна фігура людини-риби… І всюди - зображення Дерева життя, символу родючості і вічності.

Люди залишали тут свої «автографи» починаючи з епохи кам'яного віку(22 - 14 тисячоліття до нашої ери). Розмальовували стіни і в добу бронзи, і пізніше. Тут знайдено залишки стародавніх жертовників. За малюнками можна простежити первіснірелігії-тотемізм,магію,анімізм,фетишизм,культ предків. Роль храму, що об'єднував три світи (небесний, земний і підземний), ця степова пам'ятка поблизу Мелітополя у Запорізькій області виконувала упродовж багатьох тисячоліть для різних племен і народів, що пройшли теренами сучасної України.

У вивченні цієї пам'ятки, яку багато хто вважає визначнішою, ніж «сім чудес світу»,археологіядала змогу відповісти на низку питань про розвиток духовної культури, її фундамент та коріння багатьох народівЄвразії.

Існують версії, що тутешні наскельні написи були першими зразками писемностілюдства: деякі вчені дотримуються гіпотези, що мелітопольськіпетрогліфина півтори-дві тисячі років давніші за всесвітньо відомімесопотамськіглиняні дощечки.

Хоча багато аналогічних пам'яток з метою збереження ховаються спеціальними спорудами (наприклад Чатал-ХююквТуреччині), Кам'яна Могила, як і раніше, знаходиться під відкритим небом, і не проводиться майже ніяких заходів для її збереження. Разом з цим багато дослідників протягом XX століття відзначали поступове руйнування петрогліфів (Даніленко,Міхайлов,Кіфішін). Вивчення багатьох плит в даний час відбувається за замальовками і гіпсовими зліпками, які були зроблені ще у сорокові - п'ятдесяті роки.

У вересні 2008року указомПрезидента України№ 815/2008 заповіднику було надано статус національного. З цього часу його офіційна назва - Національний історико-археологічний заповідник «Кам'яна Могила».