4. Дикий Сад

«Дикий Сад». Це городище доби фінальної бронзи (загальна площа понад 3 га). Воно було зафіксовано Т.Камінським наприкінці 1920-х років на високій терасі лівого берегу р. Інгул у місці його злиття з р. Південний Буг, в декількох кварталах від історичного центру Миколаєва. Регулярні розкопки городища, під керівництвом кандидата історичних наук Ю.Гребеннікова і К.Горбенка, дозволили накопичити значний історико-археологічний матеріал, який дає можливість робити історичні узагальнення за різними аспектами життєдіяльності населення всього регіону. Порівняльний аналіз археологічного матеріалу дозволяє стверджувати, що городище «Дикий Сад» виникло наприкінці XІІІ ст. й функціонувало до кінця X ст. до н.е. Цей висновок підтверджують й абсолютні дати, що були зроблені в Київській радіовуглецевій лабораторії М.Ковалюхом

Під час розкопок городища були зафіксовані десятки тисяч фрагментів керамічного посуду, кам’яні, бронзові, кістяні предмети та речі ритуально-культового характеру – антропоморфні стели, макети фалосів, людські черепи.

Релігійні споруди городища «Дикий Сад», яке належить до білозерської археологічної культури по конфігурації, внутрішньому устрою і артефактам відрізняються від відомих стандартів і представляють собою унікальне явище, яке є специфічною особливістю Степового Побужжя і всього Північно-Західного Причорномор’я.

До ритуально-культових споруд в поселенні «Дикий Сад» відносяться ряд приміщень та пандус, що прилягає до нього. Наявність великої кількості вогнищ та особливості конструкції дозволяють припустити, що за допомогою пандуса мешканці поселення відправляли ритуал, пов’язаний з культом Вогню – Сонця. Під час ритуалу він виконував функцію культового підйому для спеціальної процесії, а в приміщенні №3 відбувалося основне релігійне дійство. Даний принцип є універсальним, і використовувався в давнину різними народами.

Також, в ряді приміщень були знайдені специфічні камені, які могли використовуватися для ритуальних потреб. Цьому явищу ми знаходимо підтвердження у народів стародавнього світу – греків, семітів, африканців, європейців.

Важливими ритуально-культовими спорудами є знайдені стели. Приміщення №13 виконувало роль культового центру, де на відкритій площадці північної частини відправляли обряди жертвоприношення, у ямах східної частини відправляли похоронний ритуал, а в західній частині перед великою стелою (прообраз Божества) – поминальний і молитовний ритуали.

Жерці центру контролювали з півострова, створеного двома ріками, торговельні шляхи вздовж Інгулу та Південного Бугу, а також здійснювали жертвоприношення.

Лекція 3. Скіфо-сарматська доба

1. Кіммерійці

2. Скіфи

3. Сармати

Відкриття та поширення заліза започаткували нову еру в історії людства - залізну. Цікаво, що перші залізні вироби мали космічне походження і були виготовлені з уламків метеоритів ще в III-II тис. до н. е. у Єгипті та Месопотамії (зокрема, у гробниці Тутанхамона знайдено кілька залізних предметів, оправлених у золото). На території України перші знахідки залізних виробів датуються XI-IX ст. до н. є. Гострота та міцність залізних знарядь праці та зброї кардинально вплинули на суспільний розвиток. Паралельно з підвищенням продуктивності праці та появою значної кількості додаткового продукту активно йшов процес посилення воєнної могутності. Тому за доби заліза зброя стала знаряддям праці, а війна - ремеслом, що надало динаміки та драматизму розвиткові історичних подій.

Перехід до ранньозалізного віку на території України та в сусідніх регіонах значною мірою зумовлений дією низки чинників: різка зміна клімату (наприкінці II тис. до н. є. він став надзвичайно посушливим) - екологічна криза - міграція населення - розрив старих економічних зв'язків - дефіцит привозних мідної руди та бронзових виробів - розвиток місцевого залізорудного виробництва. Завдяки появі заліза перед людством відкриваються нові перспективи, відбуваються докорінні зміни в суспільстві - завершується розклад первіснообщинного ладу, активізується процес класоутворення. Характерними ознаками суспільного розвитку цієї доби були значні міграції населення; посилення торговельних зв'язків; становлення приватної власності; поступова майнова диференціація суспільства; перетворення сім'ї на господарську одиницю; витіснення родової общини територіальною; виокремлення ієрархічно структурованої військової еліти; утворення організованих воєнно-політичних об'єднань та союзів; зародження державності.