Давньогрецька лірика

1. Давньогрецька лірика як синтез поезії та музики. Злиття в ній особистих почуттів і переживань поета з реаліями життя, утвердження самоцінності людської особистості.

2. Види давньогрецької лірики (декламаційна: елегія і ямби; пісенна: сольна і хорова), її вплив на всесвітній літературний процес.

3. Легендарний еллінський лірик Тіртей і головний пафос його елегій. Утвердження в них спартанських ідеалів: мужності, стійкості, вірності батьківщині. (“Добре вмирати тому...”). Дидактизм творів Тіртея (“Воїни, непереможного в битві Геракла нащадки...”).

4. Архілох як творець ямбічної лірики. Образ суворого поета-воїна, мужньої людини, втілений у творах поета (“Хліб мій на списі замішений”). Заклик до мужнього і спокійного ставлення до життєвих перемог і поразок, “змін у людському житті” (“Серце, серце...”, “Всі шляхи богам відкриті...”, “В горі невтішному всі заніміли, Перікле...”).

5. Представник сольної пісенної лірики Алкей. Розмаїття тематики його творів: заклик до політичної боротьби (“Міддю сяє великий дім...”), патріотичні мотиви (“Ані башти грізні...”), оспівування воїнської доблесті (“З краю світу прийшов ти...”).

6. Поетеса-новаторка Сапфо, зачинателька жіночої поезії. Зображення почуттів дружби, кохання (“Барвношатна владарко, Афродіто...”, “До богів подібний...”), замилування красою життя, природи (“Жереб мені випав такий...”) як провідна тематика її творчості. Майстерність у відтворенні найтонших душевних порухів, психологізм поезій Сапфо. Літературний контекст. А.Кримський. “Із Сапфо” (“То щастя небесне - сидіти з тобою! Зрівнявся з богами щасливець такий...”).

7. Творець сольної пісенної лірики Анакреонт як уславлений співець життєвих утіх і насолод (“Принеси води...”, “Золотоволосий Ерот...”). Популярність образу і творчості поета в наступні часи. Анакреонтична поезія (анакреонтика) пізніших часів. Літературний контекст. О.Пушкін. “Кобылица молодая...”; “Гроб Анакреонта” (“Все в таинственном молчаньи...”). Прагнення послідовників Анакреонта до поетичного натхнення і таланту, рівного натхненню і талантові Гомера, але не до воєнної проблематики гомерівського епосу (“Дай мені Гомера ліру...”). Проблема вибору життєвих цінностей у анакреонтиці (“Сумно жити, не кохавши...”).

8. Відображення світогляду Піндара в його ліриці (“Перша віфійська ода до Геріона, переможця в змаганні на колісницях”). Ода в творчості Піндара.

9. Значення здобутків античної лірики для світової літератури: художні засоби втілення особистого “я” поетами античної доби в співвідношенні з сучасною світовою поезією. (Див., наприклад: жанр тріади у Стесіхора й у П’єра Ронсара, елегії Солона й елегійні дистихи М.Зерова; зображення любові, пристрасті у Сапфо й у А.Ахматової, М.Цветаєвої...).

Теорія літератури. Поняття про лірику; пісенну (сольну та хорову) і декламаційну еллінську лірику; ямби і елегію; анакреонтичну поезію.

Літературний контекст. Олександр Олесь. “Чари ночі” (“Сміються, плачуть солов’ї...”).