1.2.8. Відеомонтаж за напрямом руху об’єкта

В комфортному відеомонтажі напрямок руху об'єкта в кадрі може змінюватися не більше ніж на 90 градусів, якщо при цьому не перетинається лінія спілкування, при чому неважливо - рухається камера чи ні. Тобто, щоб поміняти рух об'єкта з лівого на правий, потрібен проміжний план з рухом вперед або назад. Цей принцип стосується і руху камери без рухомого об'єкта в кадрі, коли для переходу від панорами зліва-направо до панорами справа-наліво необхідний проміжний наїзд, від'їзд або статичний кадр.

1.2.9. Відеомонтаж за фазою руху

При комфортному відеомонтажі, за цим принципом, перехід від одного кадру до іншого має припадати на самий нестійкий момент руху об'єкта в кадрі, і наступний кадр повинен захоплювати частину руху попереднього, як би підхоплюючи його.

При циклічності руху об'єкта в кадрі цей принцип дозволяє розтягувати час або стискати, повторюючи фази циклу або, навпаки, викидаючи їх.

1.2.10. Відеомонтаж за швидкістю руху об’єкта

При зміні крупності змінюється видима швидкість руху в кадрі, що знімається. Ми знаємо, що при використанні ширококутної оптики видима швидкість руху об'єкта більше, ніж при використанні довгофокусної - на "ширококутник" людині досить зробити крок, щоб план із загального перетворився на великий, а на "телевик" - видимий розмір людини і за кілька кроків не змінюється.

Чим більша різниця фокусних відстаней об'єктивів, які знімали перший і другий кадри, тим більший стрибок видимої швидкості руху об'єкта в кадрі. Тому в комфортному відеомонтажі час перетину об'єктом кадру має бути однаковим при всіх крупностях.

1.2.11. Відеомонтаж за масою руху

Зміна крупності веде до зміни видимої в кадрі кількості маси, що рухається - на ширококутник голова людини займає набагато більшу площу кадру, ніж та ж голова, що знята довгоофокусною оптикою. Зміна ж кількості маси, що рухається, в комфортному відеомонтажі повинна бути не більше 1/3 площі кадру. Це стосується не тільки об'єкту зйомки, а й будь-якого руху. Наприклад, об'єкт в кадрі практично нерухомий, а за ним миготить фон, значить при зміні крупності зміна площі фону не повинна перевищувати 1/3 площі кадру. [7]

1.2.12. Перебивання

Навіть досвідчений професійний оператор, при зйомці репортажу в силу різних причин, іноді не має можливості або часу щоб зняти все за правилами, хоча б тому, що знімаючи матеріал, він не завжди знає, як буде монтуватися той чи інший сюжет. Тому при відеомонтажі можуть виникати і виникають проблеми нестиковки. На цей випадок у кіношників і у телевізійників є однин універсальний чарівний засіб, який називається перебивання.

Перебивання - це кадр, який вклеюється між двома іншими кадрами, пов'язаними між собою єдністю об'єктів і місцем дії. Зміст перебивання завжди різко відрізняється від попереднього і наступного за ним кадрів, але він має бути прямо або побічно пов'язаний з основним змістом. Найбільш часто перебивання застосовуються на телебаченні при відеомонтажі довгих монологів. Якщо потрібно скоротити частину виступу людини, знятого довгим статичним середнім планом, то без перебивання не обійтися (хоча нинішні редактори теленовин часто обходяться, але це на їх совісті). Для вставки перебивання вибирається місце приблизно за одну дві секунди до того як мовець робить невелику паузу. До середнього плану клеїться перебивання, під час якої звучить кінець фрази. Наступний кадр - знову середній план героя, який починає говорити з потрібного редактору місця.

Перебиванням в цьому випадку може служити кадр, на якому знято картину, що висить на стіні кабінету, годинник або книга на письмовому столі і т.п. Однак, якщо в монолозі йдеться саме про ту картину або про те, що на ній зображено, то кадр з картиною вже не можна назвати перебиванням. Він стає цілком самостійним смисловим кадром. Для розглянутого варіанту перебивки необхідно мати можливість незалежного відеомонтажу звуку і зображення. [8]

Перебивання є дуже потужним монтажним засобом і дозволяє враховувати і обходити багато, здавалося б, нездійсненних, монтажних правил. Однак, зловживання ними буде сприйнято як відсутність чіткої авторської ідеї і не вміння правильно складати монтажний план фільму.

Дотримуватися всіх описаних принципів в комфортному відеомонтажі потрібно в комплексі - дотримання одного і недотримання іншого в одній сцені, веде до руйнування екранного часу і простору. Більше того, ці принципи взаємозалежні і в сукупності визначають відеомонтажну структуру сцени - як окремі її елементи, так і умови їх зіставлення.

Найпростіший приклад: ведучий і три співрозмовника в студії. "Географічний" принцип вимагає починати з загального плану, щоб наступні "вісімки" для глядача зв'язувалися у свідомості з конкретними просторовими координатами, інакше при повороті голови ведучого в ту чи іншу сторону буде незрозуміло, до кого він звертається. Так "географічний" принцип дає точку відліку і для принципу відеомонтажу по крупності.

Те ж саме відноситься і до всіх інших принципів. Це саме система, всі елементи якої повинні знаходитися в гармонійному поєднанні.

Вищим проявом комфортного відеомонтажу можна вважати, так званий, "внутрікадровий" відеомонтаж, коли екранна дія розгортається без "склеювань" - в одному кадрі змінюються крупності, ракурси, освітленості і т.д., що дозволяє довгий час підтримувати глядацький інтерес. Чим більше часу режисер може утримувати увагу глядача одним планом, тим вище його професійний рівень.

Акцентний відеомонтаж будується на порушенні принципів комфортного відеомонтажу. Це особливий тип відеомонтажна мислення, де все вирішують смак і почуття міри режисера, його здатність парадоксально мислити і вміння "в'язати" асоціативні ланцюжки.

Особистісний підхід - не суперечить ремеслу, а виростає з нього. Тільки коли стара форма не здатна вмістити в себе новий зміст, вона потребує заміни. [7]