- •1. Типові завдання з оцінки радіаційної обстановки у разі аварії на аес.
- •2. Режими радіаційного захисту населення і територій у нс.
- •3. Основні показники хімічної обстановки у разі аварії з викидом сдор.
- •4. Основні вихідні дані для оцінки хОю.
- •5. Типові завдання з оцінки хо.
- •6. Основні заходи з оцінки пожежної обстановки.
- •7. Класи пожеж та ступені вогнестійкості споруд.
- •8. Категорії вибухопожежонебезпечності приміщень та порядок їх визначення.
- •10. Методика оцінки осередка ураження при вибухах.
- •12. Показники для оцінки інженерної обстановки у нс.
- •13. Порядок визначення економічних збитків на ог внаслідок нс.
10. Методика оцінки осередка ураження при вибухах.
Осередок руйнувань і уражень на підприємствах зі вибухо- і пожеженебезпечною технологією виникають при витіканні газоподібних або зріджених вуглеводневих продуктів. Змішування їх з повітрям приводить до утворення вибухо- та пожеженебезпечних сумішей. До вибухо – та пожеженебезпечних відносяться гази пропілен, метан, пропан, етилен, бутилен і ін. Вибух або возгоряння відбувається при певному змісту газу в повітрі, приводить до зруйнування або ушкодження будинків, споруд, технологічних установок, ємностей та трубопроводів.
При вибуху вуглеводневої сировини може утворитися осередок ураження подібний осередку ядерного ураження.
В осередку вибуху у відкритій атмосфері можна визначити дві зони: зону детонації (детонаційної хвилі) і розповсюдження (дії) ударної хвилі. У зоні детонації тиск має максимальне значення.
Умовний (розрахунковий) радіус зони детонаційної хвилі (rO) визначають за емпіричною формулою: rO = 18.5 *
де QH – кількість речовини (в тонах), яка вилилася або розтеклася з ємності (сховища), що розгерметизовано;
К – коефіцієнт , який характеризує об’єм газів або парів речовини, що перейшли в стехіометричну суміш (за даними джерел, він може розрізнятися від 0.4 до 0.6). Емпіричний показник перед коренем дозволяє враховувати різни умови виникнення вибуху.
В межах зони 1 діє надлишковий тиск, якій приблизно можна вважати постійним і рівним 1700 кПа. Точніші значення тиску визначають за довідковими даними для кожної речовини, наприклад, за таблицею 2.7. Максимальний тиск в зоні детонації – це найбільший тиск, який виникає при утворенні найбільш пожежо -, вибухонебезпечної суміші газу, пару або пилу з повітрям в замкнутому об’ємі при початковому тиску суміші 101кПа (атмосферному тиску).
За межами зони детонації, в зоні дії повітряної ударної хвилі, формується фронт ударної хвилі, який розповсюджується по поверхні землі. Він різко зніжується до атмосферного через невелику відстань. Літературні джерела дають різні закономірності його зміни з урахуванням відстані до місця вибуху, теж саме і з максимальним значенням тиску в детонаційної хвилі (зоні детонації).
В таблиці 2.6 приведені зведені дані зміни надмірного тиску, виходячи із відстані, що виражено в частках від радіуса зони детонації (r1 / rO), і максимального тиску в зоні детонації.
Використовуючи наведені вище табличні дані можна розраховувати масштаби зон руйнування з позначеними значеннями надмірного тиску, визначати можливе значення надмірного тиску при наявних відстанях об’єкта від місця аварії (вибуху), а також визначати ступень руйнування різних будинків, споруд, будівель в залежності від величини надмірного тиску та інші завдання.
12. Показники для оцінки інженерної обстановки у нс.
Під час оцінки інженерної обстановки в такому вогнищі визначається:
- місця знаходження захисних споруд та проїзди до них;
- степінь руйнувань будинків, захисних споруд;
- можливість проїздів до об'єктів народного господарства та захисних споруд, де можуть перебувати люди;
- можлива кількість людей в завалених захисних спорудах;
- аварії на комунально - енергетичних мережах та можливість їх впливу на людей вторинних факторів ураження (ел. струм, газ);
- орієнтовний об'єм рятувальних та інших невідкладних робіт ( РіНР) в вогнищі ураження.
Після виникнення надзвичайної ситуації, викликаної вибухами і утворенням повітряної хвилі надмірного тиску, для оцінки матеріальних збитків і втрат населення в населених пунктах узагальненим критерієм є ступінь ураження населеного пункту, який можна визначити за формулою
де Ср — ступінь руйнування населеного пункту (об'єкта); Пр — площа руйнувань; Пип — загальна площа населеного пункту (об'єкта).
Потреби в санітарних дружинах можна визначати за формулою
де П — кількість санітарних дружин; У — кількість уражених; Асан.дР. — можливості сандружин за годину; t — час роботи (годин).
Тривалість проведення невідкладних робіт одного виду (Т) у годинах визначається за формулою
де — В1 — коефіцієнт, що враховує умови роботи на загазованій, задимленій території та за інших несприятливих факторів, який приймається за 1,4—2,0; В2 — коефіцієнт, що враховує роботу в нічний час, дорівнює 1,3—1,4; W — імовірний обсяг роботи, який визначається розрахунком або за таблицями; П — продуктивність формування при виконанні конкретного виду роботи, що визначається розрахунком або за таблицями.
При прогнозуванні вибуху газоповітряної суміші необхідно визначити три зони, які мають вигляд кола.
1 — зона детонаційної хвилі, знаходиться в межах хмари вибуху. Радіус зони можна визначити за формулою
де R1 — радіус першої зони, м; Q — кількість скрапленого вуглеводневого газу, т; Кп — коефіцієнт переходу скрапленого повітря у газоповітряну суміш, який дорівнює 0,6.
2 — зона дії продуктів вибуху, займає площу поширення речовини вибуху внаслідок детонації. Радіус зони визначається за формулою
3 — зона дії повітряної ударної хвилі поширюється по поверхні землі. Надмірний тиск, який буде в зоні, можна визначити за такими формулами.
Визначається відносна величина:
де — В відстань до місця вибуху, м; R2 — радіус другої зони, м. Потім визначається надмірний тиск ДР3: