14.Морфемні словники.

Морфемний словник – це словник, який містить повну комплексну інформацію про всі морфеми укр..мови(кореневі, префіксальні, суфіксальні, флективні):

1)значення;

2)категоріальна належність)

3)функції;

4)структура;

5)варіанти й аломорфи;

6)морфонологічні властивості;

7)словотвірні властивості;

8)продуктивність і регулятивність;

9)валентність кожної морфими.

Нині існуючі морфемні словники можна поділити на три групи:

А)алфавітні списки слів,поділених на морфеми;

Б)списки службових морфем з відповідними коментарями;

В)словники сполучуваності морфем.

До першої групи належать такі словники:

1.Яценко І.Т.Морфемний аналіз.Сдловник-довідник:у 2т. У Т. 1 (А-Н). – К., 1980.Містить понад 57000слів;У Т.2(О-Я). – К., 1981. Містить понад 60000слів. Це алфавітний список слів,поділених на морфи синхронному зрізі:абажур/н/ий (через наскісну риску).

2.Полюга Л.М.Морфемний словник.-К., 1983.Близько 36000 слів.Це також алфавітний список слів, поділених на морфи синхронно.

Навідміну від словника Яценка,в ньому подається така додаткова інформація:1)після реєстрового слова – повне або часткове накладання морфем; 2)після реєстрового слова – варіанти морфем при відмінюванні іменників і дієслів; 3)в кінці словника подано списки префіксів і суфіксів (з їхньою значеннєвою та граматичною характеристикою)та кореневих морфем.

3.Потиха З.А.Школьный словообразовательный словарь.- М., 1964, Близько 25000. Це алфавітний список слів,поділених на морфи синхронному зрізі+історичні коментарі деяких фонетичних явищ та списком російських і греко-латинських префіксів і суфіксів.

До другої групи належать такі словники, в яких наводяться списки службових морфем(суф,преф,флексій) з коментарями про їхнє значення, частиномовну належність, варіанти й аломорфи, словотвірні властивості і продуктивність.

1.Потиха З.А.Как сделаны слова в русском я зыке.- Л., 1974.Дається тлумачення префіксів, суфіксів,закінчень, що активно використовуються у словотворенні.

2.Словарь словообразовательных элементов немецкого языка/под ред.М.Д.Степановой.- М., 1979.У словнику аналізуються префікси,префіксоїди, суфікси,суфіксоїди, перші і другі частотні компоненти складних слів.Подана повна їх характеристика:назва морфеми, частиномовна належність,продуктивність, частотність, функції у складі похідних слів.

До третьої групи належать:

«Словарь морфем русского языка» А.І. Кузнєцової і Т.Ф.Єфремової(м.,1986.Близько 552000 слів) Словник уперше в східнослов’янській лексикографії подає відомості про структуру слова і характеризує валентність (сполучуваність) кореневих, суфіксальних і префіксальних морфем. Складається з трьох частин:кореневої, префіксальної, суфіксальної.

(з лекції)

1.Цыганенко Г.П. Словарь служебных морфем русского языка . — К.: Радянська школа, 1982.Умовний рос-укр.словник.

2.Карпіловська Є.А. Словник афіксальних морфем української мови 1997.

3.Тихонов Словообразовательный словарь русского языка в двух томах: Около 145000 слов. - М., 1985.

15.Словотвір як окрема лінгвістична дисципліна. Предмет і об’єкт дослідження в словотворі.

Словотвір як окрема галузь лінгвістичної науки формується протягом 40-х-50-х років 20ст. Дедалі чіткіше вимальовуються контури цієї мовознавчої дисципліни, уточнюються її основні поняття і терміни, визначають нові напрями досліджень.

На місце словотвору серед інших мовознавчих дисциплін існують різні погляди: М. Ломоносов, О. Востоков, Б. Буслаєв, Ф. Ф. Фортунатов, Л.Булаховський та інші вважали, що вчення про словотвір є одним із розділів морфології;

О. Потебня відносив словотвір до лексикології,

О. Шахматов, В Виноградов виділяли словотвір у самостійну дисципліну в науці про мову.

В українському мовознавстві цю точку зору обстоював І. Ковалик. Він долучився і до створення відповідної теоретичної бази цієї галузі.

Термін "словотвір" має двояке значення: 1) це сама система словотвірної будови мови, яка утворювалася за своїми внутрішніми законами протягом усього історичного розвитку мови; 2) вчення про словотвірну будову мови як мовознавчу дисципліну. Перше значення — словотвір як процес — є первинним, а друге — словотвір як вчення про словотвірну будову мови — вторинним (Ковалик, 1961 б: 54).

Словотвір — це розділ мовознавства, що вивчає процес творення слів, словотвірну структуру слова і словотвірну систему мови. Це вчення про деривацію.

Словотвір, як і мову в цілому, можна вивчати у двох аспектах: діахронічному і синхронічному. У діахронічному аспекті досліджуються певні процеси формування нових слів у ході історичного розвитку мови.

Діахронічний (історичний) словотвір — це вчення про словотвірні процеси та закономірності, які простежуються у похідних словах; про формування словотвірної системи мови, її зміни, розвиток, зміни у структурі похідних слів.

Синхронічний (описовий) словотвір — це вчення про похідну лексику у її взаємовідношенні з іншими словами на певному етапі розвитку мови протягом певного часу.

Синхронічний словотвір вивчає відношення одиниці., що співіснують, діахронічий — процеси перетворення одних одиниць в інші.

Деривація охоплює всі випадки утворення одних мовних одиниць на базі інших.

-лексична деривація

-семантична

-морфологічна

-словотвірна

-синтаксична деривація.

Об'єкт і завдання словотвору

Змістом, предметом словотвору як галузі мовознавчої науки виступає чинна система словотвірної будови конкретної мови.

Об'єктом словотвору є слово, яке вивчається також в інших розділах лінгвістичної науки. У словотворі розглядаються не всі слова, а тільки похідні і не самі по собі, а в їх відношеннях з відповідними твірними, у їх зв'язку з іншими похідними, однотипними за способом словотворення, за моделлю. Ком­понентами словотвірних відношень є похідність за формою і мотивованість за смислом

Отже, об'єктом словотвору є похідні лексичні одиниці, які розглядаються не лише як окремі похідні слова, а як пенні категорії слів, що мають спільні формальні і семантичні ознаки.

У словотворі вивчаються не будь-які слова, а лише ті, які своєю структурою підказують, чому так, а не інакше названо істоти, речі тощо: промовець — від промовити, полотніти — від полотно (стати білим, як полотно), льонар — від льон, завтрашній — від завтра, мідний від мідь, підлість від підлий.

Об'єкт словотвору визначає і його завдання.

Основним завданням словотвору є вивчення структури похідного слова, його складових частин та різних взаємозв'язків між ними.

Предметом вивчення словотвору є словотвірний рівень мови, що має міжрівневий характер. Його одиниці одночасно входять до двох мовних рівні – морфемного і граматичного.

Предметом дослідження словотвору є вивчення процесу творення нових лексичних одиниць та засобів, за допомогою яких цей процес відбувається (суфіксів, префіксів, інфіксів тощо).