25.Префіксально-суфіксальний спосіб словотворення.

Суфіксально-префіксальний спосіб словотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса, наприклад: ног-а = об-н ж-ок; сніг = за-сніж-и-ти.

Формантом виступає суфікс з префіксом - конфікс.

Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується при творенні іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Унаслідок суфіксально-префіксального словотворення можуть з'являтися похідні слова в межах того ж розряду слів, до якого належить твірна основа (гора = м жг р'я), але частіше твірна основа "переводиться" в інший розряд слів (вода = підводний).

Суфіксально-префіксальний спосіб більшою мірою наближений до суфіксації, ніж до префіксації, оскільки префікси залишаються нейтральними до парадигматичного оформлення слова, в той час як суфікси тісно пов'язані з твірною основою флексією, зумовлюють граматичне оформлення похідного слова.

Для творення слів цим способом різних частин мови існують так звані рамкові конструкції (циркумфікси або морфеми) на зразок :спів- + -ник: спів-бесід-ник, спів-робіт-ник; на- + -ник: на-рукав-ник, на-руч-ник тощо.

26.Редеривація(зворотне словотворення)

Редеривація — це такий спосіб словотворення при якому похідне слово виникає у мові у вигляді твірного, тобто воно структурно простіше, ніж твірне слово; коли від основи відкидається словотворчий афікс. Це ніби зворотний словотвірний процес. Пор. яскраві приклади з творів К.Чуковського та Ф. Кривіна: невидимка — видимка, нечепура — чепура, недоторка — доторка, негідник — гідник, недоучка — доучка.

Редеривація (лат. ге — префікс, що означає зворотну або повторну дію, деривація—див. Зворотне словотворення

Зворотне словотворення — різновид морфологічного способу словотворення, наслідком якого є лексична одиниця, що за структурою простіша від твірного слова. Синоніми: зворотна деривація, редеривація.

27.Черезступеневе словотворення

Це різновид суфіксального словотворення,під час якого похідне слово твориться оминаючи один із ступенів словотворення; семантична вивідність похідного слова від твірного. Непродуктивний спосіб словотворення.

Держава-[роздержавити]-роздержавлення

Пирій-[запиріяти]-запирієння.

28.Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення

Це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна — (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник).

Причиною такого переходу стає зміна словом синтаксичної функції у реченні: якщо слово, що первинно є прикметником, а отже виступає в реченні означенням і відповідає на питання який? яка? яке? (Військовий чоловік зупинив машину.), змінює свою синтаксичну функцію і виступає у ролі підмета або додатка та відповідає на питання хто? що? або кого? чого? (Військовий зупинив машину. Машина проминула військового.), що характерно для іменника як частини мови, то в такому разі фіксується перехід прикметника у іменник.

Для української мови такий спосіб словотвору найхарактерніший для іменників та прислівників:

перехід прикметників в іменники: хворий (який?) → хворий (хто?), набережна (яка?) → набережна (що?), майбутнє (яке?) → майбутнє (що?), головатий (який?) → Головатий (прізвище, хто?). Новоутворений іменник переймає флексію мотивуючого прикметника;

перехід іменників у прислівники: іменник стрілою (чим?) → прислівник стрілою (як?), іменник ранком (чим?) → прислівник ранком (коли?), при цьому іменники втрачають здатність відмінюватися і стають незмінними словами, тобто, якщо у відповідних іменниках визначалася флексія стрілою, ранком, то у новотворах-прислівниках не визначається флексія стрілою, ранком. Новостворені прислівники відповідають на питання як? коли?... Для визначення частиномовної характеристики такого слова необхідно використовувати контекст: Милуватися (чим? іменник) ранком. Приїхати (коли? прислівник) ранком.

1) субстантивація - явище переходу слів з різних частин мови в іменники: майбутнє, чайна, бобові, вихідні;

2) ад'єктивація - перехід у прикметники: учений, освічена людина, сидяча робота;

3) прономіналізація - вживання в ролі займенників: цілий світ (у зн. весь), певна мелодія (у зн. якась);

4) адвербіалізація - перехід у прислівники: часом, стрілою, йти не поспішаючи;

5) нумералізація - перехід у числівники: тисяча, сила;

6) інтер'єктивація - перехід у вигуки: Боже, горенько, Матінко моя та інші різновиди.