
- •1.Морфеміка як мовознавча дисципліна, її завдання.
- •2.Визначення морфеми; її характеристика.
- •3.Різні класифікації морфем в українській мові.
- •1)За характером значення:
- •2)За позицією у структурі слова:
- •3) За функцією:
- •5.Поняття афіксоїдів в українській мові.
- •6.Службові морфеми та їх відмінність від кореневих морфем.
- •7.Структурно-семантичні взаємовідношення між морфемами.
- •8.Поняття «морф», «аломорф» та «варіант морфеми» в українській мові.
- •9.Варіантність морфем в українській мові.
- •10.Основа слова і закінчення, поняття про нульове закінчення.
- •11.Типи основ слова в українській мові.
- •12.Історичні зміни в морфемній структурі слова.
- •13.Принципи морфемного аналізу слова.
- •14.Морфемні словники.
- •15.Словотвір як окрема лінгвістична дисципліна. Предмет і об’єкт дослідження в словотворі.
- •16.Звязок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами.
- •17.Розрізнення понять «словозміна», «формотворення» і «словотворення».
- •18.Поняття про словотвірну структуру слова.
- •19.Структурні різновиди твірної бази.
- •20.Поняття мотивувальної основи. Словотвірне значення слова та його типи.
- •21.Словотвірний ланцюжок, парадигма, гніздо.
- •22.Словотвірний тип, модель, розряд, категорія.
- •23.Суфіксальний спосіб словотворення в українській мові.
- •24.Префіксальний спосіб словотворення в українській мові.
- •25.Префіксально-суфіксальний спосіб словотворення.
- •26.Редеривація(зворотне словотворення)
- •27.Черезступеневе словотворення
- •28.Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення
- •29.Лексико-семантичний спосіб словотворення
- •30.Осново та словоскладання як способи словотворення
- •31.Лексико-синтаксичний (зрощиннєвий) спосіб словотворення
- •32.Абревіація як спосіб словотворення
- •33.Непродуктивні способи творення складних слів
- •34. Суфіксальний словотвір іменників від дієслівних основ.
- •35.Суфіксальний словотвір іменників від прикметникових основ
- •36. Суфіксальний словотвір іменників від іменникових основ.
- •37.Нульова суфіксація в сфері іменникового словотворення
- •38.Відіменникові словотвірні типи з модифікаційним значенням
- •39.Творення іменників з суфіксами суб єктивної оцінки.
- •40. Префіксальний спосіб творення іменників і прикметників.
- •41. Своєрідні особливості іменникового словотвору української мови.
- •42. Префіксально-суфіксальний спосіб творення іменників і прикметників.
- •43. Суфіксальний словотвір якісних прикметників.
- •44.Суфіксальне творення прикметників від ад’єктивних основ.
- •45. Суфіксальний словотвір відносних прикметників.
- •46. Способи творення складних похідних прикметників.
- •47. Суфіксальний словотвір дієслів від іменникових основ.
- •48. Суфіксальне творення дієслів від прикметникових основ.
- •49. Префіксально-суфіксальний спосіб творення дієслів.
- •50. Словотвір прислівників в українській мові.
11.Типи основ слова в українській мові.
Основа слова – це системна сукупність морфем і асемантичних сегментів, яка формує індивідуальне лексичне значення певного слова.
У змінних словах – частина слова без закінчення, у незмінних – це все слово, в інфінітиві – частина слова без суф. –ТИ-.
Типи основ:
-Неподільна (непохідна) – дорівнює кореневі: вод-а;
-Подільна (похідна) – крім кореня виділяється хоча б одна службова морфема: вод-н-ий. Похідна основа та, для якої в мові наявна співвідносна непохідна основа;
-Чиста основа – невідмінювані слова: кіно, вгорі;
-Зв’язана основа (корінь) – поділяється на морфеми на основі спорідненості слів: пт-ах, пт-иц-я. Зв'язані основи є перехідним явищем від основ похідних до основ непохідних у руслі першої тенденції розвитку: уже не можна називати похідними (не мають вільного кореня) і ще не можна називати непохідними (вони ще зберігають здатність до подільності). Зв’язані корені бувають і в українських питомих словах і в запозиченнях: траг-еді-я, глоб-ус;
-Розірвана основа – у словах, в яких після закінчення виступає постфікс (у складних числівниках): навча-єш-ся, дв-ох-сот.
12.Історичні зміни в морфемній структурі слова.
Морфемна будова слова з розвитком мови може зазнавати історичних змін.
Найтиповішими явищами серед історичних змін є :
-Спрощення;
-Ускладнення;
-Перерозклад;
-Декореляція.
Причини історичних змін:
1)Втрата смислового зв’язку між коренем-етимоном і похідним словом;
2)Втрата в мові кореня-етимона і зникнення твірної основи;
3)Фонетичні зміни.
Спрощення – історична зміна у структурі слова, у наслідок якої раніше членована на морфеми основа стає нечленованою, перетворюючись на кореневий морф (жи-р, на-род, жи-в-іт, по-душ-к-а, пи-р, вік-н-о). Буває повним і неповним, при неповному опрощенні залишки колишньої подільності певною мірою зберігаються (порош-ок, міш-ок).
Ускладнення – протилежне спрощенню – в результаті цього явища кількість морфем у слові збільшується, відбувається в українських словах із постфіксом –СЯ, який з походження є формою Зн.відмінка особового займенника СЕБЕ, у дієсловах майбутнього часу недоконаного виду, які з походження є формою «інфінітив+особові форми допоміжного дієслова – iматі-»
Часто явище спостерігається в запозичених словах.
Перерозклад – іст. зміна, у результаті якої відбувається перерозподіл морфемного матеріалу у середині слова при збереженні його основою похідного (мотивованого) характеру. 1) Між основою і закінченням (рук-ами, а було рук-а-ми), 2) утворення складних суфіксів (робіт-ник, було робіт-н-ик; сад-івник), 3) префікси: недо – неповнота дії (недо-бачати, було не-до-бачати), зне, попо, пона і т. п.
Декореляція – зміна морфемного статусу морфем, у прислівниках, утворюється від відмінкових форм іменників (зверх-у).
13.Принципи морфемного аналізу слова.
Основний принцип морфемного аналізу – принцип подвійного зіставлення слів в рядах однокореневих і одноструктурних за принципом повторюваності, семантично-навантажених відрізків у кількох (не менше 2) словах мови.
ПО-ПЕРЕ-ПИ-УВА-ТИ
1)ПИСати; 2)жиТИ; 3) зимУВАти; 4) ПЕРЕчитувати; 5) ПОперечитувати.
Слово треба змінити за відмінками, щоб виділити закінчення.
Морфемний аналіз передбачає зіставлення слів на синхронічному зрізі. Членувати слова на морфеми треба виходячи з сучасного стану мови, не підміняючи розбір слова за будовою на етимологічний.
Не можна залучати для зіставлення навіть близькі споріднені мови, результат – неправильні висновки: укр.. РОБота, рус. РАБОТа.
Також не можна залучувати діалектні, просторічні, виразно розмовні слова.
Треба правильно враховувати мотиваційні зв’язки слова з іншими:
Віз-ник возити
Що-ден-н-ик що-ден-н-ий