5.Поняття афіксоїдів в українській мові.

АФІКСОЇД – проміжна морфема, частина складного або складноскороч. слова, здебільшого співвідносна з повнозначним словом чи основою, яка повторюється з тим самим значенням у ряді слів і наближається за словотв.функціями до афіксів.

Афіксоїдні кореневі морфеми набувають ознак служб, афіксальних морфем. У позиції суфіксів афіксоїди називають суфіксоїдами (сильнодіючий, швидкодіючий), у позиції префіксів — префіксоїдами (водовбирний,водовимірювальний). У префіксоїдів і суфіксоїдів інша природа значення, ніж у префіксів та суфіксів, оскільки перші утвворюються з коренів,

наділених лекс. значенням.

Функціональна і семантична близькість афіксів та афіксоїдів дає їм змогу утворювати синонімічні, часто еквівалентні слова. Паралелізм цих утворень найбільше виявляється серед іменників (бавовнороб — бавовняр), менше серед прикметників (кривоногий — кривий) і рідко серед дієслів (животворити – оживляти).

Серед афіксоїдів багато запозичених коренів. У них, як і в питомих афіксоїдах, різний ступінь афіксоїдності. Незапозичені корені- афіксоїди активізують здебільшого одну певну позицію у слові (першу або останню), особливо це характерне для еліптичних основ. Так, -нос (від носити), -мір (від міряти) стоять у складному слові тільки в ост. позиції.

Запозичені суфіксощні основи часто фіксуються і в першій, і в другій позиціях, що зумовлено їхньою частковою десемантизацією: антропоїд і пітекантроп, бібліофіл і

філологія. Багато запозичених і питомих афіксо’ідних основ співіснують у мові в тому самому значенні: водо- і аква-, гідро-, ватер-; земле- і гео-; біо- і життє-; геліо- і сонце-;

тепло- і термо-; -пис і -граф; -мір і -метр; -нос і -фор; -люб і -філ.

Вони відрізняються здебільшого сферою функціонування.

Афіксоїдні основи збільшуютьаглютинативні тенденції у мові: автограф > радіоавтограф, висотомір > радіовисотомір. Якщо така основа займає третю, зрідка четверту

препозитивну позицію у слові, вона набуває ознак аг лютинат. компонента, який стандартно й однозначно (лише співвідносячись з певним поняттям) вживається у композитах: біогеографія,гідрогеологія.

6.Службові морфеми та їх відмінність від кореневих морфем.

Службові морфеми та їх відмінність від кореневих морфем За функцією морфеми поділяються на основні (обов’язкові) і службові (факультативні). До обов’язкових належить корінь слова – носій лексичного значення. Функція кореня — виражати найзагальніше значення і бути базою для творення інших слів. Факультативні морфеми — це афікси, службові морфеми, які виражають граматичне або словотвірне значення. Якщо слів без кореня не буває, то наявність слів без афіксів в укр. мові є нормою. Слід пам'ятати, що корінь— це хоч і центральна, але лише частина слова, навіть у тих випадках, коли він збігається з кореневим безафіксним словом. Корінь на відміну від афіксів, що бувають матеріально вираженими і нульовими, завжди є матеріально вираженим. І корені, й афікси— складники слова, роль яких у вираженні співвідношень слова з різними структурними рівнями мови різна. Перші співвідносять його з лексичним рівнем, другі— зі словотвірним та граматичним. Семантика кореневих морфем менш абстрактна, ніж афіксальних. Вона ближча до лексичних значень слів, тоді як значення афіксів ближчі до граматичних, реляційних, і словотвірних. Коренів набагато більше, ніж афіксів. В українській мові їх близько 17 тисяч. Більшість із них об'єднує від двох: джем, джемовий, бобслей, бобслеїст, мензурка, мензурковий до кількох десятків: -вітер-, -пис-, -чит- або й сотень: -біл-, -вод-, -нес-, -ход слів. Понад 5 тисяч коренів засвідчені одним словом: бабуїн, байт, вінчестер, глезер, думпер, кеп, ніпель, фрау, серфінг, чизель, шимі, що є переважно запозиченнями. Особливістю кореневих і афіксальних морфем є здатність повторюватися в інших словах. Проте ця їхня ознака по-різному виявляється у двох названих різновидах морфем. У сучасній мові, як ми пересвідчилися, є велика кількість коренів, що не повторюються і не мають похідних. Для афіксів повторюваність є обов'язковою ознакою.