
- •1.Морфеміка як мовознавча дисципліна, її завдання.
- •2.Визначення морфеми; її характеристика.
- •3.Різні класифікації морфем в українській мові.
- •1)За характером значення:
- •2)За позицією у структурі слова:
- •3) За функцією:
- •5.Поняття афіксоїдів в українській мові.
- •6.Службові морфеми та їх відмінність від кореневих морфем.
- •7.Структурно-семантичні взаємовідношення між морфемами.
- •8.Поняття «морф», «аломорф» та «варіант морфеми» в українській мові.
- •9.Варіантність морфем в українській мові.
- •10.Основа слова і закінчення, поняття про нульове закінчення.
- •11.Типи основ слова в українській мові.
- •12.Історичні зміни в морфемній структурі слова.
- •13.Принципи морфемного аналізу слова.
- •14.Морфемні словники.
- •15.Словотвір як окрема лінгвістична дисципліна. Предмет і об’єкт дослідження в словотворі.
- •16.Звязок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами.
- •17.Розрізнення понять «словозміна», «формотворення» і «словотворення».
- •18.Поняття про словотвірну структуру слова.
- •19.Структурні різновиди твірної бази.
- •20.Поняття мотивувальної основи. Словотвірне значення слова та його типи.
- •21.Словотвірний ланцюжок, парадигма, гніздо.
- •22.Словотвірний тип, модель, розряд, категорія.
- •23.Суфіксальний спосіб словотворення в українській мові.
- •24.Префіксальний спосіб словотворення в українській мові.
- •25.Префіксально-суфіксальний спосіб словотворення.
- •26.Редеривація(зворотне словотворення)
- •27.Черезступеневе словотворення
- •28.Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення
- •29.Лексико-семантичний спосіб словотворення
- •30.Осново та словоскладання як способи словотворення
- •31.Лексико-синтаксичний (зрощиннєвий) спосіб словотворення
- •32.Абревіація як спосіб словотворення
- •33.Непродуктивні способи творення складних слів
- •34. Суфіксальний словотвір іменників від дієслівних основ.
- •35.Суфіксальний словотвір іменників від прикметникових основ
- •36. Суфіксальний словотвір іменників від іменникових основ.
- •37.Нульова суфіксація в сфері іменникового словотворення
- •38.Відіменникові словотвірні типи з модифікаційним значенням
- •39.Творення іменників з суфіксами суб єктивної оцінки.
- •40. Префіксальний спосіб творення іменників і прикметників.
- •41. Своєрідні особливості іменникового словотвору української мови.
- •42. Префіксально-суфіксальний спосіб творення іменників і прикметників.
- •43. Суфіксальний словотвір якісних прикметників.
- •44.Суфіксальне творення прикметників від ад’єктивних основ.
- •45. Суфіксальний словотвір відносних прикметників.
- •46. Способи творення складних похідних прикметників.
- •47. Суфіксальний словотвір дієслів від іменникових основ.
- •48. Суфіксальне творення дієслів від прикметникових основ.
- •49. Префіксально-суфіксальний спосіб творення дієслів.
- •50. Словотвір прислівників в українській мові.
3) За функцією:
А) Словотворчі – морфеми, які використовуються для утворення нових слів з новим лексичним значенням і виступають словотворчими засобами.
Приєднання словотворчого афіксу може призвести до зміни частиномовної приналежності та денотат них відносин.
Б) Формотворчі – морфеми, за допомогою яких утворюються граматичні форми,граматична зміна слів.
Граматичні морфеми:
-Словозмінні;
-Несинтаксичні.
4) За способом вираження:
А) матеріально – виражені (позитивні)
Б) нульові – матеріально- не виражена морфема, яка виділяється у слові на основі зіставлення співвідносних форм, які мають матеріально-виражені морфеми того ж типу.
5) За формою:
А)прості – зберегли у мові первісну структуру. Прості морфеми – прості, не похідні.
Б) складні – утворюються в результаті злиття двох морфем в одну (префікси і суфікси). Однією з причин появи складних афіксів стирання міжморфемних слів.
В) складені – мають 2 частини, розташовані дистантно.
6) За ступенем повторюваності:
Повторюваність властива усім морфемам.
А) регулярні – повторюються у великих групах слів.
Б) нерегулярні – зустрічаються лише в одному (рідко двох) слові, тобто мають нульовий ступінь повторюваності (патронат, поетеса).
Унікальні суфікси – уніфікси.
В) продуктивні – афікси, здатні брати активну участь у творенні нових слів.
Г) непродуктивні – можуть бути як регулярні, так і не регулярні морфеми.
7) За походженням:
А) споконвічні ( питомі) – спільнослов’янські морфеми (-ство, -ище, -иця, -ба, -тель, па-, пра-, су-, уз-, пре-, най-, -щина-, -иха-, -ок-; власне українські - -інь-, -ощ-, -ань-, -омах-, -епа-, -онути-, над-, від-, спів-, поза-, понад-, попо-)
Б) запозичені - -ент-, -ант-, -унок-, міні-, макро-, екс-, віце-, -лог-, -філ-.
4.Поняття про інтерфікси в сучасному мовознавстві.
Iнтерфiкс — структурна частина слова, яка не має значення, виражається одним або кількома звуками, перебуває між морфемами і використовується для їхнього з'єднання.
У будові слова виділяються сегменти, які не мають ні граматичного, ні лексико-граматичного значення, але виконують суто структурну функцію – вони з`являються тоді, коли твірна основа і твірний суфікс чи префікс у процесі словотворення не можуть поєднатися з фонетико-орфоепічних чи інших причин.
У таких випадках між твірною основою і твірним суфіксом виникає такий звуковий сегмент, який сприяє поєднанню твірних компонентів: кіно-ш-ник, під-і-брати.
Інтерфікси виникають у таких позиціях:
1)Між твірною основою і твірним суфіксом: бож-е-ство;
2)Між двома твірними коренями у складних словах: земл-е-роб;
3)Між закінченням і формотворчою основою: неб-ес-а;
4)Між твірною основою і твірним префіксом: від-і-спатися.
Характерні особливості інтерфіксів:
1.Відсутність будь-якого граматичного чи лексико-граматичного значення, тому їх називають асемантичними елементами;
2.Наявність конститутивної функції, тобто вони є будівельним матеріалом слова;
3.Несамостійний статус їх у слові, вони не є окремими складниками слова, як морфеми, і тому прилягають або до твірного суфікса чи префікса, або до твірної основи.
До твірної основи прилягають:
1)Сполучні голосні О, Е (пар-о-плав, пол-е-захисний);
2)Консонантні інтерфікси К,Ш, Й, якщо твірною основою є невідмінювані слова, що закінчуються на голосний (петеу-ш+ник);
3)Консонантні інтерфікси В,Н, якщо твірною є основа інфінітива на голосний: жи-т+ель (від жити);
До твірного суфікса прилягають морфо подібні інтерфікси: -ів (вуз – вуз+ів-ський), -ин- (Алушта – алушт+ин-ський), -ен- (Русе – рус+ен-ський), -ан- (Тараща - таращ+ан-ський), -аль- (суфікс+аль-ний).
До твірного префікса прилягають інтерфікси –і-, -б-, -бі- ( від-і+спатися).
Конститутивна функція інтерфіксів виявляється виявляється в тому, що вони:
1.Усувають можливий збіг трьох або чотирьох приголосних у слові;
2.Усувають можливий збіг двох голосних, тобто зіяння;
3.Усувають непотрібні чергування;
4.Усувають важковимовні звукосполуки приголосних;
5.Перетворюють вокалічну твірну основу на консонантну.