2.2. Шкідливі речовини повітря робочої зони.

Шкідливі речовини - речовини, які при контакті з організмом людини внаслідок порушення технологічного процесу викликають професійні захворювання, виробничі травми або відхилення стану здоров'я. Шкідливі речовини у повітря робочої зони поступають у вигляді пару, газів та пилу. Вплив на організм людини залежить від хімічного складу, розміру (дисперсності), форми часток та їх кількості у одиниці об’єму. Найбільш небезпечний високодисперсний пил з розміром часток < 5 мкм. Високодисперсний пил найбільш глибоко проникає та затримується у легенях. Газові та парові забруднення повітря, як правило, не визначаються візуально і в багатьох випадках не мають запаху, але за ступенем впливу на організм людини можуть більш небезпечними, ніж пил. За ступенем небезпеки всі шкідливі речовини поділяються на 4 класи:

- надзвичайно небезпечні – ГДК_р.з. < 0,1 мг/м³ (свинець, ртуть);

- високо небезпечні – ГДК_р.з. = 0,1 .. 1 мг/м³ (хлор, бром, йод);

- помірно небезпечні – ГДК_р.з.=1 .. 10 мг/м³ (оксид цинку, калію хлорид);

- малонебезпечні – ГДК_р.з.> 10 мг/м³ (пари спирту, бензину, ацетону).

Відповідно до ДСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» - нормується гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливої речовини у повітрі робочої зони - така максимальна концентрація (мг/м³), вплив якої на організм людини при щоденній роботі протягом 8 годин або іншій тривалості (40 годин у тиждень) протягом всього робочого стажу ще не викликає захворювань або відхилень у стані здоров'я в період трудової діяльності та в наступний період життя, а також не справляє негативного впливу на здоров’я нащадків. Фактичні концентрації шкідливих речовин в повітря робочої зоні не повинні перевищувати встановлених ДСТ 12.1.005-88 значень ГДК.

Основними способами та заходами підтримання санітарно-гігієнічних вимог до стану атмосферного повітря виробничих приміщень є:

1. Запобігання проникненню шкідливих речовин у повітря робочої зони за рахунок герметизації обладнання, ущільнення люків та отворів, удосконалення технологічних процесів.

2. Видалення шкідливих речовин, що потрапляють у повітря робочої зони , за рахунок вентиляції або аспірації.

У випадку коли наведені способи не забезпечують виконання нормативних вимог до стану повітря допускається використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) органів дихання, до яких належать респіратори, промислові протигази та ізолюючі дихальні апарати. За призначенням ЗІЗ органів дихання поділяються на:

протипилові – для захисту від аерозолів ( респіратори ШБ-1, «Лепесток», «Снежок» «Астра» та ін.);

протигазові - (респіратори типу РПГ та протигази марок А, В, КД, СО та ін.);

комбінованого типу – пило газозахисні (респіратори фільтруючі РУ-60М, «Снежок- ГП», «Лепесток-Г»).

2.3. Основні вимоги до нормалізації мікроклімату

Нормалізація несприятливих мікрокліматичних умов здійснюється за допомогою комплексу заходів та способів, які включають: будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-технічні заходи колективного захисту. Для профілактики перегрівань та переохолоджень робітників використовуються засоби індивідуального захисту.

Нормовані параметри мікроклімату на робочих місцях повинні бути досягнені, в першу чергу, за рахунок раціонального планування виробничих приміщень і оптимального розміщення в них устаткування з тепло-, холодо- та вологовиділеннями. Для зменшення термічних навантажень на працюючих передбачається максимальна механізація, автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами і устаткуванням.

У приміщеннях із значними площами засклених поверхонь передбачаються заходи щодо захисту від перегрівання при попаданні прямих сонячних променів в теплий період року (орієнтація віконних прорізів схід - захід, улаштування жалюзі), від радіаційного охолодження -в зимовий (екранування робочих місць). У випадках, коли температура внутрішніх поверхонь огороджуючих конструкцій нижче або вище допустимих величин, робочі місця повинні бути віддалені від них на відстань не менше 1 м. У виробничих приміщеннях із надлишком (явного) тепла використовують природну вентиляцію (аерацію). У разі неможливості або неефективності аерації встановлюють механічну загальнообмінну вентиляцію. При наявності одиничних джерел тепловиділень оснащують обладнання місцевою витяжною вентиляцією у вигляді локальних відсмоктувачів, витяжних зонтів та ін. У замкнених і невеликих за об'ємом приміщеннях (кабіни кранів, пости та пульти керування, ізольовані бокси, кімнати відпочинку тощо) при виконанні операторських робіт використовують системи кондиціонування повітря з індивідуальним регулюванням температури та об'єму повітря, що подається.

В залежності від принципу дії теплозахисні засоби поділяються на:

- тепловідбивні - металеві листи (сталь, залізо, алюміній,цинк, поліровані або покриті білою фарбою), одинарні або подвійні екрани із загартованого скла з плівковим покриттям; металізовані тканини; склотканини; плівковий матеріал ;

- тепловбираючі - сталеві або алюмінієві листи або коробки з теплоізоляцією з азбестового картону, шамотної цегли, повсті, вермикулітових плит; сталева сітка (одинарна або подвійна з загартованим силікатним склом);

- тепловідвідні - екрани водоохолоджувальні (з металевого листа або сітки з водою, що стікає), водяні завіси та ін.;

- комбіновані.

Теплозахисні екрани повинні забезпечувати нормовані величини опромінення робочих; бути зручними в експлуатації; не ускладнювати огляд, чищення та змазування агрегатів; гарантувати безпечну роботу з ним; мати міцність, легкість виготовлення та монтажу; мати достатньо тривалий термін експлуатації; у процесі експлуатації зберігати ефективні теплозахисні якості.

У випадках, коли неможливо технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовуються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) - спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.

В залежності від призначення передбачаються такі ЗІЗ:

- для постійної роботи в гарячих цехах - спецодяг (костюм чоловічий повстяний);

- при аварійних роботах - тепловідбиваючий комплект із металізованої тканини;

- для захисту ніг від теплового випромінювання, іскор і бризок розплавленого металу, контакту з нагрітими поверхнями – взуття шкіряне спеціальне для працюючих в гарячих цехах;

- для захисту рук від опіків - рукавиці суконні, брезентові, комбіновані з надолонниками з шкіри;

- для захисту голови від теплових опромінень, іскор та бризок металу - повстяний капелюх, захисна каска з підшоломником, каски текстолітові або з полікарбонату;

- для захисту очей та обличчя - щиток теплозахисний сталевара, з приладнаними для нього захисними окулярами із світлофільтрами, маски захисні з прозорим екраном, окуляри захисні, козиркові з світлофільтрами.

У виробничих приміщеннях, в яких на робочих місцях неможливо встановити регламентовані інтенсивності теплового опромінення працюючих через технологічні вимоги або технічну недосяжність, використовуються повітряне обдування або душування. При тепловому опроміненні з інтенсивністю від 140 до 350 Вт/м² необхідно збільшувати на постійних робочих місцях швидкість руху повітря на 0,2 м/с більше за нормовані величини; при тепловому опроміненні, що перевищує 350 Вт/м², доцільно застосовувати повітряне душування робочих місць (ДНАОП 0.03-1.23-82).