3.2. Основні свiтлотехнiчнi величини та поняття

Світло - це видима частина оптичного спектру електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі 0,38-0,76 мкм. Попадання світла на сітчасту оболонку очей викликає зорове відчуття. Свiтлотехнiчнi величини -

показники, що визначають виробниче освітлення. Розрізнюють кiлькiснi та якiснi показники, що характеризують освiтлення виробничих приміщень. Основні кiлькiснi світлотехнічні показники: світловий потік, сила світла, освітленість та яскравість. Світловий потік (Ф, лм) - потік променевої енергії, яка оцінюється людським оком по світловому відчуттю.

Одиниця світлового потоку – люмен (лм) – дорівнює потоку, який створюється в тілесному куті величиною 1 стерадіан (тілесний кут з вершиною у центрі сфери, який вирізає на поверхні сфери радіусом 1 м площину, що дорівнює 1 м². Розподіл світлового потоку у просторі враховує сила світла. Сила світла I - відношення світлового потоку до величини тілесного кута , у межах якого він розповсюджується рiвномiрно:

, (3.1)

де . Одиницею виміру сили світла є кандела (кд).

Освiтленiсть Е - густина світлового потоку на поверхні, що освітлюється – величина світлового потоку, який припадає на одиницю освітлюваної поверхні:

. (3.2)

Одиниця виміру освітленості – люкс (лк) – освітленість поверхні площею м² при світловому потоці лм, який падає на неї. Зорове сприйняття освітлюваної поверхні залежить від сили світла, відбитого поверхнею у напрямку зору. Для кількісної оцінки зорового сприйняття введено поняття яскравості. Яскравість L - густина сили світла на поверхні, що освітлюється у заданому напрямку:

, (3.3)

де  - кут мiж напрямком світлових променів та нормаллю до освітлюваної поверхні. До основних якісних показників, що визначають умови зорової роботи, відносяться фон, контраст, видимість, осліпленіість та пульсації освітленості. Фон – це поверхня, яка прилягає до об’єкту розрізнення, характеризується коефіцієнтом відбиття світлових променів від освітлюваної поверхні

(3.4)

де Ф_відб і Ф_пад - відбитий і падаючий світловий потік, лм. Фон вважається: темним при: ; середнім при; світлим при. Контраст об’єкту з фоном К, характеризується співвідношенням яскравості освітлення об’єкту, що розрізняється, та фону і визначається за виразом:

. (3.5)

Контраст вважається великим при , середнім приі малим при. Видимістьхарактеризує здатність ока розрізняти об’єкт на фоні. Видимість визначається співвідношенням фактичної величини контрастудо його порогового значення, найменший контраст, що сприймається органами зору (. Показник осліпленостіє критерієм осліплювальної дії освітлювальної установки:

, % (3.6)

де івидимість при екрануванні блискучих джерел і коли вони у полі зору, відповідно. Для визначення рівню пульсації освітленості використовують показник пульсації, який визначає співвідношення між максимальним та мінімальним рівнем освітленості:

, % (3.7)

Блискучість – це підвищена яскравість освітлених поверхонь, що погіршує видимість об’єктів. Об'єкт розрізнення - предмет, що розглядається, окрема його частина або дефект, що розрізнюється (крапка, лiнiя, товщина шрифту літер i та ін.).