Загартовування організму

1. Загартовування – це:

а) система пристосувань;

б) система тренувань;

в)  індивідуальний комплекс процедур;

г) підвищення стійкості організму з підвищенням імунітету.

2. Активне загартовування – це:

а) пасивне загартовування;

б) індивідуальний комплекс процедур;

в) підвищення стійкості організму;

г) підвищення опірності організму інфекціям.

3. Пасивне загартовування – це:

а) загартовування ніг;

б) загартовування рук і обличчя;

в) вологе обтирання;

г) загартовування не залежить від волі людини.

4. Основними принципами загартовування є:

а) поступовість і регулярність;

б) урахування індивідуальних особливостей;

в) приймання процедур у строго відведений час;

г) приймання процедур у визначеному місці.

5. Термічні реакції з виділенням великої кількості тепла відбуваються:

а) у м’язовій системі;

б) жировій клітковині;

в) сполучних тканинах;

г) легенях.

6. До місцевих загартовувальних процедур належать:

а) обливання холодною водою;

б) ходьба босоніж;

в) полоскання горла;

г) ванна та душ.

7. До загальних загартовувальних процедур належать:

а) промивання носа;

б) загальний масаж;

в) обтирання;

г) субаквальні ванни.

8. Загальне загартовування слід починати:

а) з сонячної ванни;

б) повітрянної ванни;

в) теплої ванни;

г) обтирання.

9. Вищим проявом загартовування є:

а) холодна ванна;

б) холодний душ;

в)  обтирання снігом;

г) моржування та ходьба по снігу.

10. Основні принципи загартовування:

а) урахування індивідуальних особливостей організму;

б) використання гарячої води;

в) пристосування організму до змін температури;

г) обов’язкове тестування.

11. Фізичні агенти, застосовувані під час загартовування:

а) пара;

б) холод – тепло;

в) опромінювання ультрафіолетовими й інфрачервоними променями;

г) механічна дія руху повітря та води.

12. Режим загартовування:

а) початковий, пов’язаний з тренуванням фізичної терморегуляції;

б) загальний;

в) оптимальний;

г) особистий – спеціальний.

13. Початковий режим загартовування пропонують:

а) людям старшого віку;

б) дітям;

в) особам, ослабленим внаслідок хвороби;

г)  людям із загостренням захворювання.

14. Первинна профілактика полягає:

а) у попередженні травм;

б) попередженні інфекції;

в) попередженні ускладнень після захворювання;

г) попередженя хвороб і травм.

15. Профілактика вторинна – це попередження:

а) рецидивів;

б) ускладнень;

в)  інвалідності;

г) смертності.

16. Профілактика третинна – це попередження:

а) інвалідності та смертності;

б) захворюваності та травматизму;

в) рецидивів та ускладнень.

17. Спосіб життя – це:

а) суспільні взаємовідносини;

б) місце людини у суспільстві;

в) способи та види активної діяльності людей.

18. До найбільш дієвих факторів, що впливають на стан здоров’я населення належать:

а)  виробничий;

б) характер розподілу та використання матеріальних ресурсів сім’ї;

в) психологічний клімат сім’ї й особливості внутрішньосімейних стосунків;

г) рівень загальної гігієнічної культури.

19. Диспансеризація – це активний метод динамічного спостереження:

а) за вагітними жінками;

б) здоровими особами, що об’єднанні за загальними фізіологічними особливостями або умовами праці;

в) хворими, що страждають на хронічні захворювання;

г) особами з факторами ризику з метою більш раннього виявлення їх і своєчасного лікування.

20. Основна мета диспансеризації полягає:

а) у збереженні та зміцненні здоров’я населення;

б) збільшенні тривалості життя людей;

в) профілактиці.

Комплекс контрольних робот до вікової фізіології та валеології людини

Варіант 1