3. Погіршується матеріально-техніч­на база виробництва питної води ват “ак “Київводоканал”.

Мережі, споруди, обладнання водо­провідного господарства Київводоканалу застарілі і зношені, а підго­товка доброякісної питної води по­требує значних витрат. При цьому відмічається постійне недофінансування галузі, в тому числі забезпечення виробничих і контролюючих лабораторій сучасним обладнан­ням, методиками визначення по­казників якості питної води. Це не дає змоги перейти на повне визна­чення більш широкого переліку по­казників якості питної води - до 58 проти 28, регламентованих вже за­старілим ГОСТом 2874-82 “Вода питьевая. Гигиенические требова- ния и контроль качества”.

На сьогодні ВАТ “АК “Київводоканал” ще забезпечує підготовку питної во­ди у відповідності з вимогами ГОСТу. Перехід до контролю показників яко­сті за вимогами ДСанПіНу “Вода пит­на. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-пит­ного водопостачання" є вимогою сьогодення для забезпечення більш повного і якісного приготування й оцінки якості питної води.

4. Не вирішеною залишається проб­лема захисту Дніпровського водопро­воду міста Києва від забруднення.

Протягом багатьох років у водоохо­ронній зоні Дніпровського водо­забору функціонують потенційні забруднювачі - промисловий вузол міста Вишгород, що налічує понад ЗО промпідприємств, і нафтобаза ТОВ “Авакс”. Неодноразові звернен­ня з цього приводу державної санепідслужби міста й області до відпо­відних державних адміністрацій, ор­ганів прокуратури, зацікавлених мі­ністерств, відомств і Кабінету Мініс­трів, через Міністерство охорони здоров’я України не вирішили цієї проблеми. Загроза забруднення води в місці Дніпровського водозабору внаслідок можливих аварійно-техногенних ситуацій залишається, що створює значні труднощі і витрати у приготуванні питної води для населен­ня столиці України, сприяє погіршен­ню санітарно-епідемічної ситуації.

5. Не здійснюється проектування і будівництво стаціонарної насосної станції для подачі Деснянської води на очисні споруди Дніпровського во­допроводу.

На випадок екстремальних, техно­генно-аварійних ситуацій, природ­них катакпізмів, таких як повінь, ви­никає потреба в подачі води з очис­них споруд однієї водопровідної станції на іншу. Для екстреної подачі води з р. Десна на Дніпровську водо­провідну станцію у разі погіршення якості води неодноразово викорис­товувалася плавуча насосна станція “Роса 300”, але вона фактично пе­ребуває у зношеному стані і потре­бує значних витрат при обслугову­ванні. Будівництво нової стаціонар­ної станції забезпечить безпеку і безперебійну подачу води, еконо­мію коштів, стабільність у водопо­стачанні населення міста на випа­док надзвичайних ситуацій.

6. Потребує вирішення проблема очищення води підземних водонос­них горизонтів, що забезпечують во­дою населення житлових масивів Троєщина й Оболонь, від синьо-зеле­них водоростей та залізобактерій, які є природними мешканцями цих джерел водопостачання. За сприят­ливих умов (температура, світло) відбувається зростання синьо-зелених водоростей та залізобактерій, що змінюють якісні показники води та викликають з боку населення зазна­чених районів справедливі нарікан­ня і скарги на якість питної води.

Проблема не вирішується протягом багатьох років через брак фінансу­вання наукової галузі на розробку новітніх ефективних технологій очи­щення води.

Якщо проблема й надалі не вирішу­ватиметься, це може призвести до ускладнення санітарно-епідемічної й соціальної ситуації, та вимушеного пошуку інших можливих джерел во­допостачання, що потребує значних витрат.

7. Проблемою для міста є утримання бюветних комплексів, які живляться з підземних джерел водопостачан­ня. З урахуванням особливостей їх функціонування (виникнення застій­них явищ у системі водозабору в ніч­ні години через відсутність спожива­чів, наявність забруднювачів у зонах строгого режиму, відключення за борги від електропостачання тощо) негативно впливає на якість питної води з бюветних комплексів. Відмі­чаються випадки погіршення якості води за органолептичними показни­ками, підвищується вміст заліза, ка­ламутності, кольоровості, а також наявність у деяких бюветах природ­ного сірководню.

Через стан якості води щорічно держсанепідслужба припиняє екс­плуатацію до 50 % бюветних комп­лексів для проведення ремонтних робіт, промивання і профілактичної дезінфекції. На сьогодні визначено єдину спеціалізовану експлуатуючу організацію КП “Київводфонд” (на виконання п. 4 розпорядження ви­конавчого органу Київської міської ради від 07.09.11 р. № 1630 “Про закріплення основних засобів").

Для організації захисту і збережен­ня підземних водоносних горизонтів міста потрібно провести інвентари­зацію всіх наявних артезіанських свердловин, що вийшли з ладу, не експлуатуються і є джерелом постій­ного забруднення підземних водо­носних горизонтів.

8. Проблемою залишаються гро­мадські колодязі. У більшості випад­ків вони утримуються в незадовіль­ному стані, якість води в них значно гірша, ніж із водопровідних мереж. Районні органи виконавчої влади й органи самоврядування не приділя­ють достатньої уваги утриманню цих джерел водопостачання.

9. Останнім часом до держсанепід- служби надходять звернення ВАТ “АК “Київводоканал" про наміри АЕК “Київенерго" відключити за борги енергопостачання об’єкти і споруди, що забезпечують водопостачання міста.

Об’єкти водопостачання забезпечу­ють життєдіяльність, санітарне та епідемічне благополуччя населення і відключення їх від електропоста­чання може призвести до неперед­бачених наслідків та ускладнення епідемічної ситуації в місті. Такий захід є неприпустимим, тому що фактично погіршує життєдіяльність і створює загрозу для здоров’я лю­дей. До слова, протягом останніх 30 років у м. Києві не реєструється погіршення епідситуації, пов’язаної зі вживанням питної води з міських централізованих джерел водопостачання.

Отже, для забезпечення населення м. Києва якісною питною водою, яка відповідатиме вимогам чинного за­конодавства, необхідно вирішити питання щодо забезпечення постій­ного фінансування галузі водопо­стачання, виконання міської про­грами розвитку і реконструкції во­допровідного господарства.