3. Відкрита позиція щодо фактів та реальності, яка проявляється відкритістю у висловлюваннях як про власні досягнення та можливості, так і про поразки та особисті недоліки

Що слідує для батька?

Опікун – зразок для наслідування для дитини. Він щодня може показувати дитині, що мета – це не прагнення бути ідеальним. Як? Часто батьки чи дідусі і бабусі думають, що дітям потрібно, щоб вони були «ідеальними» – вони думають, що не можуть робити помилок, не дають собі права на слабкості, переживання труднощів чи таких почуттів як злість, безпорадність чи сум. Це хибне уявлення, яке призводить до того, що ми не даємо собі права бути природними, що часто заганяє нас у кут, оскільки неможливо уникати труднощів та помилок, особливо коли життя ставить перед тобою таке складне завдання як виховання дитини. Усвідомлення, що дитині, перш за все, потрібен щирий правдивий опікун, який не вдягає маску «ідеального та безпомилкового», такий дорослий, який вміє визнати помилку, поразки чи власну слабкість дозволить показати дитині, що справжня цінність – бути чесним по відношенню до себе, до своїх почуттів. Такий дорослий вчить, що коли він робить помилки, їх можна визнати і це зовсім не означає втрати обличчя чи честі, а свідчить про сміливість та бажання перемогти власні недоліки. Такий опікун також вміє попросити вибачення, якщо для цього є привід. А по відношенню до дитини проявляє схвалення незалежно від досягнень, успіхів чи поразок, бо не вони є свідченням вартості людини.

4. Легкість у висловлюванні та прийнятті компліментів, а також у сприйнятті критики, яка виявляється у готовності визнавати свої помилки

Що слідує для опікуна?

Ситуація аналогічна до попереднього пункту, але тут також йдеться про прийняття компліментів та вміння зробити комплімент іншій людині. Давайте подумаємо, як ми найчастіше реагуємо на чийсь комплімент? Часто заперечуємо, не ставимось до цього серйозно або применшуємо. Чи буває дитина свідком таких ситуацій? Чому вона вчиться таким чином? Не варто приймати компліменти, не схвалюються позитивні слова та думки про себе, бо це прояв нескромності, зарозумілості, краще заперечити позитивну думку про себе, ніж її прийняти. Давайте станемо людьми, які покажуть дитині, що можна і треба приймати компліменти і що часто ми заслуговуємо на отримання позитивної інформації про себе.

Щодо правлення компліментів, то тут так само, як із похвалою. Іноді у дорослих з’являється думка, що похвали можуть розпестити дитину, зіпсувати отриманий виховний ефект, що це шкідлива методика. І це помилка – те, що шкодить і розпещує, це відсутність кордонів та правил. Похвала може творити чудеса – впливати на мотивацію дитини, показувати їй, яку поведінку ми схвалюємо, дозволяти відчувати приємні почуття у зв’язку зі своїми досягненнями, а це все допомагає будувати почуття власної вартості. Варто тільки пам’ятати про кілька правил «хорошої похвали»:

• похвала має бути спрямована на конкретну поведінку дитини;

• хвали кожне, навіть найменше досягнення дитини;

• шукай приводи для похвали – навіть серед не дуже задовільної поведінки можна знайти таку, яку можна схвалити – хай це буде перший крок до змін на краще;

• факт припинення дитиною якоїсь «поганої» поведінки – це теж привід для похвали, скажи, наприклад: «я рада, що ти так дружно гралася зі своїм молодшим братиком, ти можеш собою пишатися»;

• утримайся від оцінок – комунікат «гарний малюнок» для дитини недостатній. Подбай про те, щоб похвала була описовою і мала відношення до твоїх почуттів, наприклад: «Мені подобається це велике жовте сонце і ще те, що кожна квіточка іншого кольору, ти так напрацювався, можеш собою пишатися»;

• уникай похвал, які одночасно нагадують попередні поразки чи невдачі, наприклад: «от бачиш, коли ти хочеш, то можеш прибрати»;

• при застосуванні похвал викресли зі свого словника слово «але» - воно невідворотно знищує будь-яку похвалу, наприклад: «я рада, що ти прибрала, але ще заховай ці олівці у шухляду»;

• до комунікату: «я пишаюся тобою» додай також: «ти можеш собою пишатися».

Три кроки до хорошої похвали:

1. опиши, що ти бачиш – наприклад, «я бачу, що всі олівці прибрані у шухляду»;

2. опиши, що ти відчуваєш – наприклад, «мені стало так приємно, коли я зайшла/зайшов у твою кімнату і побачила/побачив порядок»;

3. підсумуй поведінку, гідну похвали – наприклад, «це називається турбота про порядок, ти можеш собою пишатися».