Попередження психологічного (емоційного) насильства над дітьми

(Робочі матеріали тренінгу)

22-23 березня 2013 р.

м. Київ

Анета Квашьни, Магдалена Клобуковска

Nobody’s Children Foundation

Слова ранять, або як уникати крику, насмішок та образ дитини

(сценарій навчальної зустрічі з батьками)

Фізичне насильство, яке застосовується по відношенню до дітей, майже одноголосно оцінюється як негативне. Щоправда, багато батьків досі не вважають кривдженням дитини покарання її ляпасом, але і ця позиція піддається зміні. Соціальні кампанії, навчання батьків, зміни в законодавстві та чітка позиція авторитетних людей призводять до того, що ляпаси все рідше сприймаються як виховний метод, який не має негативних наслідків для дитини. Синці, сліди на тілі дитини – це жахливі докази насильства по відношенню до неї. Але важливо пам’ятати, що є не менш болючі сліди, хоча і невидимі. Різні форми психічного кривдження, в тому числі вербальна агресія щодо дитини іноді на все життя залишають сліди в сфері емоцій, самооцінки та вміння будувати тривалі стосунки з іншими людьми, які опираються на повазі. Вербальна агресія – це крик, приниження, обзивання на адресу дитини, а також така поведінка як: насмішки, злісні жарти з дитини, іронічні відповіді на запитання або спроби засоромити дитину в присутності інших людей.

Мета навчальної зустрічі – пояснити батькам, що таке вербальне насильство, яких форм воно може набувати, показати наслідки, які воно може мати для дитини, у тому числі в її дорослому житті. Зустріч – спроба відповісти на питання, чому батьки застосовують по відношенню до своїх дітей вербальне насильство і що вони можуть зробити, щоб вберегти дітей від такого досвіду.

Тривалість зустрічі: 2 години	Матеріали, потрібні для зустрічі: фліпчарт; маркери; правила групи, записані на фліпчарті (пункт 4); заздалегідь приготовані запитання, які стосуються різних форм вербального насильства, записані на фліпчарті (пункт 5); записані на листках А4 способи впоратися з емоціями, для роздачі батькам (додаток 1); навчальні матеріали для батьків – проспекти, брошури, публікації про конструктивні методи виховання та безпеку дітей; оціночна анкета (додаток 2)
Кількість людей у групі: Кількість людей у групі залежить від можливостей приміщення, але рекомендовано, щоб у групі було не менше 8 і не більше 14 осіб. Це дасть змогу кожному учаснику ефективно працювати.
Методи роботи: активні форми ведення занять – вправи в парах, висловлення на форумі групи, мозковий штурм; звернення до особистого досвіду учасників занять.

Сценарій

1. Представлення ведучого/ведучих:

• ім’я, прізвище;

• інформація про професійне життя;

• якщо ведучий готовий розказати щось про своє особисте життя, наприклад, чи є в нього діти, то він також може це зробити, але заздалегідь варто подумати, що він хоче сказати, чому хоче поділитися цим із групою.

2. Кілька слів про тему зустрічі

На початку варто нагадати тему і коротко розказати, чого вона стосуватиметься.

3. Представлення учасників (по колу)

Кожного учасника просять сказати, як його звати, скільки в нього дітей, якого вони віку і як їх звати.

4. Очікування учасників (по колу)

Кожного учасника просять сказати, чому він/вона вирішив/ла взяти участь у цьому семінарі і які його/її очікування.

Питання про очікування – не обов’язкова умова для проведення семінару. Але якщо ми усвідомимо, що група надто чисельна і час, призначений для висловлення очікувань не унеможливить реалізації поставлених цілей, то просимо учасників висловитися з цього питання.

До уваги ведучих!

Після висловлення кожного учасника рекомендовано перефразування (повторення власними словами) почутих висловлювань для того, аби впевнитися, що мотиви участі в семінарі правильно зрозумілі. Ведучий може записувати собі основні моменти висловлювань учасників на фліпчарті – потім це допомагає в підведенні підсумків та коментуванні того, що було заплановано і які очікування вдалося реалізувати під час семінару.

5. Кілька правил – вступ

Перед семінаром готуємо правила, які презентуємо групі на фліпчарті. Важливо, щоб це були правила, які забезпечують учасникам почуття безпеки, такі як:

• не оцінюємо, не критикуємо,

• захищаємо свою приватність,

• ми активні,

• всі дії робимо добровільно.

До уваги ведучих!

Ведучі презентують правила та обговорюють їх. Після обговорення кожного з правил ми запитуємо групу, чи вона погоджується з черговим правилом. Пропозиції правил, які виголошуються в тому числі і учасниками, після обговорення записуємо на фліпчарті.

6. Форми вербального насильства (індивідуальна робота)

Перед семінаром готуємо фліпчарт із записаними питаннями – одне питання на одному листку. Ведучий інформує групу, що задаватиме наступні питання. Завдання кожного учасника – подумки відповісти на кожне з них. Важливо сказати учасникам, що вони не зобов’язані відповідати на ці питання на форумі групи, що вони потрібні виключно для того, щоб кожен учасник міг діагностувати, чи проблема вербального насильства стосується його.

Питання:

а) Чи траплялося Вам кричати на дитину?

б) Ви обзиваєте свою дитину?

в) Ви критикуєте свою дитину?

г) Ви смієтесь зі своєї дитини?

д) Чи траплялося Вам казати дитині: «я тебе віддам», «згинь з очей», «я терпіти тебе не можу»?

е) Чи після обзивання/негідного жарту Ви говорили дитині: «ти надто вразлива», «ти жартів не розумієш?», «не перебільшуй, адже нічого такого не сталося…»?

Якщо Ви відповідаєте ТАК хоч на одне з цих питань, значить, Ваша присутність на цьому семінарі обґрунтована.

До уваги ведучих!

Після прочитання всіх питань варто запитати, чи в учасників є якісь думки, пов’язані з ними. Це перший момент в ході зустрічі, коли учасники усвідомлюють, що іноді кривдять своїх дітей. Це може викликати в них негативні почуття, наприклад, зворушення, почуття провини, смуток, злість. Варто назвати ці емоції. Завдання ведучих – активно слухати, проявляти розуміння та схвалення почуттів учасників. Також варто підкреслити, як важливо, що вони присутні на цьому семінарі, що це вираз їхньої турботи про дітей та бажання запровадити зміни у поводженні з дітьми.

7. Вправа: Чому батьки застосовують вербальне насильство? (мозковий штурм)

Пишемо список на аркуші паперу.

Можливі відповіді:

• дитина неслухняна;

• від безпорадності;

• щоб виплеснути свою злість;

• не знають, як інакше поводитися з дитиною;

• не знають засад правильної здорової комунікації;

• їм здається, що в цьому немає нічого поганого;

• не знають, як впоратися зі своїми сильними емоціями;

• живуть у постійному стресі;

• їм здається, що їхні діти повинні мати «товсту шкіру», щоб вижити в сучасному світі;

• вони зазнали того самого з боку своїх батьків, вчителів чи інших дорослих.

До уваги ведучих!

Мотиви застосування вербального насильства батьками можна поділити на три головні категорії:

• вони переконані, що такі методи ефективні, що вони виховують дітей,

• не вміють інакше, не знають інших конструктивних методів,

• не справляються зі своїми емоціями.

Мета подальших вправ – показати, що незалежно від мотиву застосування вербального насильства можна вжити заходів, які дозволять його виключити та виправити стосунки з дитиною і краще зрозуміти їх перспективу.

8. Вправа: спогади (розмови в парах, формування спільного списку, який базується на досвіді)

Учасники формують пари, їх просять пригадати ситуації з дитинства, коли вони зазнали від батьків/опікунів чи інших дорослих крику, насмішок, обзивання і т.п. Потім вони в парах розповідають один одному про те, що в той момент відчували, що думали і як поводились або що хотіли зробити.

Бажаючі учасники на форумі всієї групи діляться тим, що напрацювали в парах.

Записуємо почуту інформацію на аркуші паперу в категоріях Почуття/ Думки/ Поведінка.

Відповіді батьків, які часто з’являються:

почуття: прикрість, злість, приниження, сором, безпорадність;

думки: «про що він?», «чому він це робить?», «я хочу під землю провалитися», «я її ненавиджу», «я їй покажу», «а я саме так і буду робити», «вона мене не розуміє», «я безнадійна», «мабуть, вона права, я дурна»;

поведінка:плач, замкнення в собі, «відгавкування», удари у щось, втеча, наприклад, у свою кімнату, образа.

До уваги ведучих!

Ми звертаємо увагу батьків на те, що надалі, незважаючи на те, що пройшло багато років, вони пам’ятають ситуації, коли зазнали вербального насильства. Питаємо групу про думки на тему списку, який сформувався. Батьки діляться своїми спостереженнями, розмірковуваннями.

Важливо під час обговорення показати батькам, що почуття, поведінка та думки, які вони перерахували, дуже схожі на ті, що з’являються у їхніх дітей, коли вони зазнають вербального насильства з їхнього боку, а наслідки такого досвіду бувають тривалими. Ця вправа чітко показує батькам, як може почуватися їхня дитина, коли вони застосовують по відношенню до неї вербальне насильство.

Наслідки для дитини в даний момент – це, перш за все, накопичення неприємних почуттів, таких як злість, озлоблення, страх, сором, смуток. Батьки часто переконані, що вербальна агресія може бути ефективною виховною методикою і що завдяки таким діям дитина починає розуміти, що їй не можна робити певних речей. Якщо у відповідь на «атаку» батька у дитини з’являється в основному злість, то всупереч очікуванням замість зміни поведінки на краще може з’явитися бажання бунту, протиставлення. Тоді дитина замість того, щоб стати чемнішою, може посилити небажану поведінку. Додаткова поведінка може з’явитися, коли накопичена в дитині злість не знаходить правильного виходу. Наприклад, коли батько не приймає до уваги, що дитина має право розізлитися в такій ситуації і ще й карає її за це. Тоді дитина, шукаючи способів впоратися з емоціями, може почати поводитися агресивно або аутоагресивно.

Але іноді методи, які опираються на агресію, приносять результат, і дитина припиняє щось робити або починає робити те, чого від неї вимагає батько. Але варто усвідомлювати, що дитина уникатиме певної поведінки не тому, що зрозуміла її неправильність, а зі страху і бажання уникнути приниження. Дитина, яка зазнає агресії з боку батьків «залита» неприємними емоціями, в такій ситуації складно мислити раціонально та робити висновки. У списку «Думки», який сформований учасниками семінару, найчастіше з’являється: «в чому справа?», «я не розумію», а не «я зрозуміла, що не можна кидати іграшки, бо вони можуть зламатися».

9. Вправа: способи впоратися з емоціями, щоб уникати застосування вербального насильства (мозковий штурм)

На великому аркуші записуються всі ідеї щодо того, як справлятися в ситуаціях, коли ми переживаємо сильні емоції. Результати можуть бути схожі на список, поданий нижче:

• я прибираю,

• палю,

• виходжу з кімнати,

• припиняю спілкування, роблю «крок назад»,

• глибоко дихаю,

• відкрито говорю про емоції, які переживаю – комунікат «я»,

• кричу,

• рахую до 10, 20, 100,

• розмовляю з чоловіком/дружиною,

• іду побігати,

• виводжу собаку на прогулянку,

• виходжу з кімнати, гримнувши дверима,

• кидаю предмети (наприклад, подушку),

• починаю думати про щось приємне,

• заспокійливі думки, наприклад «спокійно», «я впораюсь», «це тільки мала дитина, вона може не розуміти» і т.п.

• напружую та розслаблюю м’язи.

Потім позначаємо зі всього списку ті способи, які є конструктивними (у списку вони виділені жирним шрифтом), а серед них додатково виділяємо способи, які можна використовувати в будь-якій ситуації (у списку вище вони виділені жирним шрифтом та підкреслені).

До уваги ведучих!

На закінчення зустрічі можна роздати батькам завчасно приготований список способів володіти емоціями (додаток 1)

Також варто підкреслити, що в ситуації, коли, незважаючи на використання цих способів, батько/мати і далі застосовує вербальне насильство, він/вона повинен/а звернутися за професійною допомогою психолога.

10. Закінчення (в колі)

Учасників просять розповісти, що для них було важливо під час семінару.

11. Оціночна анкета (зразок анкети в додатку 2)

12. Роздача навчальних матеріалів (проспекти, брошури, публікації на тему конструктивних виховних методів та безпеки дітей)

Публікації, видані Українським фондом «Благополуччя дітей», є доступними в електронному вигляді на сайті: www.childfund.org.ua в розділі «Для батьків».

13. Прощання.

Додаток 1

Способи впоратися зі злістю:

• розмова,

• почуття гумору,

• ванна/теплий душ,

• фізичні вправи,

• закрити очі на хвилину,

• відвернутися,

• сказати про почуття конструктивним способом, тобто не ранячи почуттів інших людей – краще за допомогою комунікату «я»: Я відчуваю (почуття) коли ти (поведінка іншої особи) оскільки (вказує на наслідки, які має для нього поведінка іншої людини). Наприклад: Я злюся, коли після гри ти залишаєш розкидані іграшки, бо я через них перечіплююся. Я рада, що ти почала дивитися книжечку, бо завдяки цьому в мене з’явився час, щоб зробити щось на кухні.

• вийти в інше приміщення – тільки у випадку, коли ми можемо гарантувати дитині безпеку в цей час. Наприклад, в цей момент нею займеться хтось інший/вона перебуває в безпеці у своєму ліжечку і т.п.,

• м’ячик, який можна стискати,

• «струшування» рук,

• заняття чимось іншим – наприклад, прибиранням,

• музика,

• перегляд фільму,

• перегляд своїх фотографій, наприклад, з відпустки, після якої залишилися приємні спогади, коли ми почувалися розслабленими, мали приємні почуття (радість, щастя),

• телефонний дзвінок близькій людині.

Способи, які можна використовувати в будь-якій ситуації:

• «крок назад» - фізично або в уяві,

• глибоке дихання,

• називання почуттів– хоча б тільки подумки,

• візуалізація ситуації, у якій ми б хотіли опинитися, або приємного спогаду,

• напруження та розслаблення м’язів,

• рахування(по черзі/тільки парні цифри/парні цифри від 100 до 0: 100, 98, 96 і т.д., щоб ці дії зайняли наші думки. Чим складніше завдання, тим легше цього досягти),

• розмови із собою(«внутрішній діалог») – застосування заспокійливих думок, наприклад:

• «я впораюся»,

• «я зможу зберегти спокій»,

• «я можу попросити про допомогу»,

• «це мине»,

• «спокійно»,

• «100, 98, 96…»

• «дихай глибоко, тобі це допоможе»,

• «скоро вона перестане плакати»,

• «моя дитина хороша, можливо, вона не може з чимось впоратись»,

• «спокійно, вона/він це не на зло, він/вона ще малий/-а і не знає, як попросити про допомогу»,

• «є якась причина такої поведінки – нам напевно вдасться порозумітися».

Додаток 2

Дорогі батьки!

Ми сподіваємося, що сьогоднішня зустріч була корисною. Нам важливо отримати від Вас зворотну інформацію, тому ми просимо Вас заповнити анкету, наведену нижче.

Анкета анонімна.

1. Чи заняття дозволило Вам отримати відповіді на важливі для Вас запитання?

Звичайно, так

Скоріше так

Скоріше ні

Звичайно, ні

2. Чи дало Вам заняття корисні вказівки щодо способів виходу з різних ситуацій у повсякденному житті?

Звичайно, так

Скоріше так

Скоріше ні

Звичайно, ні

3. Чи дало Вам заняття корисні вказівки, які допоможуть Вам змінити стосунки з дитиною?

Звичайно, так

Скоріше так

Скоріше ні

Звичайно, ні

4. Яка частина заняття сподобалася Вам найбільше? Чому?

…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

5. Чи хотіли б Ви брати участь в інших тематичних заняттях?

Так

Ні

Якщо ТАК, просимо написати теми, які були б Вам цікаві.

А. …………………………………………………………………………………………………

Б. ………………………………………………………………………………………………….

В. ………………………………………………………………………………………………….

Г. ………………………………………………………………………………………………….

Дякуємо за заповнення анкети

Про авторів

Анета Квашьни– психолог, закінчила курси сімейної терапії товариства ОРТА та півторарічне стажування в молодіжній терапевтичній групі Консультації ОРТА. Має право вести заняття з групами за методикою TZA-ART «Тренінг заміщення агресії», закінчила курси роботи групою Томаса Гордона та методом відеотренінгу комунікації. У фонді Nobody’s Children Foundation працює у програмі «Dobry Rodzic – Dobry Start», проводить терапію, індивідуальні та сімейні психологічні консультації та групи підтримки і семінари для батьків. Співавтор сценаріїв семінарів для батьків «Без ляпасу – як з любов’ю та повагою визначати дитині кордони» та «Бути мамою». Також бере участь у програмі «Молода мама» в консультації pomocrodzicom.pl, де веде семінари для мам з малими дітьми.

Магдалена Клобуковска– стажер у програмі «Dobry Rodzic – Dobry Start» у фонді Nobody’s Children Foundation, студентка останнього курсу клінічної психології для магістрів у Вищій школі соціальної психології, випускниця Міжуніверситетського факультету біотехнологій UW-AMG у Гданську.