114.Пропозиції групи від ради міністрів урср про обмеження релігійної діяльності 1957р.

За дорученням Ради Міністрів УРСР в 1957 році була створена група, якій доручено подати пропозиції, які б і надалі обмежували діяльність духовенства та релігійних об'єднань. У червні 1957 року група у складі К. Катуніна, Р. Швайка, Г. Васильченка вручила заступнику Голови Ради Міністрів УРСР Гречусі М. С. такі пропозиції: 1.3 метою упорядкування землекористування монастирями вважаємо доцільним ввійти з клопотанням до Союзного уряду про вилучення зайвого земельного наділу в тих монастирях, де норма наділу перевищує 0,15 га на одного монаха. 2 Для обмеження намагань монастирів збільшувати кількість монахів доцільно в майбутньому застосувати такі заходи: а) заборонити приймати в монастирі осіб при відсутності максимальної норми під житло; б) рекомендувати єпископу не приймати до монастирів осіб, перебування яких не бажано в монастирях, особливо молодого віку; в) заборонити монастирям розширювати свою житлову площу шляхом нового будівництва, різних добудов, пристосувань тощо. 3. З метою обмеження прибутків потрібно і надалі забороняти релігійним громадянам проводити збирання пожертвувань серед віруючих за межами церкви і молитовних будинків, не дозволяти проводити збір пожертвувань за певним призначенням, що не має відношення до культових потреб. 4. Роз'їзди служителів культу, зокрема старшого духовенства, в населені пункти, де є віруючі, сприяють пожвавленню діяльності релігійників, організаційно зміцнюють релігійні громади, що є небажаним явищем. З метою послаблення впливу на віруючих з боку служителів культу доцільно і надалі не дозволяти виїздів духовенства за межі своєї громади, скликати загальні збори віруючих, проводити богослужіння під відкритим небом, на храмові празники не дозволяти запрошувати духовенство з інших релігійних громад для проведення соборних служб. 5. Служителів культу, перебування яких не бажано в певному населеному пункті, домовлятись з органами міліції про те, щоб їх там не прописували на постійне проживання. 6. Обмежити намагання релігійників провадити нове будівництво приміщень і купівлю домоволодінь під культові та господарські потреби, необхідно, щоб органи влади на місцях не дозволяли це робити релігійним громадам Ці рекомендації було схвалено і покладено в основу діяльності уряду України щодо релігійних об'єднань. Поряд з обмеженням діяльності владні структури все більше вдавались до закриття релігійних храмів. В 1944—1947 рр. на Україні було закрито 148 церков. У Житомирській області — 41 церква, у Кам'янець-Подільській — 20, у Сумській та Чернігівській — по 14. У західних областях влада, побоюючись зростання напруженості серед віруючих, вдавалася до закриття у виняткових випадках. За цей час закрито всього три храми: по одному у Волинській. Львівській і Рівненській областях. Особливу увагу владні структури звернули на зменшення впливу монастирів. Перш за все домагалися зменшення кількості монахів. За вказівкою Московського патріарха до монастирів могли приймати осіб не молодше 30 років. Про кожного монаха настоятелі були зобов'язані доповідати єпископові. З липня 1959 року Митрополит Миколай повідомляв голову Ради у Правах РПЦ при Раді Міністрів СРСР Карпова. що уповноважені і працівники КДБ за 24 години виселили монахів Овруцького монастиря. Представники влади розігнали монахів Крем'янецького монастиря. Єпархії західного регіону залишались, незважаючи на всіляки обмеження, чисельними. На 1 січня 1951 року у Волинсько-Рівненській єпархії було 811 приходів, у них 634 священики. Крім того, на Волині діяли 40 молитовних будинків. У Волинській православній духовній семінарії в 1950-1951 навчальному році навчалось 42 семінаристи. Ліквідація Української греко-католицької церкви і Української автокефальної православної церкви, закриття молитовних будинків необхідно було тоталітарному режиму для нівелювання духовності, в якій релігійний елемент був наріжним каменем.

Ярош Б. Міжконфесійні конфлікти розпочалися не вчора // Віче. — 1995. — Груд. — С. 144—145.