Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
УКРАЇНА ЗА РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ (Хрестоматія).doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
581.12 Кб
Скачать

84.Акт відновлення української держави

30 червня 1941 р. 1. Волею Українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її творця і вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-більшовицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава. Суверенна Українська Влада запевнить Українському Народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння його потреб. 2. На західних землях України твориться Влада, яка підпорядковується Українському Національному Урядові, що створиться в столиці України — Києві з волі українського народу. 3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Великонімеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації. Українська Національна Революційна Армія, що творитиметься на українській землі, боротиметься далі спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий справедливий лад у цілому світі.

Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава! Хай живе Організація Українських Націоналістів! Хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера!

Слава Україні! Героям Слава!

Ярослав Стецько, в. р.

Голова Національних Зборів Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. - С. 504—505.

85. Уривок із спогадів учасниці оборони києва о.М. Захарченко

“23, 24 и 25 сентября 1941 года – это непередаваемая картина жуткого, кровавого уничтожения людей и боевой техники в селе Борщах, куда были загнаны остатки наших армий. Непроходимые, непролазные болота не давали возможности прорваться нашим людям к Харькову, а если кто и прорывался, то враг уже поджидал на той стороне и уничтожал или брал в плен…Тысячи трупов устилали землю, небо было черным от снарядных разрывов, пожара, дышать было нечем, в воздухе адский шум и грохот разрывов, стонов и криков раненых и умирающих. 24 числа был организован отряд человек в 200 и хотел прорваться. Это было вечером, но отряд наш был разбит, многие из товарищей погибли, а я была контужена. 25-го числа я все время работала на поле боя, а в окопе была ранена. В окопе мы были не больше 10—15 минут, после чего действия военные прекратились и нас, угрожая оружием, вытащили немцы. В тот же день, 25 сентября, нас привели в лагерь военнопленных. Собственно, это был не лагерь. Это был какой-то огромный двор какого-то колхоза, где мы заночевали, ибо до Иванковского лагеря было еще полдня пути. В 7 или 8 вечера мы добрались до этого колхоза (около 7 тысяч человек), где нас прямо на сырой земле (тогда лил дождь) расположили на ночевку, окружили солдатами и вокруг зажгли строения, так что мы решили, что если не погибли в бою, то погибнем в огне. Но вот прошла ночь, а на утро начали делить: женщин отдельно, евреев отдельно, командиров и комиссаров в одну сторону, бойцов — в другую. За ночь многие командиры поделались рядовыми. Также и комиссары...

Король В. Трагедія військовополонених на окупованій території України в 1941—1944 рр. — К., 1998. – С. 24; Державний архів Київської області, ф. 4, оп. 2, спр. 4, арк. 29—31 (оригінал).