- •31.Методи оцінки рівня політичного ризику та стратегії його зменшення.
- •32.Матричний підхід до оцінки політико-правового середовища: класифікація можливих цільових країн за ступенем політичної стабільності та ліберальністю економічного законодавства.
- •33.Стратегія мінімізації політичного ризику шляхом зміцнення ринкової влади: сутність, причини виникнення, шляхи реалізації.
- •34.Цілі вивчення та стадії аналізу (політико-правового)середовища міжнародної маркетингової діяльності.
- •35.Міжнародне маркетингове дослідження: сутність, цілі, особливості та прикладне значення.
- •36.Критерії якості інформації для прийняття рішень у міжнародній маркетинговій діяльності.
- •37.Характеристика типів міжнародних маркетингових досліджень за різними критеріями.
- •38.Стадії міжнародного маркетингового дослідження.
- •39.Методи маркетингового дослідження зарубіжного ринку.
- •40.Сутність, мета та особливості проведення поглибленого міжнародного маркетингового дослідження.
- •41.Мета та зміст спеціальних міжнародних маркетингових досліджень та тестування.
- •42.Сутність, цілі та умови сегментації світового ринку.
- •43.Порівняльна характеристика підходів до міжнародної сегментації.
- •44.Стратегії маркетингу та сегментація ринків залежно від цілей фірми на міжнародному ринку.
- •45.Позиціювання товару на світовому ринку: сутність, типи та значення в міжнародному маркетингу.
- •46.Підходи до вибору зарубіжних ринків: сутність, переваги та недоліки, причини та умови застосування.
- •47.Критерії та показники для обґрунтування вибору зарубіжного ринку.
- •48.Особливості вибору зарубіжного ринку на різних стадіях інтернаціоналізації діяльності фірми.
- •49.Табличний метод визначення найбільш привабливого для фірми зарубіжного ринку.
- •50.Модель "чотирьох фільтрів" відбору зарубіжних ринків: сутність, стадії дослідження, інформаційне забезпечення, результат.
- •51.Моделі виходу фірми на зовнішній ринок та чинники їх вибору.
- •52.Порівняльна характеристика прямого та непрямого експорту як стратегій виходу фірми на зовнішній ринок.
- •53.Маркетингова характеристика форм спільного підприємництва.
- •54.Пряме інвестування: сутність, переваги та недоліки, умови застосування.
- •55.Внутрішні та зовнішні чинники вибору моделей виходу фірми на зовнішній ринок, порівняльна характеристика останніх.
- •56.Сутність, типи та правила формування міжнародного маркетингового комплексу.
- •57.Емпірична послідовність стандартизації міжнародного комплексу маркетингу в міжнародній економічній діяльності.
- •58.Сутність та види міжнародної товарної політики.
- •59.Елементи товару в міжнародному маркетингу та їх вплив на конкурентоспроможність на світових ринках.
- •60.Міжнародна товарна стратегія: сутність, типи та види.
52.Порівняльна характеристика прямого та непрямого експорту як стратегій виходу фірми на зовнішній ринок.
У випадку стратегії експортування виробництво залишається на національній території, що має свої недоліки та переваги. Окрім експорту ще є спільне підприємництво та пряме інвестування, які потребують вже організації виробництва за кордоном. Експорт — вивіз за кордон товарів, які продані іноземним покупцям з метою їх безпосереднього споживання, продажу або для перероблення. Прямий експорт — продаж товарів на зовнішньому ринку самостійно. Непрямий експорт — продаж товарів на зовнішньому ринку за допомогою незалежних маркетингових посередників.
Якщо порівнювати прямий та непрямий експорт, то в кожного з них можна виділити свох переваги та недоліки. Основні переваги прямого експорту: безпосередні контакти зі споживачем; можливість швидше пристосуватися до вимог ринку; повний контроль над маркетингом. Основні недоліки прямого експорту: необхідність мати кваліфікований персонал експортної служби; менший контроль за логістикою ніж у разі інвестування. Основні переваги непрямого експорту: прискорення виходу на ринок; маркетингова компетентність посередників. Основні недоліки непрямого експорту: збут стандартних промислових та споживчих товарів; відсутність контакту зі споживачами; маркетингова залежність від посередника.
53.Маркетингова характеристика форм спільного підприємництва.
Спільне підприємництво (СП) - об’єднання зусиль партнерів щонайменше з двох країн з метою організації спільної комерційної справи. Спільне підприємництво як і пряме інвестування потребує організації виробництва за кордоном. При цьому деякі форми спільного підприємництва реалізуються на основі укладення контрактів, без додаткових інвестицій, а спільне володіння та пряме інвестування передбачають інвестиції, тобто довгострокові вкладення капіталу в підприємства, соціально-економічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти. СП може виступати у таких формах:
(1)Ліцензування - форма СП, що базується на тому, що Ліцензіар (продавець) передає Ліцензіату (покупцеві) право на використання виробн.- процесу, патенту, товарного знаку в обмін на гонорар або ліцензійний платіж.
Переваги: -мінімальний політичний ризик; -можливість проникнення на протекціоністські ринки. Недоліки: -неможливість контролювати виробництво та маркетинг ліцензованого товару; -перетворення ліцензіата в конкурента; -нижча прибутковість порівняно з прямим експортом та інвестуванням; -комерційний ризик.
(2)Франчайзинг - форма довгострокового СП, за якої велика компанія (франчайзер) укладає договір з фірмами чи підприємцями (франчайзі) на право діяти від свого імені; франчайзі купують франшизу, яка дає дозвіл або зобов’язує їх займатися протягом визначеного часу на обумовленій території певним бізнесом під іменем франчайзера з використанням його технологій та комерційної інформації.
Переваги: -швидкість виходу на ринок; -надійність захисту торговельної марки; -можливість одночасного виходу на декілька ринків; -відсутність або мінімальність витрат; -мінімальний політичний ризик. Недоліки: -складність пошуку надійного партнера; -обмежена прибутковість; -недостатній контроль; -можливість створення конкурента; -неможливість використання інших моделей у цій країні на час дії угоди.
(3) Управління за контрактом - форма СП, за якої нац експортер передає закордонному партнеру «ноу-хау» в галузі управління, а той забезпечує необхідний капітал.
Переваги: -передінвестиційна стадія виходу на ринок; -можливість встановлення певного управлінського контролю над зарубіжним місцевим підприємством; -набуття маркетингового досвіду. Недоліки: -обмежена прибутковість; -обмеження на маркетинг товару; -тимчасовість; -залежність від стратегії партнера.
(4)Технічні допомога - форма СП, за якої відбувається: техніч навчання персоналу; обмін передовим технічним досвідом; спільні конференції, симпозіуми, публікації, координація та кооперація наукових досліджень; техніч допомога при опануванні нових виробництв; науково-технічна співпраця у галузі навчання та підвищення кваліфікації наукових кадрів.
Переваги: -мінімальний політичний ризик; -довготерміновість. Недоліки: -пріоритет замовника; -відповідальність за кожну стадію контракту; -присутність на ринку обмежена термінами контракту.
(5)Угода «під ключ» - форма СП, за якої одна сторога приймає зобов’язання поставити клієнту проект промислового під-ва і технічної інформації про його використання.
Переваги: -довготерміновість; -гарантії сторони, що приймає; -прибутковість; -можливість вертикального та горизонтального інтегрування. Недоліки: -великі ресурсні вимоги; -необхідність мати та підтверджувати позитивний бізнес-імідж;-багатоаспектність контракту та складність переговорного процесу.
(6)Підрядне виробництво - форма СП, що базується на тому, що нац виробник (продавець) укладає угоду із закордонними виробниками на виготовлення своєї продукції.
Переваги: -відносно невеликі фінансові та управлінські ресурси; -швидкий вихід на ринок -уникнення проблем з місцевою власністю; -контроль над маркетингом ефективність застосування на маленьких та протекціоністських ринках. Недоліки: -складність вибору місцевого партнера; -необхідність, як правило, надання технічної допомоги; -можливість створення конкурента на майбутнє.
(7)Спільне володіння (вир-во) - форма СП, за якої об’єднуються зусилля закордонних та місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного під-ва, що ним вони володіють та керують спільно.
Переваги: -мінімальний ризик виходу на ринок; -довготерміновість зв’язків. Недоліки: -залежність від партнера; -обмежений контроль виробництва та маркетингу.