Таблиця 13. Основні відмінності різних організаційних структур управління підприємством

Функція

Стадія I –

проста структура

Стадія II –

функціональна

Стадія III –

дивізіональна

1.

Зростання: основні

проблеми

Виживання і

зростання, короткострокові управлінські

проблеми

Зростання,

раціоналізація,

збільшення ресурсів,

які забезпечують

адекватне розв’язання проблем, пов’язаних із товарами

Довіра в управлінні та інвестиціях, контроль над зростаючими диверсифікованими

ресурсами. Важливим є розв’язання проблем дивізіонального рівня

2. Цілі

Персональні і

суб’єктивні

Прибутки і бюджети

по функціях

Віддача на внесений

капітал: прибутки,

доходи на акцію

3.

Стратегія

Внутрішня і персональна. Використання найближчих можливостей, які бачить керівник-власник

Функціонально-

орієнтована, обмежена масштабами

виробництва одного продукту.

Використання одного базового продукту або

сфери послуг

Зростання і

диверсифікація

продукції.

Використання

загальних можливостей бізнесу

4.

Характе

ристика

Одна одиниця:

„одна людина представляє”

Одна одиниця, функціонально спеціалізована група

Централізоване

загальне керівництво і децентралізовані

підрозділи

5.1.

Вимірю-

вання і контроль

Особистий, суб’єктивний контроль, що базується на

простій системі

обліку та повсякденному спілкуванні і спостереженні

Контроль однією людиною

неможливий,

необхідний контроль

по функціональних областях.

Залучаються складні системи контролю

Комплексна система, яка

дає можливість

порівняння і аналізу,

сигналізує про проблеми і

можливості їхнього

розв’язання,, залучення до контролю керівників

підрозділів

5.2.

Ключові показники

Персональні

критерії

власника, ефективність виробництва, можливість розв’язання виробничих

проблем

Функціональні і внутрішні критерії,

такі як обсяги

реалізації;

порівняння

результатів з

бюджетом, статус у

групі, персональні взаємозв’язки і т.п.

Більш загальні

показники, такі як

прибуток, повернення на інвестиції, обсяги продажу, частка ринку,

продуктивність,

збільшення кількості персоналу, соціальна відповідальність і т.п.

6.

Система

заохочення

і штрафів

Неформальна,

персональна,

суб’єктивна. Використовуєть

ся для встановлення контролю і розподілу невеликого обсягу ресурсів для забезпечення

персонального

заохочення ключових

працівників

Більш

структурована, спрямована на

реалізацію

узгоджених

політик, а не на заохочення

власної думки

Заохочується

слідування загальнокорпоративним політикам на різних

рівнях управління з окремими

виключеннями

в індивідуальних

випадках