1.3 Форми торгівлі

Ринкові зв'язки розрізняються за неоднаковим ознаками торгових угод. Ці угоди можна класифікувати наступним чином:      За способами зв'язку між агентами ринку розрізняються такі види торгівлі. Виробник або власник товару безпосередньо продає його споживачеві. Виробник реалізує корисну річ спочатку торговельному посередникові, а той перепродує її споживачеві. Посередництво буває багатоланковим, коли в ньому послідовно бере участь кілька перекупників речей.      Залежно від видів оплати товарів виділяються наступні форми торгівлі:

1)Бартерна торгівля - безгрошовий обмін одного виду товару на іншій. Продаж благ за готівку (або з оплатою по чеку). Так населення здобуває потрібні речі на споживчому ринку.

2) Реалізація товарів за безготівковим розрахунком (оплата здійснюється по перерахунку: за дорученням покупця банк знімає з його рахунку гроші й переводить на рахунок продавця). Даним способом найчастіше здобуваються засоби виробництва.

3) Продаж товарів післяплатою (споживач, що живе далеко від торговельного підприємства, одержує бажану річ, викуповуючи її шляхом перерахування грошей продавцеві).

4) Реалізація товарів у кредит (покупець одержує благо, звичайно вносячи за нього невелику плату й в обмін невелику плату й в обмін зобов'язання виплатити решту грошей в обговорений термін). Така форма торгівлі припускає достаток товарів, і вона розвивається до вигоди покупців і продавців.

5) Надання товарів у прокат за певну плату (в цьому випадку оплачується час за користування благом).      З урахуванням обсягу продажів розрізняють дві форми реалізації товарів: 1­)Оптова торгівля - продукти закуповуються оптом (великими партіями) торговельними посередниками у виробників на торгових ярмарках і через товарні біржі.

2)Роздрібна торгівля - означає купівлю-продаж переважно споживчих благ в невеликих кількостях. Таким способом окремі особи набувають потрібні їм продукти в магазинах, торгових наметах, на продовольчих і речових ринках. Ринкові угоди розрізняються також за характером взаємодії їх учасників, що визначає неоднакові типи ринків.

1.4 Типи ринків

Ринок в одному важливому відношенні прямо протилежний натурального господарства. У цьому господарстві споживачеві часто не надається можливість вибирати за його бажанням ті чи інші блага. Ринок же в принципі здатний забезпечити його агентам максимальну ступінь економічних свобод. Дані свободи дозволяють обирати його товари з безлічі взаємозамінних і незалежних благ. Споживач може також відшукати тих продавців, хто краще обслужить і продасть продукт за схожими умовами. Продавець вільний вибирати найбільш відповідного покупця і розпоряджатися вирученими грошима від продажу на свій розсуд. І покупець, і продавець можуть без обмежень вибирати умови торгової угоди. За ступенем розвиненості цих чи інших господарських свобод ринки можна поділити на три типи:

а) вільний;

б) нелегальний;

в) регульований. Вільним такий ринок є для його суб'єктів. Їм належить так званий економічний суверенітет (повна незалежність). Так, продавці самі вирішують, що продавати, кому збувати продукти і за якою ціною. Подібним суверенітетом володіють і покупці. У силу цього на класичному ринку економічні зв'язки тільки по горизонталі. Між контрагентами (лат. Contrahens-договірних) складаються партнерські відносини на основі господарського договору, контракту (угоди, що встановлює права та зобов'язання для обох сторін на якийсь термін). Ринок першого типу вільний від втручання держави і суворого правового регулювання. Заради істини треба визнати, що така свобода має непривабливу сторону. Через свавілля суб'єктів ринку і недотримання ними "правил гри" цей тип ринку отримав невтішні назви - "дикий", "блошиний", "нецивілізований". Другий тип ринку нелегальний - близький за характером поведінки його суб'єктів до першого типу. Але вони істотно розрізняються між собою. Нелегальний ринок включає в себе його різновид - тіньову торгівлю. Вона ведеться з порушенням законів і правил купівлі-продажу звичайних товарів (за відсутності необхідних патентів, ліцензій, при несплаті ринкових зборів, податків і т.п.) Нелегальним є і чорний ринок. На ньому підпільно торгують товарами, якими законом заборонено реалізовувати (наприклад, наркотики)

Першому і другому типам ринкових відносин притаманна визначальна риса - стихійність, непередбачуваність розвитку і некерованість. Ці якості не випадкові. Вони виражають основні риси класичного капіталізму в ринковій сфері: на ринку вільно діють одноосібні власники невеликих підприємств; підприємці зазвичай створюють продукти на свій страх і ризик, без попередньої домовленості з покупцями; самі виробники, як правило, піклуються про роздрібну продажу продуктів населенню. Ринок третього типу - регульований, підлеглий певному порядку, який закріплений у правових нормах і підтримується державою. Такий порядок зумовлений об'єктивними причинами: Перш за все, важливу роль зіграли різко зрослий рівень концентрації і централізації виробництва і розширення масштабів фактичного усуспільнення економіки.

Великі підприємства вже не можуть, як було раніше, наосліп працювати на невідомий їм ринок, схильний стихійним змін. Щоб не ризикувати величезними капіталами, вони прагнуть завчасно, забезпечити собі ринки, збуту, охоче йдуть на виконання вигідних державних замовлень. Примітно, що за попередніми замовленнями фірм і держави реалізується, наприклад, автомобілів до 60%, верстатів 100%. Примітно, що лауреат Нобелівської премії Моріс Аллі (Франція) ввів поняття "економіка ринків", підкресливши, що в ній строго дотримується певних правил. М. Аллі прийшов до висновку: "Це міф, ніби економіка ринків може бути результатом гри економічних сил і політичного потурання ... Реальність полягає в тому, що економіка ринків невіддільна від інстітуціальних рамок, в яких вона працює".

Ринок в одному важливому відношенні прямо протилежний натурального господарства. У цьому господарстві споживачеві часто не надається можливість вибирати за його бажанням ті чи інші блага. Ринок же в принципі здатний забезпечити його агентам максимальну ступінь економічних свобод.