Тема 2. Культура як феномен
1. Прочитайте статтю А.Бідні у хрестоматії А.І. Кравченко «Культурологія»: с.43-50 (див. Рекомендована література). Поясніть, які помилки існують у вивченні культури? У чому полягають розбіжності у розумінні культури реалістами та ідеалістами?
2. У різні періоди історії культури люди по-різному ставилися до культури. Крайніми полюсами спектра цих відносин були, з одного боку, страх, неприйняття культури, що уявлялась як фатальна, некерована, шкідлива для людської природи сила, а з іншого боку - як конструкція, створена руками людини, підвладна людині, така, що людина може змінювати її за бажанням та відповідно до своїх проектів пристосовувати до потреб суспільства.
Етичні оцінки культури теж неоднозначні. Адаптивними ми називаємо такі моделі, у яких культура представляється її дослідникам як система, що дозволяє людині пристосуватися до життя. Деструктивні – моделі, у яких культура розуміється як система, ворожа для людини, що придушує її волю, особистісні якості, що спотворює її та в остаточному підсумку загрожує її існуванню, або ж руйнує природу.
Сформулюйте найбільш істотні, на ваш погляд, ознаки адаптивності / деструктивності культури. Скористайтеся при цьому наступними ознаками:
Культура робить людину залежною від суспільства, у якому вона живе. Культура дає людині можливість розвивати свої творчі здібності. Культура виховує у людині потреби, які не властиві їй від природи, а іноді є протиприродними. Культура дозволяє людині вижити. Культура виділяє людину як біосоціальну істоту з тваринного світу й дозволяє їй організувати своє життя за законами, заснованими не на принципах біологічного природного добору, а на постулатах моралі. Культура виділяє людину із природи й дає їй відчуття переваги над світом природи, якою людина користується, наносячи шкоду собі й навколишньому середовищу. Культура за допомогою численних морально-етичних і соціально-політичних заборон придушує природу людини, тим самим руйнуючи її цілісність. Всі явища культури двоїсті: вони містять як позитивні для людини і суспільства компоненти, так і негативні. Науково-технічний прогрес неминуче приводить людство до межі самознищення. Розвиток науки і техніки дозволяє людству вишукати додаткові ресурси для найбільш повного задоволення зростаючих потреб. Культура робить людину краще, чистіше й шляхетніше. Культура дозволяє людині перетворювати навколишній світ, поліпшуючи його. Культура дозволяє людині перетворювати навколишній світ, порушуючи закони його природного розвитку. Культура забезпечує прогрес людського суспільства. Культура забезпечує людині внутрішній комфорт, дає їй духовні та ідейні опори існування. Культура знижує природні адаптивні якості людини, дані їй від природи, і тим самим робить її беззахисною перед природою. Культура поневолює людину, управляє нею. Культура створює людині умови для вільної реалізації її задатків і здібностей. Культура втримує людину від саморуйнування й від знищення собі подібних.
Проаналізувавши існуючі визначення культури з погляду адаптивності або деструктивності її ролі у людському житті, запропонуйте власне розуміння культури.
3. Як виникає міф у культурі? Побудуйте модель (або кілька моделей) народження міфу, використовуючи пропоновані фрагменти з наукових культурологічних концепцій. Поясніть, чи є ваша модель універсальною, тобто чи відображає вона об'єктивні процеси створення будь-якого типу міфу, або вона специфічна для одного типу міфу. Наведіть приклад, який би однозначно проілюстрував вашу модель. Скористайтеся наступними визначеннями:
Міф — це розповідь про подію, у якій беруть участь надприродні, надлюдські сили або особистості Міфологічне мислення... приписує певні феномени події дії надприродних, "божественних сил", які мисляться або просто динамічно, або представлені як уособлені духи чи боги. :
Міф— це слово... це форма, спосіб позначення... Міф являє собою особливу систему в тому відношенні, що він створюється на основі вже раніше існуючого семіологічного ланцюжка: вторинна семіологічна система. Те, що в первинній системі було знаком (підсумок асоціації поняття й образи), у вторинній лише означає... матеріали, з яких створюється міфічне висловлення (власне мова, фотографія, живопис, плакат, обряд, річ і т.д.), можуть бути початково різнорідними, але, потрапляючи у володіння міфу, вони зводяться до голої знакової функції; для міфу всі вони – лише сировина, всі вони єдині в тому, що доведені до чистого мовного стану.
Значна частина міфологічних понять про світ, що глибоко проникнули у більшість сучасних релігій, є ні що інше, як психологія, спроектована у зовнішній світ.
Міф - це природний і необхідний щабель між несвідомим і свідомим мисленням.
Міф - це символічна історія, що розкриває внутрішній зміст всесвіту й життю людини.
Міфологія - це поема природи. У ній мистецьки уплетені найвищі ідеали; усе в ній - взаємозв'язок і трансформація, усе з'єднано й перетворюється одне в одне, і цей зв'язок і перетворення становлять її неповторний зміст, її внутрішнє життя, її метод.
4. Охарактеризуйте концепцію циклічного розвитку культури та зробіть порівняльний аналіз поглядів М. Данилевського і А. Тойнбі.
5. Чим еволюційна концепція антропогенезу відрізняється від теїстичної? Чи обов’язково еволюційне вчення має бути й атеїстичним? Відповідь обґрунтуйте.
6. Прочитайте тему №5 із посібника «Культурологія»: Навчальний посібник / В.І. Абрамов, Б.Г. Мачульський, Т.С.Пітякова та ін. – К: КНЕУ, 2007(с.187-224) та главу 1.2.4. навчального посібника Шевнюк О.Л. Культурологія: Навчальний посібник – 3-тє вид., стер. –К.: Знання – Прес, 2007 – (Вища освіта XXI ст. (с.75-78). Проаналізуйте наведені нижче уривки. Які моделі динамічних процесів у культурі вони відображають? Спробуйте визначити авторів:
а) «Цілі сфери культури можуть здійснювати свій рух лише у формі поступових змін. Поступові та вибухові процеси, що представляють антитезу,існують тільки відносно один одного. Знищення одного полюсу призвело б до знищення іншого. Усі вибухові динамічні процеси реалізуються в складному динамічному діалозі з механізмами стабілізації»;
б) «Я бачу на місці одноманітної картини однолінійної світової історії феномен множинності могутніх культур, кожна з яких надає своєму матеріалу, тобто людській природі, свою власну форму , кожна з яких має свою власну ідею, свої власні пристрасті, своє власне життя, волю, манеру сприймати речі та свою власну смерть»;
в) «Відповідно до викликів, суспільство вирішує завдання, що постає перед ним, і тим переводить себе у більш високий і більш досконалий з погляду ускладнення структури стан»;
г) «…пасіонарність – це здатність й прагнення до зміни оточення… Імпульс пасіонарності буває настільки сильним, що носії цієї ознаки – пасіонарії – не можуть примусити себе розрахувати наслідки своїх вчинків. Це дуже важлива обставина, яка вказує на те, що пасіонарність – атрибут не свідомості, а підсвідомості, який виражається в конституції нервової діяльності. Ступені пасіонарності різні, але для того, щоби вона мала очевидну і фіксовану історією форму прояву, необхідно, щоби пасіонаріїв було багато,тобто це ознака не тільки індивідуальна, але й колективна».
7. Прочитайте наведений уривок, визначте автора та назвіть запропоновану ним модель соціокультурної динаміки: «…рушійною силою розвитку локальних цивілізацій є «творча ментальність», яка виступає носієм «життєвого пориву» і здатна давати адекватну відповідь на «історичні виклики», вести за собою маси населення – «інертну більшість». Маса позбавлена творчої ініціативи і навіть на вищих фазах розвитку цивілізації майже не відрізняється від людей первісного суспільства. В тому разі, коли «творча меншість» стає нездатною дати правильну відповідь на чергову проблему, поставлену культурно-історичним розвитком, вона втрачає авторитет і стверджує свою владу насильством, перетворюючись на «пануючу меншість». Процес відчуження маси від еліти завершується тим, що маса, котра стає «внутрішнім пролетаріатом» об’єднується з «варварською периферією» чи колоніальним «зовнішнім пролетаріатом» і руйнує локальну цивілізацію, якщо не гине раніше від військової поразки…».
8. П.Сорокін висунув теорію суперсистем, в основі яких лежить певний тип культури, що відповідає певному морфологічному началу. Всього він відмічав три основних типи культури: чуттєвий, у якому переважає чуттєве сприймання дійсності, ідеаціональний, де переважає раціональний підхід та ідеалістичний, в якому панує інтуїтивістський спосіб пізнання. Що спричинило сучасну кризу західної культури XX століття на переконання П.Сорокіна? Чи згоден автор «Кризи нашого часу» з О. Шпенглером, що кожна культурна епоха має обмежене існування?