Завдання 6

1. Ліцензування валютних операцій.

А) нбу спрощує режим індивідуального ліцензування щодо переказ коштів в іноземній валюті за межі України на підставі договору поруки (гарантії) іноземному кредитору .

Постановою Правління Національного Банку України “Про внесення змін до Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих валютних операцій” № 250 від 25 липня 2011 року (“Постанова НБУ 250”), яка набуде чинності з дня її офіційного опублікування (очікується, що Постанова НБУ 250 буде опублікована 5 вересня 2011 року або невдовзі після 5 вересня 2011 року), НБУ виключив з режиму індивідуального ліцензування валютну операцію з переказу резидентом-поручителем (гарантом) коштів в іноземній валюті за межі України нерезиденту-кредитору на підставі договору поруки (гарантії) за зобов’язаннями резидента-позичальника за кредитним договором в іноземній валюті з нерезидентом-кредитором.

Однак, відповідно до Постанови НБУ 250, індивідуальної ліцензії потребуватиме валютна операція з переказу резидентом-поручителем (гарантом) коштів в іноземній валюті за межі України нерезиденту-кредитору за зобов’язаннями нерезидента-позичальника. Окрім цього, застосовуючи консервативне тлумачення нормативно-правових актів з питань валютного регулювання та контролю, резидент-поручитель (гарант) не матиме права купувати іноземну валюту (або використовувати залучені кошти в іноземній валюті) з метою виконання зобов’язань за договором поруки (гарантією), незалежно від того, чи забезпечує така порука (гарантія) зобов'язання резидента-позичальника чи нерезидента. Поручитель виконуватиме такі зобов'язання за рахунок власних коштів в іноземній валюті.

Незважаючи на Постанову НБУ 250, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року “Про систему валютного регулювання та контролю” (“Валютний Декрет”), який має силу законодавчого акту, переказ іноземної валюти за договором поруки (гарантії) не підпадає під існуючі винятки з режиму індивідуального ліцензування. Відповідно, існує ризик того, що, формально, режим індивідуального ліцензування поширюється на такі платежі. Але, враховуючи позицію НБУ з цього питання в Постанові НБУ 250, цей ризик є здебільшого теоретичним.

Вищезазначені зміни можна розглядати як позитивні, що робить такий інструмент як порука (гарантія) більш прийнятним для іноземних кредиторів. Разом з тим, режим валютного регулювання в Україні залишається зарегульованим, незважаючи на певні зрушення до певної його лібералізації.

Електронне джерело: http://www.avellum.com/ua/index/legalalerts/legislation_changes/131/

Б) Національний банк України (НБУ) спростив порядок надання генеральних та індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій, повідомляється насайті НБУ.

Нацбанк нагадав, що 18 січня 2013 року набуває чинності постанова НБУ від 3 грудня 2012 №500 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України щодо порядку видачі генеральних і індивідуальних ліцензій», зареєстрована у Міністерстві юстиції України 24 грудня 2012 року під №2156/22468. Ця Постанова прийнята відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 18 Закону України від 2 жовтня 2012 року № 5398-VI «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».

Вищезазначеними змінами, зокрема, виключено норму Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» щодо обов'язку Нацбанку під час отримання клопотань про видачу ліцензій на здійснення операцій в іноземній валюті інформувати про них спеціальні органи по боротьбі з організованою злочинністю та враховувати отримані від них висновки.

«Таким чином, з 18 січня 2013 року скасовані будь-які норми про обов'язок Національного банку України спрямовувати копії заяв/клопотань резидентів про видачу ліцензій спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю і враховувати отримані по них висновки», - йдеться в повідомленні НБУ.

Крім цього в НБУ відзначають, що згідно з Постановою №500 у разі зміни найменування, коду ЄДРПОУ, місцезнаходження банку, філії іноземного банку Нацбанк приймає рішення про відмову в наданні цьому банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій тільки в разі, якщо за результатами розгляду пакета документів встановлено надання ним недостовірної чи неповної інформації.

Електронне джерело:

http://economics.unian.ua/finance/740352-nbu-sprostiv-poryadok-vidac

2. Загальна характеристика системи методів регулювання ЗЕД

А) Розрізняють три основні види експортних та імпортних квот:

• односторонні квоти;

• узгоджені двосторонні або багатосторонні квоти;

• тарифні квоти.

Прикладом застосування вищезазначених квот є система кількісних обмежень, яка функціонує в ЄС, охоплює приблизно 2/3 зовнішньоторговельного обігу. Цією системою в Україні виділені квоти на ввезення на територію ЄС хімічної та сільськогосподарської продукції, текстильних виробів та інших товарів.

Б) "Добровільні" обмеження експорту. Їх відносять в особливу групу кількісних обмежень. Вони являють собою неофіційну домовленість між експортером та імпортером про обмеження ввозу певних товарів на ринок імпортера. Ще в кінці 50-х рр. США почали нав'язувати азіатським країнам угоду про добровільне обмеження в односторонньому порядку в США текстилю, а пізніше - стального прокату і ряду інших товарів. З 1969 р. система "добровільних" квот почала діяти на світовому ринку чорних металів, охопивши майже 2/3 світового ринку цих товарів. І таких прикладів можна навести багато. В даний час в світі країнами досягнуто більше 100 угод про "добровільне" обмеження експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін.

Ці угоди в першу чергу торкаються торгівлі текстильної, швейної, взуттєвої промисловості, чорної металургії, молочними продуктами, побутовою електронікою, легковими автомобілями, металооброблюваними станками та ін.

3. Характеристика діяльності Кабінету Міністрів України в регулюванні ЗЕД

Кабінету Міністрів України подано на розгляд проект Постанови «Про тимчасову заборону ввезення окремих видів давальницької сировини на митну територію України». Про необхідність ухвалення такого рішення йдеться нижче.

Зазначений проект підготовлено відповідно до пункту 19 статті 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» та пункту 4 доручення Кабінету Міністрів України від 29.03.2007 № 10011/20/1-07 з метою тимчасової (до 1 вересня 2007 р.) заборони ввезення на митну територію України товарів групи 02 згідно з УКТ ЗЕД як давальницької сировини. Нагальність прийняття зазначеної постанови обумовлена в першу чергу різким спадом закупівельних цін на живу худобу внаслідок насичення внутрішнього ринку дешевою імпортною сировиною. За даними Держмитслужби, за 2006 рік імпортовано товарів групи 02 УКТ ЗЕД в обсязі 231,2 тис. тонн, з яких 199,8 тис. тонн або 86% ввезено на митну територію України без сплати податків або з відстроченням їх платежу. Зазначений імпорт здійснюється для реалізації інвестиційних проектів, які впроваджуються на території СЕЗ та ТПР – 121,56 тис. тонн (52,6%), а також із застосуванням давальницької схеми – 78,2 тис. тонн (33,8%). Слід відзначити, що державою за цей період недоотримано податкових платежів на суму 1322,2 млн. грн., з них: мита – 1127,5 млн. грн., податку на додану вартість – 194,7 млн. грн. Якщо звільнення від податків суб'єктами господарювання у випадку ввезення м'ясосировини в СЕЗ та на ТПР здійснюються на підставі відповідних судових рішень, то ухилення від сплати податків при здійсненні операцій з давальницькою сировиною відбувається через грубе порушення ними чинного законодавства. Це підтверджується інформацією Держмитслужби. Продукція, яка виробляється з давальницької сировини, не вивозиться за межі України, як це передбачено ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною», а реалізується на внутрішньому ринку. Так, з 78,2 тис. тонн товарів групи 02 УКТ ЗЕД, імпортованих на митну територію України у 2006 році, перероблено 68,0 тис. тонн, з яких виготовлено 18,7 тис. тонн готової продукції, а вивезено за межі країни лише 12,8 тис. тонн. У січні-лютому 2007 року за цією схемою завезено 13,2 тис. тонн м'яса та харчових субпродуктів, що на 71% більше аналогічного періоду минулого року. Закупівля імпортної м'ясної сировини без сплати податків призводить до зниження ціни на внутрішньому ринку, робить неефективним вітчизняне виробництво продукції тваринництва та створює умови для недобросовісної конкуренції між вітчизняними товаровиробниками та імпортерами.  Так, у лютому цього року ціни на велику рогату худобу і свиней, реалізованих сільгосппідприємствами по всіх каналах, знизились проти лютого 2006 року відповідно на 20 і 31 відсоток та становили лише 4842 і 6333 гривень за тонну живої ваги. Реалізація положень постанови не потребує додаткових бюджетних витрат.

Електронне джерело: http://a7d.com.ua/agropoltika/aktualna_tema/176-chi_pracjuvatimut_davalnick_skhemi.html