Ситуаційний аналіз ринку
Найбільш влучно охарактеризувати стан справ на сучасному українському ринку меблів допоможе словосполучення «спокійний розвиток». Причому, що важливо, - це справді розвиток, який видно неозброєним оком, судячи хоча б про кількість нових салонів м’яких меблів. Ще одна зовнішня ознака розвитку – поява нових учасників на ринку. Серед них присутні як новачки меблевої справи, так і відомі торговці, які вирішили збільшити ряди фабрикантів.
Меблевий бізнес має певні сезонні тенденції збуту, що не може не лишати відбиток на ритмічності продажу та відповідно на моделюванні маркетингової діяльності виробництва і збутових мереж. Так, сезон продажу меблів „відкривається” у вересні і триває до середини весни. Найбільш прибутковий період припадає на період листопад-січень. Перед Новим роком попит різко зростає і подекуди неможливо його своєчасно задовольнити – запропонувати товар у необхідному асортименті та необхідному обсязі. В такій ситуації дрібні виробники змушені перенести виконання замовлень на січень. Фінансово потужні компанії, в свою чергу, користуються такою ситуацією. Заздалегідь збільшивши обсяги складських запасів вони здатні задовольнити „спрагу” покупців. Восени попит на меблі поступово зменшується, а влітку майже відсутній. Тому рівень продажу в цей період зменшується на дві третини у порівнянні із зимою.
Статистика показує, що найбільшим попитом у секторі домашніх меблів серед населення користуються м’які меблі. Їх продається в три рази більше ніж корпусних меблів. Кількість підприємств, що виробляють меблі для дітей, за декілька останніх років зросла в 4 рази, причому цей показник продовжує збільшуватися за рахунок дрібних виробників, що пропонують свою продукцію за прийнятними цінами. Досить насиченим виявився і український ринок кухонних меблів. Якщо в 2006 році частка домашніх меблів становила половину усіх проданих меблів, у 2010 році 65%, а в 2011 році ці показники перевищили 70%.
Продажі офісних меблів, власне, які в 90-х складали основну частку виробництва, оскільки з офісних меблів й починався підйом меблевого ринку, навпаки, знизилися. У структурі попиту на офісні меблі можна виділити три основні категорії споживачів. Перша категорія – нові, тільки що створені підприємства, які розраховують, в основному, на дешеві імпортні меблі або меблі, виготовлені під замовлення. Друга – підприємства, які розвиваються. Вони орієнтовані на дорожчі і якісніші меблі. І третя категорія – фізичні особи, що купують меблі для себе. У 2010 році для комерційних та державних підприємств було придбано 25% офісних меблів від загального обсягу ринку меблів, а у 2011 році – лише 22%.
Продаж спеціальних меблів (для барів і ресторанів, готелів і розважальних комплексів, навчальних і оздоровчих центрів) знизився з 2010 року удвічі, і в кінці 2011 року склав усього 8% від загальної суми продажів.
У 2001 році створюється профільна бізнес-асоціація – «Українська Асоціація Меблевиків» (УАМ), як добровільне, незалежне, некомерційне об’єднання підприємств, організоване на основі рівноправності, вільного волевиявлення і єдності економічних, юридичних, соціальних та інших інтересів своїх членів. Метою діяльності УАМ є об’єднання зусиль компаній, що працюють у меблевій галузі, захист та лобіювання їхніх прав та інтересів.
За даними Української Асоціації Меблевиків (УАМ), на кінець 2008 року було зареєстровано понад 4000 підприємств, пов’язаних з меблевою діяльністю, при цьому майже на 300 з них доводиться від 50% до 60% об’єму меблевої продукції, що виробляється в Україні. А серед основних гравців меблевого ринку можна виділити "Меркс", "Енран", "Ліга-Нова", "Прогрес", "Аматі", Narbutas &Ко, "Снайт", "Екмі", "Новий стиль", "Офіс Солюшнз" і "Артметалфурнітура". Фактично вони присутні у всіх регіонах. Хоча є в регіонах свої, дрібніші виробники й оператори (продавці меблів).
Представлені на українському ринку підприємства по виробництву різних видів меблів можна розділити на три групи: великі - з щомісячним випуском продукції на суму не менше 220 тисяч доларів, їх частка складає 3-5%; середні, які випускають меблі на 25-35 тисяч доларів на місяць, на які доводиться 60-65% загального числа виробників; дрібні - з випуском продукції на суму менше 25 тисяч доларів на місяць (30%).
Економічна ситуація, що ускладнилася, внесла свої корективи: багато виробників знизили темпи виробництва, відмовилися від реклами, тобто від головного двигуна будь-якого ринку. Руйнівним для ринку меблів став різкий спад обсягів будівництва житла та зростання інфляції. Також зупинився розвиток ринку в технологічному й маркетинговому аспектах. Під скорочення потрапили кращі фахівці галузі, маркетологи, що формували нові продукти. Отже, створена до 2008 року меблева інфраструктура виявилася збитковою в середньому на 35-40%.