- •1. Історичний розвиток екологічного законодавства і права.
- •4. Принципи екологічного права.
- •10. Загальна характеристика екологічних прав і обов’язків громадян України.
- •43. Державні, цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
- •11. Поняття та види екологічних прав і об громадян.
- •17. Охорона права власності на природні ресурси.
- •21. Право загального і спеціального природокористування та їх ознаки.
- •22. Використання природних ресурсів на умовах оренди.
- •25. Права і обов'язки суб'єктів права природокористування.
- •27. Поняття, види і форми управління в галузі екології.
- •28.Система і компетенція органів державного управління в галузі екології.
- •31. Правові форми екологічного контролю.
- •32. Правове регулювання ведення Червоної книги України.
- •33. Поняття, види і підстави юридичної відповідальності в екологічної сфері.
- •36. Поняття і види права водокористування.
- •37. Права і обов'язки водокористувачів.
- •38. Підстави виникнення, зміни і припинення права водокористування.
- •39. Користування землями водного фонду.
- •40. Водоохоронні зони.
- •41. Прибережні захисні смуги.
- •42. Управління в галузі використання і охорони вод.
- •44. Правова охорона водних об'єктів.
- •45 .Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
- •46. Юридична відповідальність за порушення законодавства про води.
- •47. Поняття та види лісів.
- •48.Суб'єкти, об'єкти лісових правовідносин.
- •49. Право власності на ліси.
- •50. Право лісокористування та його види.
- •51. Державне регулювання і управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів.
- •52.Державний лісовий кадастр та облік лісів.
- •53. Права і обов'язки лісокористувачів.
- •54.Заходи щодо відтворення, підвищення продуктивності, охорони та захисту лісів.
- •55.Контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.
- •56.Відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства.
- •57.Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства.
- •58.Атмосферне повітря як об'єкт правового регулювання охорони і використання.
- •59. Управління в галузі охорони і використання атмосферного повітря.
- •60. Нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.
- •61. Заходи щодо охорони атмосферного повітря у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
- •62. Контроль у галузі охорони атмосферного повітря.
- •63. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.
- •64. Надра як об'єкт правового регулювання.
- •65. Право користування надрами.
- •67. Управління в галузі використання та охорони надр.
- •69. Правова охорона надр.
- •70. Порядок розгляду спорів з питань користування надрами.
- •71. Юридична відповідальність за порушення законодавства про надра.
- •72.Тваринний світ як об'єкт правового регулювання використання, відтворення та охорони.
- •73.Законодавство про рослинний і тваринний світ.
- •74.Суб'єкти, об'єкти права власності на тваринний світ.
- •75. Поняття та форми права власності на тваринний світ.
- •76. Право використання тваринного світу.
- •77. Правове регулювання мисливства і рибальства.
- •78.Державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- •79.Державний контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- •80. Правове забезпечення охорони тваринного світу.
- •81. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
- •82. Правове регулювання використання і охорони рослинного світу.
- •83. Органи, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.
- •84. Форми використання природних рослинних ресурсів.
- •85.Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення
- •86. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ.
- •87. Поняття, суб’єкти та об’єкти екологічної експертизи.
- •88. Правові форми екологічної експертизи.
- •89. Державне регулювання і управління в галузі екологічної експертизи.
- •90. Права та обов’язки експерта державної екологічної експертизи.
- •91. Права та обов’язки замовників екологічної експертизи.
- •93. Процедура проведення екологічної експертизи.
- •94. Умови і підстави проведення державної екологічної експертизи.
- •95. Висновок екологічної експертизи.
- •97. Оскарження рішень, прийнятих на підставі висновків державної екологічної експертизи.
- •98. Правопорушення в галузі екологічної експертизи.
- •100. Соціально-правовий механізм забезпечення екологічної безпеки.
- •110. Проблеми правового режиму інших зон надзвичайних екологічних ситуацій.
- •111. Стан правового і законодавчого забезпечення зони Чорнобильської катастрофи.
- •112. Класифікація правових режимів територій, що зазнала радіоактивного забруднення, внаслідок Чорнобильської катастрофи.
- •113. Правові основи постійного проживання населення та праці персоналу у зоні відчуження.
- •115. Особливості управління в зонах надзвичайних екологічних ситуацій.
- •130. Адаптація екологічного законодавства України до Європейського права навколишнього середовища.
- •1. Історичний розвиток екологічного законодавства і права.
47. Поняття та види лісів.
Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
48.Суб'єкти, об'єкти лісових правовідносин.
Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
49. Право власності на ліси.
Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування. Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом. Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб. Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їх державної реєстрації. Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, мають право: 1) власності на лісові ресурси та їх використання в порядку, визначеному цим Кодексом; 2) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; 3) продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку; 4) споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів. Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані: 1) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до цього Кодексу; 2) забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства; 3) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 4) вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 5) вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства. Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом. Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку.