Основні етапи вирішення

— виділення проблеми, її формулювання на основі аналізу ситуації;

— висунення гіпотез, пошук засобів розв'язання;

— аналіз гіпотез, установлення шляхів вирішення проблеми;

— перевірка правильності вирішення,

— самостійне оперування набутими знаннями. Вимоги до формулювання проблем:

1. Проблема повинна містити пізнавальну ускладненість для школярів. Якщо запас знань недостатній, то і можливості вирішення проблем обмежені. Але якщо запас знань виходить за межі діалектичного співвідношення знання і незнання, в учня немає необхідності у здобутті нових знань.

2. Проблема повинна викликати подив при зіставленні нового із старим, незадоволення запасом знань, умінь. Про це у свій час писав ще К.Д. Ушинський: «Предмет повинен становити для нас новину, проте новину цікаву, тобто таку новину, яка або заповнювала б, або доповнювала б, або підтверджувала те, що вже є в нашій душі, одним словом, таку новину, яка що-небудь змінювала б у слідах, які вкоренилися».

3. Постановка проблеми повинна давати можливість учням висувати різні гіпотези.

4. Проблема повинна відображати специфіку науки, навчального предмета.

Методи проблемного навчання

1. Проблемний виклад знань. Сутність його в тому, що вчитель розкриває «ембріологію істини» конкретної науки, демонструє еталон проблемного мислення, коли ставить проблемні питання й сам їх вирішує (так, наприклад, на початку публічної лекції «Про життя рослин» К.А. Тимирязєв поставив питання; «Чому корінь і стебло ростуть у протилежні боки?», але готової відповіді не дав одразу, а розповідав, яка наука йшла до істини, повідомляв про різні гіпотези, досвіди для виявлення причини цього явища).

2. Частково-пошуковий (або евристичний) метод. Учитель створює проблемну ситуацію, сам формулює проблему та залучає школярів до її вирішення.

Для цього він готує систему проблемних запитань, які спираються на певну базу знань учнів, але вони викликають інтелектуальні утруднення в учнів, вимагають цілеспрямованого розумового пошуку. Учитель спрямовує їх пошуки, потім робить висновки, спираючись на відповіді школярів.

3. Пошуковий метод, коли вчитель формує проблему, а школярі повністю самостійно її вирішують.

4. Дослідницький метод, який передбачає, що учні самі, за умов проблемної ситуації, бачать проблему, формулюють її та вирішують. Це найскладніший для учнів метод, що вимагає виявлення їх активності, самостійності, творчих здібностей, бо «сформулювати, в чому питання, — означає вже піднятися до відомого розуміння», — зазначає психолог С. Рубінштейн².

Сутність проблемного навчання с. 280 В.І. Лозова (таблиця)

• не­гативні якості такого навчання: — навчання не завжди можна застосувати у зв'язку зі складним характером матеріалу, що вивчаєть­ся, непідготовленістю учнів, недостатнім рівнем квалі­фікації вчителя. Цей вид навчання вимагає ретельної підготовки та суттєвих затрат часу.

Таблиця 2. Структура проблемного навчання

4. Програмоване навчання

Програмоване навчання — научіння здійснюється як чітко керований процес. Навчальний матеріал розби­вається на дрібні кроки (покрокове навчання), які легко засвоїти. Вони послідовно подаються учню для сприй­мання. Після вивчення кожного блоку відбувається пе­ревірка ступеня засвоєння знань, у результаті чого учень переходить до наступного блоку, тобто структура цього виду навчання така: демонстрація знань —» їх засвоєння —> перевірка.

Таблиця 3. Структура програмованого навчання

Залежно від характеру розміщення навчального матеріалу, наявності кроків і зв'язків між ними розрізняються програми: лінійні, розгалужені й комбіновані.

При лінійній програмі весь матеріал, який підлягає засвоєнню, поділяється на частини, дози. Вивчаючи кожну частину матеріалу, учень одночасно виконує включені до неї завдання для перевірки. Перевіривши правильність відповіді, учень починає виконувати наступне завдання. (Наприклад: «Дидактика — частина педагогіки, яка розробляє теорію ... й .. Навчання передбачає взаємодію ... і ...»).

При розгалуженій програмі матеріал поділяється на частини більш великі, ніж при лінійній програмі, потім подаються завдання і вказівки щодо засвоєння змісту. При зворотному зв'язку учень вибирає відповідь із поданих. Залежно від цієї відповіді подаються нові вказівки, пояснення. (Наприклад: «Викладання в сучасній дидактиці визначається як: а) повідомлення, передача знань; б) консультування учнів; в) управління навчальною діяльністю. — Яка відповідь правильна?)

Комбінована адаптивна програма передбачає вивчення деяких частин навчального матеріалу за лінійною схемою, інших — за розгалуженою.

Засобами програмованого навчання можуть бути:

— програмовані підручники, за допомогою яких здійснюється весь цикл засвоєння знань;

— збірники задач і вправ, які побудовані в основному на завданнях з варіативними відповідями;

— зошити з друкованою основою;

— перфокарти, сигнальні картки;

— контролюючі машини;

— технічні засоби навчання (ТЗН).

Одним із видів програмування у навчанні є алгоритмізація навчання (алгоритм — це суворе розпорядження до виконання учнями пізнавальних і практичних завдань, операцій, дій).

Алгоритмізація навчання передбачає побудову моделей правильних процесів мислення: послідовних розумових дій, що найкоротшим шляхом ведуть до розв'язання навчальних завдань. Але надмірне захоплення алгоритмізацією призводить до формалізації, стандартизації, шаблонізації у здійсненні пізнавальних дій.

Таким чином, позитивна роль програмованого навчання в тому, що забезпечується оперативний контроль за засвоєнням школярами знань, індивідуалізація навчання, виникає можливість працювати в оптимальному темпі й здійснювати самоконтроль у навчанні.