Лекція № 1. Дидактика як наука План:

1. Дидактика як наука, її предмет та завдання.

2. Основні категорії дидактики. Їх взаємозв'язок.

3. Внесок педагогів минулого і сьогодення в розвиток дидактики

1.

Людина пізнає світ у різних видах діяльності, однак особливо цілеспрямованим є її пізнавальні старання у процесі навчання, яке вважається найважливішим і найнадійнішим способом отримання знань. Навчання має своєю метою засвоєння новим поколінням соціального досвіду, яке відбувається під час спілкування дорослих і дітей у різних видах їхньої взаємодії, а також цілеспрямованої, організованої, планомірної, систематичної діяльності педагога і дітей у навчальних закладах, спрямованої на передавання та засвоєння наукових знань і вмінь.

Основи навчання розробляє особлива галузь педагогіки — дидактика.

Дидактика — це наука про теорії та технології освіти і навчання.

Загальна теорія навчання (загальна дидактика) відповідає на такі питання: з якою метою, чому саме і як навчати учнів з усіх дисциплін; включає вивчення основних закономірностей, принципів, методів, засобів навчання, його організаційних форм, у тому числі уроку, його структури, типів, а також розробку механізмів викладання й навчання, психологічних основ засвоєння учнями знань, умінь, навичок.

Отже, можна зробити висновок, що дидактика – галузь педагогічної науки, яка розкриває теоретичні основи освіти та навчання в їх найбільш загальному вигляді. Дидактика виявляє закономірності, принципи навчання, задачі, зміст навчання, форми і методи навчання на усіх вікових етапах.

Об'єкт дидактики - процес навчання. Предмет - розкриття закономірностей процесу навчання, вивчення системи відносин: учень-навчальний матеріал, учитель-учень, учень-інші учні.

Предмет дослідження загальної дидактики - процес викладання і навчання разом з факторами , які його породжують , умовами, в яких він протікає , а також результатами , до яких він приводить.

Термін "дидактика" походить з грецької мови — "дидактикос" — той, хто навчає.

У науковий обіг цей термін увів німецький педагог Вольфганг Ратке (1571—1635). Учений вжив цей термін у курсі лекцій "Короткий звіт з дидактики або мистецтво навчання Ратихія". У тому ж значенні використав це поняття й видатний чеський педагог Ян Амос Коменський у праці "Велика дидактика", у якій назвав дидактику "загальним мистецтвом навчати усіх усьому".

Засновником дошкільної дидактики є Я.А. Коменський, який основними дидактичними завданнями вважав розширення безпосереднього досвіду дитини,збагачення її знань про предмети і явища, формування уміння орієнтуватися у предметах. Саме він обґрунтував програму навчання, її зміст.

Становлення дидактики як науки було нерозривно пов’язано із проблемами розумового виховання і розвитку дитини, які розглядалися як найважливіші напрямки , починаючи із 20-30 рр. ХХ ст.

Основою інтелектуального розвитку дитини вважалося удосконалення сенсорної культури, розвиток мовлення, розширення її кругозору та накопичення знань про явища природи та суспільного життя. Робився акцент на пріорітет знаннєвого компонента у загальному розвитку дитини та процесі її цілеспрямованого навчання.

Сучасна дидактика виходить із положення про те,що повноцінний розвиток дитини повинен здійснюватися у цікавій і значущій для неї діяльності.

Педагогу, що конструює освітній процес, необхідно надати дитині усе розмаїття видів діяльності, педагогічно грамотно поєднуючи (інтегруючи) їх між собою.

Основною вимогою організації дитини в освітній роботі стає утвердження суб’єктивної позиції дитини у системі її життєдіяльності.

Ця потреба зумовлена низкою причин, пов’язаних зі значними змінами у сфері педагогіки почаково школи:

1. зміни в структурі суспільної початкової освіти: створення різноманітних типів шкіл – державні, приватні, спеціалізовані, різноманітні дитячі центри тощо.

2. поява варіативних програм виховання і навчання дітей, орієнтованих на різноманітні підходи до процесу цілеспрямованого розвитку дитини та пізнання нею навколишнього світу (Монтессорі, Нікітіни тощо).

Отже, теоретичні основи навчання визначалися, виходячи із загальних дидактичних характеристик процесу навчання. А саме: навчання засновано на врахуванні психологічних закономірностей розвитку дитини, провідна роль належить вчителю, навчання мало організаційний характер, за якого зання лише повідомлялися.

Сучасні дослідники відзначають, що процес навчання має будуватися на моделі особистісно-орієнтованої взаємодіїї педагога і дитини на основі наступних позицій його учасників:

1. суб’єкт-об’єктна модель: дорослий знаходиться по відношенню до дітей у позиції учителя, який ставить перед ними завдання та пропонує конкретні способи і дії їх розв’язання.

2. об’єкт-суб’єктна модель: дорослий створює навколишнє розвивальне середовище, своєрідний предметний світ, в якому діти самостійно і вільно діють.

3. суб’єкт-суб’єктна модель: позиція рівних партнерів, якв включає спільну діяльність педагога і дітей.

Основні проблеми, що розглядаються дидактикою

Метою дидактики є вирішення цілої низки проблем в теорії:

1. Встановлення цілей та задач теорії, без яких навчання не буде повноцінним.

2. Аналіз процесу навчання та відкриття його закономірностей.

3. Обґрунтування принципів і правил навчання, спираючись на закономірності.

4. Визначення змісту навчання. Це, перш за все, відбір того матеріалу, який кожен учень повинен засвоїти, а також вибір практичних вправ, які дозволять закріпити ці зання.

5. Конкретизація базисних суджень про форми організації навчання, його методи тощо .

Як теорія навчання і освіти дидактика розробляє наступні проблеми:

1. вона визначає педагогічні основи змісту освіти;

2. досліджує сутність , закономірності та принципи навчання , а також шляхи підвищення його розвиваючого впливу на учнів;

3. вивчає закономірності навчально- пізнавальної діяльності учнів і шляхи її активізації в процесі навчання;

4. розробляє систему общепедагогических методів навчання та умови їх найбільш ефективного застосування;

5. визначає і вдосконалює організаційні форми навчальної роботи в освітньо -виховних закладах .

Дидактика займається загальними проблемами навчання, не торкаючись особливостей кожного окремо взятого предмета. За основу дидактика бере основні положення, сформульовані у межах педагогіки у загальній теоріії освіти.