Експрес-оцінка рівня фізичного здоров’я хлопців і дівчат 7-16 років

№	Рівень здоров’я хлопців					Рівень здоров’я дівчат
	низький	нижче за середн.	середн.	вище за середн.	високий	низький	нижче за середн.	середн.	вище за середн.	високий
1	≤50	51-55	56-65	66-75	≥76	≤45	45-50	51-60	61-70	≥71
	0	1	2	3	4	0	1	2	3	4
2	≤45	46-50	51-60	61-65	≥66	≤40	41-45	46-50	51-55	≥56
	0	1	2	3	4	0	1	2	3	4
3	≥96	86-95	76-85	71-75	≤70	≥96	86-95	76-85	71-75	≤70
	0	1	2	3	4	0	1	2	3	4
4	-3	-2	-1	0	0	-3	-2	-1	0	0
5	≥15	10-14	6-9	5-4	≤3	15	10-14	6-9	5-4	≤3
	-6	-4	0	4	6	-6	-4	0	4	6
6	≤2	3-5	6-10	11-12	≥13	≤2	3-5	6-10	11-12	≥13

Ефективність використання аеробних вправ обумовлюють такі характеристики:

1. методи і засоби формування в учнів реалістичного відношення до рівня свого здоров’я, фізичного розвитку, функціональних можливостей, досягнень кожного із них в галузі фізичної культури і спорту (вихідна психолого-фізична діагностика);

2. методи і засоби спонукання учнів до систематичної креативної роботи в умовах уроків фізичної культури і занять аеробними вправами, в різноманітних формах позакласної фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи;

3. методи оцінки результатів означеної діяльності учнів з метою її підкріплення тенденцією покращення досягнень у формуванні здоров’я, фізичного розвитку, фізичної роботоздатності, спортивних досягнень, профілактиці стану особистісної тривожності, спортивних результатів;

4. методи і засоби формування позитивного психоемоційного фону на уроках фізичної культури та занять аеробними вправами (спонукання до спілкування);

5. дані науково-методичного обґрунтування результатів систематичного впливу фізкультурно-оздоровчої, спортивної систематичної діяльності учнів на основі інноваційних програм фізичної культури (формування адекватної рефлексії);

6. критерії оцінки та методи корекції в учнів мотивації, свідомого відношення до систематичних занять фізичною культурою, спортом, до здорового способу життя, до профілактики шкідливих звичок, до загартування тіла і т.д.

Науковці пропонують обирати такі критерії оцінки ефективності методики застосування аеробних технологій у процесі навчання фізичної культури учнів:

а) підвищення рівня позитивної мотивації в учнів до систематичних занять фізичною культурою, спортом, загартуванням тіла, до здорового способу життя;

б) підвищення рівня теоретичної та методичної підготовленості учнів з теорії і методики фізичної культури, психорегуляції, профілактики шкідливих звичок, особистої та суспільної гігієни, самоконтролю, і т.д.;

в) зниження кількості учнів, що мають низький і середній рівень здоров’я;

г) підвищення рівня досконалості рухових дій, що входять до фонду життєво важливих навичок та вмінь;

д) підвищення рівня розвитку у означених учнів основних фізичних якостей та фізичної роботоздатності;

є) підвищення таких основних параметрів рухового режимів учнів, як інтенсивність, обсяг, моторна щільність занять, кількість занять та їх тривалість протягом дня, тижня, навчального року;

ж) зниження рівня захворюваності учнів загальноосвітніх шкіл (кількість, що віднесли до спеціальної медичної групи).

Отже, оптимальні режими розвитку силових, швидкісних, швидкісно-силових здібностей, гнучкості та спритності у підлітків в умовах впливу засобів аеробної спрямованості є досить ефективним так, як забезпечують:

- удосконалення механізмів енергозабезпечення рухової діяльності;

• удосконалення координації рухових навичок (природні локомоції, танцювальні рухи, додаткові функціональні акценти);

• удосконалення механізмів вісцеромоторної регуляції функціональних систем організму підлітків (міжфункціональна координація);

• удосконалення міотонічних рефлексів;

• підвищення активності нервово-рухових одиниць м’язової системи їх тіла, рівня міжм’язової координації опорно-рухового апарату.

Таким чином, викладений науково-методичний підхід у використанні аеробних технологій у процесі фізичної культури та фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями загальноосвітніх шкіл свідчать про те, що він у повній мірі забезпечує реалізацію педагогічних умов і чинників оптимізації традиційної програми:

1. урахування індивідуальних особливостей учнів (віку; статі; рівня фізичного розвитку; фізичної роботоздатності; розвитку фізичних якостей; життєво-важливих рухових навичок та вмінь; здоров’я; типу вищої нервової діяльності; рівня позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом; до здорового способу життя);

2. задоволення потреб та інтересів учнів до використання сучасних (новітніх) аеробних технологій фізкультурно-оздоровчої роботи, які характеризуються тим, що включають прості природні рухові дії у різноманітних, оригінальних комбінаціях, а їх виконання забезпечується популярними мелодіями музичного супроводу (досягається ефект естетичного стимулювання та насолоди від такої фізичної активності);

3. використання незначних матеріально-технічних і фінансових можливостей загальноосвітніх шкіл в організації систематичних занять аеробними вправами (спортивний зал; плоскості спортивні споруди, шкільний двір, хол шкільної будівлі, гімнастичні лавки, степ-платформи самостійного виготовлення, баскетбольні та гімнастичні м’ячі, магнітофон, проста спортивна екіпіровка – для дівчаток купальний костюм, для хлопців спортивні шорти та майка, чешки, кеди, кросівки);

4. формування в учнів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою, спортом, до здорового способу життя; забезпечує можливості самостійних аеробними вправами в умовах сімейного фізичного виховання, в період шкільних канікул;

5. мінімізація впливу негативних чинників, що обумовлюють низький рівень; рухової активності; стану здоров’я; позитивної мотивації в учнів загальноосвітніх шкіл до систематичних занять фізичними вправами, спортом до здорового способу життя; профілактики шкідливих звичок;

6. у зміст аеробних технологій включаються рухові дії, що ефективно сприяють зростанню показників комплексної фізичної підготовленості школярів.

Системний аналіз наукових досліджень дозволив нам сформулювати низку методичних рекомендацій та вказівок:

1. Перш, ніж провести перше заняття із застосуванням аеробних вправ, слід провести невеликий інструктаж з правил виконання фізичних вправ, а також з правил техніки безпеки.

2. При використанні аеробних технологій у процесі фізичного виховання учнів потрібно враховувати рівень їхнього здоров’я; фізичної підготовленості; мотивації до систематичних занять фізичними вправами; до здорового способу життя; рухову активність і психічно-емоційні особливості підлітків; дієву силу чинників, що свідомо відволікають їх від систематичних занять фізичною культурою, спортом, оздоровчими програмами;

3. У процесі фізичного виховання учнів, на основі інноваційної методики, потрібно опікуватися якістю сформованості техніки фізичних вправ, що входить до її структури. При цьому потрібно використовувати індивідуалізований алгоритм формування техніки фізичних вправ:

- установче завдання вивчення техніки аеробних вправ;

- еталонна по якості і психоемоційна по виразності демонстрація фізичних вправ з метою викликати в учнів мотивацію і свідоме бажання його засвоїти й удосконалити в умовах як організованих, так і самостійних систематичних занять;

- повторна і виразна демонстрація фізичних вправ: по частинам техніки, без прояву швидкісних її параметрів і без чіткого загального ритму рухової дії, з зупинкою на окремих її частинах для уточнення (використання вербальних методів навчання з методами наочності);

- перевірка чіткості загальної уяви про техніку фізичної вправи, що вивчається (опитування, репродуктивне виконання, уточнення);

- корекція загальної уяви про техніку фізичної вправи шляхом диференційно-інтегрального уточнення (на рівні вихідного положення, основної і заключної фази техніки фізичної вправи, диференціація зусиль, просторова компетенція);

- багаторазовий повтор техніки фізичної вправи на основі практичних, вербальних і наочних методів вивчення рухових дій;

4. В структурі інноваційної методики фізичної культури учнів всі фізичні навантаження повинні бути тільки індивідуально дозованими на основі визначення інтенсивності і обсягу фізичних навантажень, структури інтервалів відновлення у режимі серійного або циклічного впливу фізичних навантажень, форми відновлення, функціонального спрямування фізичних навантажень.

5. У процесі розробки індивідуальних і групових програм потрібно враховувати параметри оптимальних фізичних навантажень в аспекті:

- загальної тривалості занять;

- моторної і загальної щільності занять (ЗЩ – 90-95%, МЩ - 60-70%);

- інтенсивності фізичних навантажень різної функціональної спрямованості (силової, швидкісної, швидкісно-силової, аеробної);

- обсяг фізичних навантажень;

- серійний режим рухової діяльності (до фази компенсованої втоми);

- інтервали відновлення (повні, скорочені, екстремальні);

- локалізація впливу фізичних вправ (координаційна структура техніки фізичних вправ);

- кількість і біомеханічна структура фізичних вправ (циклічного й ациклічного характеру);

- кількість рухових елементів і функціональних акцентів;

6. Структура занять аеробними вправами повинна бути гнучкою і скоректованою в залежності від умов фізичного виховання учнів ЗОШ, їх фізичної підготовленості, особистісних ознак, музично-рухових уподобань, естетичних смаків, навіть їх настрою. Вона повинна забезпечувати учням можливість рухової імпровізації, можливість оперативно отримати від рухової діяльності насолоду й задоволення. Музичний супровід повинен визначатися з урахуванням музичного уподобання кожного учня (на основі естетичного компромісу).

7. З метою поглибленого вивчення техніки фізичних вправ аеробного спрямування та випереджаючого розвитку аеробних функціональних можливостей учнів ЗОШ на уроках фізичної культури та при виконанні домашніх завдань можливо:

- загальнофізичну підготовку учнів в підготовчій частині уроку здійснювати у формі аеробних вправ;

- функціональну підготовку (розвиток витривалості) в основній частині здійснювати у формі аеробних вправ;

- у заключній частині уроку відновлення психофізичного стану учнів можна здійснювати за рахунок аеробних вправ з використанням помірного та малого темпу музичного супроводу;

- зміст домашніх завдань здійснювати у формі виконання шейпінг-рухів, степ-рухів, фітбол-рухів, данс-рухів і т. п. з музичним супроводом і з різноманітними музично-руховими імпровізаціями;

- якість виконання рухових дій можна визначати за показникам реалізації біомеханічної структури техніки фізичних вправ:

а) рівень автоматизму рухової дії;

б) рівень стабільності техніки фізичної вправи в умовах втоми і напруженого психоемоційного стану;

в) варіативність техніки фізичних вправ адекватно руховим ситуаціям, готовність до рухової імпровізації;

г) норматив, результат вирішення рухових завдань;

д) просторова компетентність, рівень рухових імпровізацій.

8. З метою підвищення ефективності методики фізкультурно-оздоровчої роботи потрібно систематично (протягом навчального року і в багатолітньому процесі фізичного виховання) формувати в учнів знання, навички особистої і суспільної гігієни, загартування тіла, раціонального харчування, психорегуляції, раціональної життєдіяльності, профілактики шкідливих звичок.

Найбільш ефективними формами реалізації означеної роботи є:

- багатокомпонентність освітньої інформації на заняттях аеробними видами вправ, уроках фізичної культури, валеології, біології і т.д.;

- робота спеціальних лекторіїв (вчені, педагоги, видатні спортсмени, психологи, митці та інш.);

- бесіди, консультації, самостійні теоретичні заняття, підготовка рефератів тощо;

- спеціальні інформаційно-методичні стенди, література, комп’ютерні технології;

- зустрічі з видатними педагогами, спортсменами, спортсменами-інвалідами, педагогами-реабілітологами, лікарями, психологами, наркологами, релігійними діячами.

Викладена програма методичних рекомендацій і вказівок є практичною основою ефективного використання інноваційних методик фізичної культури учнів загальноосвітніх шкіл, основу яких складають аеробні технології.

Розроблені методичні рекомендації можуть бути доповненими подальшими експериментальними дослідженнями, поглибленими узагальненнями результатів означеної наукової роботи, результатами використання інноваційної методики в умовах фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл України.