Висновки до розділу 2

1. Результати дослідження свідчать про те, що керування фізичним вихованням учнів, їх оздоровленням передбачає не тільки чітке знання стану самого об’єкту керування, а й вивчення системи факторів, що оперативно, перманентно й постійно впливають на цей стан. Необхідною уявляється розробка моніторингу впливу на учнів основної школи таких базових факторів, як: соціальні умови дитини; рівень її здоров’я; вплив тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії; наявність покарань дитини; екологічні умови; особливості спілкування з однолітками, дорослими, проблеми підліткового віку; структура дитячого колективу; режими роботи школи; умови для систематичних занять фізичною культурою, спортом, аеробними програмами, умови для загартування тіла; рівень позитивної мотивації до систематичних занять фізичними вправами, спортом, до здорового способу життя і т.д.

2. На основі аналізу даних наукових досліджень відносно ставлення учнів до фізичної культури, здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок було виявлено незадовільну мотивацію до занять фізичною культурою учнів, особливо у старшій віковій категорії, у якій переважають не внутрішні конструктивні для особистості мотиви, а зовнішня примусовість. Проте велика кількість учнів основної школи (майже 90 %) бажає використовувати у процесі фізичного удосконалення сучасні (популярні) фізкультурно-оздоровчі технології на снові використання аеробних вправ (фітнес, шейпінг, степ-аеробіка, фітбол-аеробіка, аква-аеробіка, ритміка).

3. Заняття вправами аеробної спрямованості у дидактичному та структурному відношенні можуть поєднуватися з уроками фізичної культури, біології, валеології, основ безпеки життєдіяльності.

4. Базовим чинником ефективного поєднання всіх різновидів занять аеробними вправами є оптимальний поетапний взаємозв’язок їх основних структурних компонентів:

1. взаємозв’язок компонентів змісту завдань підготовчої, основної та заключної частин занять (організаційних, мотиваційних, дидактичних, гностичних, музичних і т.д.);

2. широке використання фізичних вправ аеробної, аеробно-силової, аеробно-швидкісної, аеробно-швидкісно-силової та стретчингової спрямованості в різних поєднаннях;

3. взаємозв’язок педагогічних, психологічних і медико-біологічних чинників раціональної організації життєдіяльності;

4. використання методики профілактики шкідливих звичок у середовищі учнів загальноосвітніх шкіл;

5. позитивний вплив на процес формування в учнів знань з питань теорії та методики фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої роботи (на засадах міжпредметних зв’язків).

Висновки

1. Аналіз літературних джерел, практика викладання фізичної культури у загальноосвітніх школах України виявили наявність суттєвого протиріччя між суспільним запитом щодо вдосконалення системи фізичного виховання учнів на основі використання сучасних фізкультурно-оздоровчих програм та відсутністю науково-обґрунтованих механізмів їхнього поєднання з уроками фізичної культури. Одним із перспективних напрямком оптимізації навчально-виховного процесу в основній школі є збагачення уроків фізичної культури комплексами вправ аеробної структури (особливо у вікові періоди природного розвитку аеробної витривалості з 8 до 9 років, з 11 до 12 і з 14 до 15 років), під впливом яких значно підвищуються показники індивідуального здоров’я учнів.

2. Наукові дослідження стосовно побудови й модифікації різних фізкультурно-оздоровчих аеробно спрямованих методик, наступна інтеграція означених методик у структуру фізичної культури учнів загальноосвітніх шкіл є сучасною науковою основою формування індивідуального здоров’я учнів, а також управління корекцією і розвитком життєво важливих рухових дій, фізичних здібностей, фізичної роботоздатності.

3. Однією з найважливіших організаційно-методичних умов впровадження фізкультурно-оздоровчих технологій у процес навчання фізичної культури учнів основної школи є їхня інтеграція у загальну структуру фізкультурно-оздоровчої роботи загальноосвітніх навчальних закладів. Процес інтеграції здійснюється на основі методичних принципів: науковості; індивідуалізації педагогічних чинників, що використовуються у процесі занять; принцип індивідуальних оптимумів фізичних навантажень; систематичності реалізації форм фізичної культури; домінування у процесі фізичної культури засобів наочності; варіативності фізичних вправ; динамічності – оптимальне використання прямолінійно-зростаючої ступінчастої та хвилеподібної форм регулювання фізичних навантажень.

4. З метою ефективного формування індивідуального здоров’я учнів основної школи, інноваційні фізкультурно-оздоровчі методики рекомендується структурувати трьома етапами їх реалізації: етап мотиваційно-підготовчого, етап мотиваційно-тренувального і етап мотиваційно-стабілізуючого впливу. Основною методичною умовою реалізації кожного етапу є дотримання їх специфічних характеристик – тривалості, домінуючих засобів і їх співвідношень, інтенсивності за відсотком від максимального споживання кисню, частоти серцевих скорочень та моторної щільності занять.

5. Основним цільовим орієнтиром у процесі впровадження в систему фізичного виховання учнів основної школи інноваційних фізкультурно-оздоровчих технологій виступає стан індивідуального здоров’я учнів. У зв’язку з цим, однією з основних методичних умов впровадження означених технологій повинно стати індивідуалізоване дозування фізичних навантажень за такими основними показниками, як потужність (інтенсивність), обсяг, темп музичного супроводження, тривалість одноразового впливу фізичного навантаження, кількість серій фізичного навантаження, інтервали відновлення, форми відновлення, функціональна спрямованість фізичних вправ.

6. Впровадження фізкультурно-оздоровчих технологій в систему фізичного виховання учнів основної школи буде сприяти:

1. підвищенню в учнів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою, спортом, фізкультурно-оздоровчими технологіями, до здорового способу життя;

2. підвищенню рівня теоретичної та методичної підготовленості учнів з теорії фізичної культури, спортивної підготовки, профілактики шкідливих звичок, раціонального харчування, особистої та суспільної гігієни;

3. зниженню кількості учнів, що мають низький та середній рівень здоров’я;

4. підвищенню кількості учнів, що мають високий рівень фізичної підготовленості по показникам розвитку силових, швидкісних, швидкісно-силових здібностей, гнучкості, спритності, аеробної витривалості;

5. підвищенню рівня сформованості техніки рухових дій, що входять до життєво важливих (прикладних) навичок та вмінь учнів загальноосвітніх шкіл;

6. підвищенню таких основних параметрів рухового режиму учнів, як інтенсивність, обсяг, функціональна варіативність фізичних навантажень, моторна щільність занять, кількість занять та їх тривалість протягом дня, тижня, місяця, навчального року;

7. значне зниження рівня захворюваності учнів загальноосвітніх шкіл.

7. Сучасні фізкультурно-оздоровчі технології, що впроваджуються у процес навчання фізичної культури учнів основної школи мають усі ознаки інноваційності, а саме:

- ефективність (об’єктивна можливість за допомогою нової програми, технології розв’язувати завдання навчання);

- просторово-часова неідентичність (несхожість нової програми на інші);

- актуальність (важливість розробленої програми, технології для певного часу);

- стабільність (єдність, повторюваність основних елементів нового протягом певного проміжку часу);

- оптимальність (найвища економічність та ефективність нової технології, програми);

- змінюваність (нова технологія, що апробується в педагогічній діяльності, постійно допрацьовується, модифікується).