- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Розділ 1
- •1.2. Сутність використання фізкультурно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні школярів
- •1.3. Соціально-педагогічні основи формування індивідуального здоров’я учнів загальноосвітніх шкіл
- •1.4. Сучасні підходи до оптимізації системи фізичного виховання школярів на основі використання сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій
- •Висновки до розділу 1
- •Розділ 2 організаційно-методичні умови впровадження інноваційних фізкультурно-оздоровчих технологій у процес фізичного виховання учнів основної школи
- •2.1. Структура мотиваційної сфери учнів основної школи щодо ведення здорового способу життя і занять фізичною культурою
- •2.2. Фактори впливу на формування здоров’я учнів загальноосвітніх шкіл
- •2.3. Організаційно-методичні умови впровадження інноваційних фізкультурно-оздоровчих технологій в загальноосвітні навчальні заклади.
- •Експрес-оцінка рівня фізичного здоров’я хлопців і дівчат 7-16 років
- •Висновки до розділу 2
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додаток а анкета «Здоров’я дітей – особистісно-соціальна цінність»
- •Додаток б
- •Структура технології формування мотивації в учнів до оптимальної рухової діяльності, раціонального режиму дня, психологічної регуляції, профілактики шкідливих звичок
- •Додаток в
- •Структура технології профілактики шкідливих звичок
2.3. Організаційно-методичні умови впровадження інноваційних фізкультурно-оздоровчих технологій в загальноосвітні навчальні заклади.
Оптимізація програми фізичної культури школярів повинна здійснюватися на основі включення в умови частково урочної форми, позакласної роботи та самостійної роботи спеціальних занять аеробними вправами. При цьому слід враховувати, що структурні особливості побудови занять з використанням сучасних оздоровчих технологій повинні оптимально сполучатися з уроками фізичної культури.
Аналіз наукових досліджень дозволив нам розробити рекомендації до застосування аеробних технологій у процесі занять з фізичної культури учнів основної школи. Дослідники вважають, що фізичні навантаження аеробної структури повинні виконуватися до фази компенсованої втоми.
Після цього безперервна діяльність учнів може реалізовуватися у режимі стретчингу (активізації міотонічних рефлексів), релаксації, статико-динамічного розвантаження опорно-рухового апарату, виконання дихальних вправ.
Досягнутий у такій формі розвивальний ефект використовується для подальшого впливу різноманітних фізичних вправ аеробного спрямування, фізичних вправ з функціональними акцентами силової, швидкісної, швидкісно-силової спрямованості. Спеціальні знання, мотивація, навички психічної регуляції повинні формуватися в учнів протягом впливу розроблених методик, які включають діагностику, навчання, моделювання, практику у процесі навчання, зворотній зв'язок, закріплення, практику між заняттями.
Процес застосування аеробних вправ у процесі навчання фізичної культури учнів основної школи ми пропонуємо структурувати трьома взаємопов’язаними етапами реалізації у практичних умовах функціонування основної школи протягом навчального року. Системоутворюючим фактором таких методик є оптимізація результатів фізичної підготовленості, стану індивідуального здоров’я, профілактики шкідливих звичок учнів основної школи.
Для оперативного лікарняно-педагогічного контролю за ефективністю впровадження аеробних технологій на початку та у кінці кожного етапу слід проводити дослідження рівня фізичної підготовленості та показників якісного стану рухової сфери учнів.
Перший етап визнається як мотиваційно-підготовчий.
Мета даного етапу: сприяти індивідуалізованому розвитку адаптаційних можливостей підлітків до фізичних навантажень різної інтенсивності та обсягу, що входять до складу методики застосування аеробної технології. Термін означеного етапу може бути до 2 місяців (19 занять + 2 уроки з фізичної культури). На цьому етапі вирішуються наступні завдання:
сформувати в учнів позитивну мотивацію до систематичних занять з використанням аеробних вправ;
вивчити базові фізичні вправи, що складають зміст навчання;
сприяти оптимальному розвитку в учнів аеробних можливостей організму;
сформувати педагогічні і фізіологічні механізми їх транспозицій при розвитку в учнів силових, швидкісних, швидкісно-силових здібностей, гнучкості й спритності;
5) сформувати систему спеціальних знань, гігієнічних навичок в учнів щодо використання фізкультурно-оздоровчих технологій аеробного спрямування, профілактики травматичних ушкоджень.
З метою вирішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань на цьому етапі рекомендується використовувати наступні методи навчання та функціональної підготовки:
- методи диференційно-інтегрального вивчення техніки фізичних вправ (вивчити по частинам → сформувати цілісну структуру → типовий варіант техніки фізичних вправ → індивідуалізований варіант техніки фізичних вправ);
- вербальні та наочні методи навчання рухових дій;
- методи оптимального поєднання фізичних навантажень малої (35-40%) інтенсивності з великим обсягом повторів (80-85 %);
- методи оптимального поєднання фізичних навантажень середньої (50-60%) інтенсивності: з великим і середнім обсягом повторів (60-85 %).
Позитивна мотивація в учнів на цьому етапі формується на основі спеціальної технології, яка у повному обсязі представлена у додатку Б.
Заняття аеробними видами вправ слід проводити 2 рази на тиждень в умовах позакласної роботи тривалістю 45-50 хвилин, та на уроках фізичної культури. Структура кожного позакласного заняття є аналогічною структурі класичного уроку фізичної культури. Базовою формою організації роботи учнів мають бути фронтальна і групова.
У процесі реалізації мотиваційно-підготовчого етапу занять аеробними вправами слід застосовувати методи лікарняно-педагогічного контролю, результати яких повинні дозволити проводити заняття з показниками загальної й моторної щільності у межах 90-95 % і 45-50 %, при цьому 80 % фізичних вправ учні повинні виконувати у аеробному режимі. Інтенсивність фізичних навантажень повинна бути 55-65% за максимальним споживанням кисню, інтервали відновлення – частково скороченими.
Другий етап впливу методики застосування аеробних вправ у процесі навчання учнів основної школи ми визначили, як етап мотиваційно-тренувального впливу.
Мета етапу: ефективний розвиток функціональних систем організму в режимі аеробної витривалості. Структура означеного етапу визначалася наступними завданнями:
1) стабілізувати рівень позитивної мотивації в учнів основної школи до систематичних занять аеробними вправами;
2) удосконалити техніку базових фізичних вправ із програми аеробних технологій на рівні індивідуального її варіанта з елементами імпровізації;
3) удосконалити аеробні і анаеробні можливості учнів в умовах розвитку загальної витривалості й силових, швидкісних, швидкісно-силових фізичних якостей;
4) сформувати систему спеціальних знань з питань фізкультурно-оздоровчої роботи;
5) сформувати систему спеціальних знань з питань раціонального харчування, психофізичної регуляції, профілактики шкідливих звичок;
6) підготувати означених учнів до самостійних занять аеробними вправами в умовах відпочинку, канікул, дозвілля.
Термін цього етапу – до 8 місяців, протягом яких можуть бути проведені 62 позакласних заняття та фрагментарно задіяні уроки з фізичної культури.
На кожному із них слід використовувати наступні методи вирішення визначених завдань етапу:
методи інтегрального удосконалення техніки фізичних вправ, що вивчалися;
методи варіативного удосконалення техніки фізичних вправ;
методи оптимального поєднання фізичних навантажень помірної, великої інтенсивності (70-85 %) з середнім та малим обсягом (60-30 %);
методи стандартної, перемінної і комбінованої фізичної вправи.
Формування позитивної мотивації учнів здійснюється на основі технології, що представлена у додатку Б. Знання і навички раціонального харчування, раціональної життєдіяльності й профілактика шкідливих звичок повинні формуватися на засадах спеціально розроблених технологій, що у повному обсязі представлені у додатках Б, В.
Адекватними для цього етапу є наступні кількісні і якісні параметри побудови спеціальних занять: тривалість занять збільшується до 50-55 хв.; структура фізичних навантажень має диференційно-інтегральне спрямування у режимі аеробної (80 %) і анаеробної витривалості (20 %), при цьому кількість занять на тиждень може збільшитися до 4, але їх тривалість необхідно скоротити на 45 %; частота серцевих скорочень у процесі досягнення пікових навантажень знаходиться в межах 160-165 уд.хв-1; моторна щільність занять – на рівні 70-80 %, а загальна щільність занять 90-100 %.
Третій етап реалізації на практиці методики застосування аеробних технологій у процесі навчання фізичної культури учнів основної школи ми визначили як етап мотиваційно-стабілізуючого впливу.
Мета етапу: стабілізація психо-емоційних і функціональних можливостей учнів та формування у них знань та навичок щодо самостійних занять фізичними вправами в режимі аеробної витривалості.
Термін означеного етапу дорівнює 2 місяцям і нараховує 15 занять (2 рази на тиждень позакласних занять). Зміст його основних параметрів повинен визначатися низкою спеціальних завдань:
стимулювати творчі аспекти свідомого відношення учнів до систематичних занять аеробними вправами, фізичними вправами і спортом;
удосконалити техніку фізичних вправ аеробної спрямованості в аспекті поглибленої її індивідуалізації;
розширити функціональні можливості організму учнів, збільшити кількість фізичних вправ аеробного спрямування, необхідних для різноманітних рухових імпровізацій;
інформаційно забезпечити заняття аеробними вправами в аспекті лікарняно-педагогічного контролю і самоконтролю;
удосконалити підготовку означених учнів з питань методики самостійних занять фізичними вправами аеробного і анаеробного спрямування.
Визначені завдання ефективно вирішуються на основі таких методів:
методи індивідуально-інтегрованої фізичної вправи (додатково методи наочності і вербальні методи);
методи індивідуально-варіативної фізичної вправи (додатково методи наочності і вербальні методи);
методи оптимального поєднання фізичних навантажень помірної (65-70%) і великої (80-85 %) інтенсивності з адекватним обсягом повторень;
методи релаксації і стретчингу.
У процесі використання аеробних технологій учителю необхідно вирішувати проблему співвідношення фізичних вправ, фізичних навантажень, оптимальних доз їхнього впливу, інтервалів відновлення, релаксації в структурі використовуваних аеробних технологій. Це пов'язано з тим, що тільки оптимальне співвідношення викладених педагогічних і медико-біологічних факторів може гарантувати ефективність очікуваних результатів у розвитку фізичних якостей, фізичної роботоздатності, життєво-важливих рухових навичок і умінь, здоров'я, мотивації.
Науковці рекомендують виконувати фізичне навантаження силового характеру доти і в такій кількості, поки учні не допускатимуть технічні помилки в основній частині фізичної вправи.
У якості показників втоми можна використовувати такі загальні критерії: порушення у вихідних та кінцевих положеннях, порушення заданого ритму виконання, неповна амплітуда руху рук, неповне розгинання ноги в колінному суглобі, втрата рівноваги, дихання переривчасте і поверхневе або затримка дихання.
При виконанні вправ швидкісно-силового характеру в усіх зонах інтенсивності ознаками втоми є порушення біомеханічної структури вправ, неадекватність музичного темпу і темпу виконання технічних прийомів, порушення рівноваги, порушення прямих ліній розташування голови, тулуба, тазу і нижніх кінцівок (у фітбол-аеробіці).
У процесі виконання фізичних навантажень швидкісного характеру вправи слід виконувати доки не порушуються технічні і динамічні параметри вправ (фаза декомпенсованої втоми) – порушення постави, неадекватність ритму рухів та музичного темпу, рухливість нижніх кінцівок в колінному суглобі менше 900, зниження показника фізичної роботоздатності на 10-15 %.
Вправи аеробного характеру в усіх варіантах учні повинні виконувати до ситуації порушення їх біомеханічної структури:
неадекватність темпу виконання рухової дії й темпу музичного супроводу (фаза некомпенсованої втоми); втрати рівноваги (фаза компенсованої втоми);
затримки дихання, надмірні зусилля, помилки в напрямку руху (фаза некомпенсованої втоми);
зниження показника фізичної роботоздатності до 10-15 % (фаза компенсованої втоми та декомпенсованої втоми, показник фізичної роботоздатності 20-25 %).
Методика використання аеробних технологій в школі повинна включати такі структурні компоненти:
діагностику стану здоров’я, фізичної підготовленості учнів (з навичками самоконтролю);
формування життєво важливих рухових дій (дидактичний комплекс формування техніки фізичних вправ);
моделювання тактики та стратегії фізкультурно-оздоровчої роботи в школі (уроки фізичної культури → інноваційна програма фізичної культури з використанням аеробних технологій);
педагогічні і медико-біологічні фактори формування імунітету та загартування тіла (аспекти зворотного зв’язку);
педагогічні, психологічні та гігієнічні фактори раціонального рухового режимів учнів;
індивідуально дозовані фізичні вправи, фізичні навантаження різної інтенсивності, обсягу та функціональної.
У процесі впровадження аеробних технологій в школі дослідники рекомендують здійснювати педагогічні спостереження, які дозволяють виявити індивідуальні особливості поведінки та відношення учнів до уроків фізичної культури, форм позакласної роботи з фізичної культури, інтерес до сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій, до систематичних занять фізичними вправами, спортом до здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок, особливостей їх поведінки з урахуванням вікових і статевих особливостей.
З метою вивчення основних особистісних, групових, педагогічних, сімейних, соціальних, інформаційних, культурологічних чинників, що впливають на поведінку підлітків, їх відношення до фізкультурно-оздоровчої роботи, на формування позитивної мотивації до здорового способу життя можна використовувати спеціальна анкета «Здоров’я дитини – особистісно-соціальна цінність», яка була розроблена А. Щелкуновим [57] (додаток А).
Фізичну підготовленість учнів можна оцінювати на основі міжнародної батареї тестів оцінки фізичної підготовленості дітей та молоді яка детально викладена в роботах Л. Сергієнка [45]. Означена методика дослідження включала 8 випробувань: 1. Біг на дистанцію 50 м; 2. Стрибок у довжину з місця; 3. Біг на дистанцію 600 м – дівчата та хлопці віком 11-12 років. Біг на дистанцію 800 м – дівчата віком 12 років і старші. Біг на дистанцію 1000 м – хлопці віком 12 років і старші; 4. Кистьова динамометрія; 5. Вис на зігнутих руках; 6. Човниковий біг 410 м; 7. Піднімання тулубу з положення лежачи протягом 30 с; 8. Нахилу тулуба уперед (з положення стоячи).
Рівень фізичної роботоздатності учнів можна дослідити на основі функціональної проби Руф’є [26]: в положенні лежачи на спині досліджуваний знаходиться протягом перших 5 хв., на останній хвилині відпочинку визначається ЧСС за 15 с (Р1). Потім він протягом 45 с виконує 30 присідань. Після цього він лягає, і у нього знову підраховують ЧСС за перші 15 с (Р2), а потім - за останні 15 с першої хвилини періоду відпочинку (Р3). Індекс Руф’є розраховувався за формулою:
Індекс Руф’є = (2.3)
Критерії оцінки фізичної роботоздатності за результатами проби Руф’є:
а) більше 15 – погана; б) більше 10-14 – задовільна; в) більше 7-9 – середня; г) більше 4-6 – добра; д) менше 3 – висока.
Функціональні можливості дихальної та серцево-судинної системи можна визначити за допомогою індексу Скибінськи. У обстежуваних визначається ЖЄЛ, після відпочинку (1-2 хв.) визначається ЧСС у положенні сидячи. Після цього він виконував пробу із затримкою дихання на вдиху. Визначався індекс за формулою:
(2.4)
Критерії оцінки функціонального стану обстежуваного:
а) 5 – дуже погано; б) 5- 10 – не задовільно; в) 10-20 – задовільно; г) 20-40 – добре; д) 40 – дуже добре.
Рівень статико-динамічних можливостей підлітків можна визначити за допомогою тесту на рівновагу «фламінго», який викладено в роботі Л. Сергієнка [45]. Всі його рекомендації було враховано протягом дослідження.
Критерієм оцінки рівня статико-динамічних можливостей підлітків є нормативи до тесту «фламінго» розроблені Т. Круцевич [16]. Нормативи охоплюють кількість спроб балансування протягом 1 хвилини.
Наприклад – 11 років: а) 28 і більше разів – низький; б) 27-19 – нижчий за середній; в) 18-8 – середній; г) 7-4 – вищий за середній; д) 3 і менше – високий. 12 років: а) 24 і більше разів – низький; б) 23-16 – нижчий за середній; в) 15-8 – середній; г) 7-2 – вищий за середній; д) 3 і менше – високий.
Реакція дихальної системи на фізичне навантаження вивчається за допомогою функціональної проби Сєркіна [30]. Проба складається із трьох традиційних частин - вимірювання затримок дихання: на вдиху у положенні сидячи, на вдиху безпосередньо після 20 присідань протягом 30 с, та знов на вдиху через 1 хв. відпочинку. Критерії оцінки є такими:
а) здорові, треновані: 1-частина: 46-60 с, > 2: 50 % від першої частини, > 3: 100% від другої;
б) здорові, не треновані: 1-ша: 36-45 с, > 2: 30-50 % від першої частини, > 3: 70-100 % від другої частини;
в) з прихованою недостатністю кровообігу: 1: 20-35 с, < 2: 30 % першої, < 3: 70 % першої частини.
Рівень індивідуального здоров'я учнів може визначатися за методикою Г. Апанасенка (1992 р.) [40]. Стандартно виміряється в стані спокою ЖЄЛ, ЧСС, артеріальний тиск (АТ), маса, довжина тіла та кистьова динамометрія, проба Руф’є. Вимірюється ЧСС за 15 с в положенні сидячи, після 5-хв відпочинку (ЧСС1), потім учень виконує 30 присідань за 45 с та відразу сідає на стілець. Підраховується ЧСС за перші 15 с після навантаження (ЧСС2), потім в останні 15 с 1-ї хвилини після навантаження (ЧСС3). На підставі отриманих даних можна розрахувати: 1. Життєвий індекс (мл / кг): ЖЄЛ, мл / маса тіла, кг; 2. Силовий індекс (%): сила кисті, кг / маса тіла, кг; 3. Індекс Робінсона (ум.од.): (ЧССспок, уд.хв.-1) * АТсист) / 100; 4. Відповідність маси тіла довжині тіла (кг / м2): маса тіла, кг/ зріст, м2; 5. Індекс Руф’є: (4*(ЧСС1 + ЧСС2 + ЧСС3) – 200) / 10.
Отримані результати по всім перерахованим вище показникам відповідно оцінюються в балах за таблицею 2.1. Підсумовуючи бали по всім п'ятьом показникам можна визначити рівень індивідуального здоров'я учня.
Таблиця 2.1