- •Розділ і. Предмет трудового права україни § 1. Власність національних багатств України як основа суспільної організації праці
- •§ 2. Поняття трудового права України як галузі права. Місце трудового права в системі права України
- •§ 3. Суспільні відносини, що становлять предмет регулювання трудового права України
- •§ 4. Метод правового регулювання трудових відносин
- •§ 5. Функції трудового права України
- •§ 6. Відмежування трудового права від суміжних галузей права
- •§ 7. Система трудового права України
- •Розділ II. Основні принципи трудового права україни § 1. Поняття основних принципів трудового права України
- •§ 2. Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції України, що визначають принципи правового регулювання трудових відносин
- •§ 3. Принципи трудового права, закріплені в Кодексі законів про працю України та інших законодавчих актах про працю
- •§ 4. Зміст принципів трудового права
- •Розділ III джерела трудового права україни § 1. Поняття джерел трудового права України, їх класифікація
- •§ 2. Конституція України як основне джерело трудового права
- •§ 3. Кодекс законів про працю України та інші законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини
- •§ 4. Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини
- •§ 5. Локальні правові норми
- •§ 6. Значення керівних роз'яснень Верховного Суду Українидля однакового застосування судами чинного законодавства про працю
- •§ 7. Диференціація трудового законодавства України
- •§ 8. Міжнародні правові акти про працю
- •Розділ IV суб'єкти трудового права україни § 1. Поняття суб'єкта трудового права України
- •§ 2. Громадяни як суб'єкти трудового права України
- •§ 3. Власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права України
- •§ 4. Підприємство як суб'єкт трудового права України
- •§ 5. Трудовий колектив як суб'єкт трудового права України
- •§ 6. Профспілковий орган підприємства як суб'єкт трудового права України
- •§ 7. Державні органи, які виступають суб'єктами трудового права України
- •Розділ V колективний договір § 1. Історія виникнення колективних договорів і етапи їх розвитку в Україні
- •§ 2. Загальна характеристика міжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорів
- •§ 3. Поняття колективного договору
- •§ 4. Поняття колективних угод та їх види
- •§ 5. Колективні переговори по укладенню колективного договору
- •§ 6. Порядок укладення колективного договору і його зміст
- •§ 7. Контроль за виконанням колективного договору і види відповідальності за невиконання його зобов'язань
- •Розділ VI трудові правовідносини § 1. Поняття трудових правовідносин
- •§ 2. Умови виникнення трудових правовідносин
- •§ 3. Підстави виникнення трудових правовідносин
- •§ 4. Зміст трудових правовідносин
- •Розділ VII. Правова організація працевлаштування громадян § 1. Поняття зайнятості населення. Правове регулювання працевлаштування громадян України
- •§ 2. Міжнародні правові акти про зайнятість
- •§ 3. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні
- •§ 4. Поняття працевлаштування та його правові форми
- •§ 5. Правові відносини органів державної служби зайнятості з підприємствами
- •§ 6. Поняття безробітного і його правове становище
- •Розділ VIII трудовий договір § 1. Поняття трудового договору
- •§ 2. Зміст трудового договору
- •§ 3. Загальний порядок прийняття на роботу
- •§ 4. Види трудового договору
- •§ 5. Переведення на іншу роботу
- •§ 6. Підстави припинення трудового договору
- •§ 7. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •§ 8. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •§ 9. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •§ 10. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу
- •§ 11. Порядок звільнення з роботи
- •§ 12. Відсторонення працівника від роботи
- •§ 13. Порядок оформлення звільнення працівника з роботи
- •Розділ IX робочий час і час відпочинку § 1. Поняття робочого часу за трудовим правом
- •§ 2. Види тривалості робочого часу
- •§ 3. Режим роботи і облік робочого часу
- •§ 4. Поняття надурочних робіт і порядок їх проведення
- •§ 5. Поняття відпочинку та його види
- •§ 6. Трудові відпустки
- •§ 7. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням
- •§ 8. Соціальні відпустки
- •§ 9. Відпустки без збереження заробітної плати
- •§ 10. Порядок надання відпусток
- •Розділ X заробітна плата § 1. Поняття заробітної плати і методи її правового регулювання
- •§ 2. Нормування праці
- •§ 3. Тарифна система та її складові елементи
- •§ 4. Системи оплати праці
- •§ 5. Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами
- •§ 6. Порядок виплати заробітної плати. Обчисчлення середнього заробітку
- •§ 7. Гарантії і компенсації
- •Розділ XI охорона праці § 1. Поняття охорони праці за трудовим правом
- •§ 2. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії
- •§ 3. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії
- •§ 4. Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту
- •§ 5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
- •§ 6. Охорона праці жінок
- •§ 7. Охорона праці неповнолітніх
- •§ 8. Праця осіб зі зниженою працездатністю
- •§ 9. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •Розділ XII. Внутрішній трудовий розпорядок при виконанні трудових обов'язків § 1. Поняття внутрішнього трудового розпорядку як основи організації праці
- •§ 2. Методи забезпечення трудової дисципліни
- •§ 3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку
- •§ 4. Заходи заохочення за сумлінне виконання трудових обов'язків
- •§ 5. Юридична відповідальність за порушення трудових обов'язків. Поняття дисциплінарного проступку
- •§ 6. Заходи стягнення за порушення трудових обов'язків і порядок їх застосування
- •§ 7. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни
- •Розділ XIII. Матеріальна відповідальність сторін трудових правовідносин § 1. Поняття матеріальної відповідальності за трудовим правом
- •§ 2. Підстави і умови матеріальної відповідальності за трудовим правом
- •§ 3. Види матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність робітників і службовців
- •§ 4. Повна матеріальна відповідальність
- •§ 5. Підвищена матеріальна відповідальність
- •§ 6. Порядок визначення розміру шкоди
- •§ 7. Порядок відшкодування шкоди
- •§ 8. Матеріальна відповідальність підприємств, установ, організацій за шкоду, заподіяну працівникам
- •Розділ XIV порядок розгляду трудових спорів § 1. Поняття трудових спорів та їх класифікація
- •§ 2. Розвиток порядку розгляду трудових спорів в Україні
- •§ 3. Комісія по трудових спорах як обов'язковий первинний орган по розгляду трудових спорів
- •§ 4. Судовий порядок розгляду трудових спорів
- •§ 5. Розгляд судом спорів про поновлення на роботі
- •§ 6. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів)
§ 8. Праця осіб зі зниженою працездатністю
Зниження працездатності у людини може настати з двох причин: досягнення похилого віку, внаслідок чого людина вже не може виконувати роботу в такому ж обсязі і з такою ж інтенсивністю, як це було раніше, а також інвалідності, що може настати внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання, нещасного випадку, загального захворювання або з дитинства.
Особи із зниженою працездатністю володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і обов'язків. Відповідно до ст. 1 Закону України від 21 березня 1991 р. «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дискримінація інвалідів заборонена і переслідується законом.
Інвалідами вважаються особи із стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або з уродженими дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності, необхідності в соціальній допомозі і захисті. Як міра втрати здоров'я інвалідність визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Положення про порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221.
Відповідно до цього порядку громадяни можуть бути визнані тимчасово або постійно непрацездатними за станом здоров'я до професійної або іншої діяльності, пов'язаною з підвищеною небезпекою для оточуючих. Рішення про обмеження прав громадян, пов'язані із станом їх здоров'я, можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК),
>>>392>>>
які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи та професії, доступні їм за станом здоров'я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів. Висновки органів медико-соціаль-ної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов'язковими для власників підприємств чи уповноважених ними органів.
З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах із звичайними умовами праці, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, переведення інвалідів на іншу роботу без їх згоди з мотивів інвалідності не допускаються, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров'я інваліда перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенням здоров'я інваліда.
Підбір робочого місця здійснюється органами Міністерства праці і соціальної політики України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів на підприємствах, де сталася інвалідність. При цьому повинні враховуватись побажання інваліда, наявність у нього професійних навичок і знань.
Інваліди війни мають право на першочергове працевлаштування за спеціальністю відповідно до підготовки та висновків медико-соціальної експертизи, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства. Інваліди війни мають право на використання щорічної оплачуваної відпустки у зручний для них час, а також на одержання відпустки без збереження заробітної плати до двох тижнів на рік.
Кабінет Міністрів України 3 травня 1995 р. прийняв постанову № 314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» і затвердив Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.
>>>393>>>
Визнано, що робоче місце інваліда — це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві, незалежно від форм власності і господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда може бути звичайним, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізованим, тобто обладнаним спеціальним технічним оснащенням, пристосуванням і пристроями для праці інвалідів залежно від анатомічних дефектів.
Підприємства, незалежно від форм власності і господарювання, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.
Місцеві Ради народних депутатів спільно з підприємствами, громадськими організаціями інвалідів за участю відділень Фонду України соціального захисту інвалідів щорічно визначають для всіх підприємств нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі не менш як 4 відсотки від загальної чисельності працюючих. При зайнятості на підприємстві від 15 до 25 чоловік для працевлаштування інвалідів встановлюється норматив у кількості одного робочого місця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1997 р. №1335 встановлені пільги в оподаткуванні товарів, робіт і послуг, що надаються підприємствами, заснованими всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів.
За інвалідами внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які проходять професійну реабілітацію, якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше одного року, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по інвалідності протягом реабілітації. Відшкодування витрат з урахуванням сплачених сум пенсій здійснюється підприємством, у період роботи на якому сталася інвалідність.