![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Розділ і. Предмет трудового права україни § 1. Власність національних багатств України як основа суспільної організації праці
- •§ 2. Поняття трудового права України як галузі права. Місце трудового права в системі права України
- •§ 3. Суспільні відносини, що становлять предмет регулювання трудового права України
- •§ 4. Метод правового регулювання трудових відносин
- •§ 5. Функції трудового права України
- •§ 6. Відмежування трудового права від суміжних галузей права
- •§ 7. Система трудового права України
- •Розділ II. Основні принципи трудового права україни § 1. Поняття основних принципів трудового права України
- •§ 2. Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції України, що визначають принципи правового регулювання трудових відносин
- •§ 3. Принципи трудового права, закріплені в Кодексі законів про працю України та інших законодавчих актах про працю
- •§ 4. Зміст принципів трудового права
- •Розділ III джерела трудового права україни § 1. Поняття джерел трудового права України, їх класифікація
- •§ 2. Конституція України як основне джерело трудового права
- •§ 3. Кодекс законів про працю України та інші законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини
- •§ 4. Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини
- •§ 5. Локальні правові норми
- •§ 6. Значення керівних роз'яснень Верховного Суду Українидля однакового застосування судами чинного законодавства про працю
- •§ 7. Диференціація трудового законодавства України
- •§ 8. Міжнародні правові акти про працю
- •Розділ IV суб'єкти трудового права україни § 1. Поняття суб'єкта трудового права України
- •§ 2. Громадяни як суб'єкти трудового права України
- •§ 3. Власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права України
- •§ 4. Підприємство як суб'єкт трудового права України
- •§ 5. Трудовий колектив як суб'єкт трудового права України
- •§ 6. Профспілковий орган підприємства як суб'єкт трудового права України
- •§ 7. Державні органи, які виступають суб'єктами трудового права України
- •Розділ V колективний договір § 1. Історія виникнення колективних договорів і етапи їх розвитку в Україні
- •§ 2. Загальна характеристика міжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорів
- •§ 3. Поняття колективного договору
- •§ 4. Поняття колективних угод та їх види
- •§ 5. Колективні переговори по укладенню колективного договору
- •§ 6. Порядок укладення колективного договору і його зміст
- •§ 7. Контроль за виконанням колективного договору і види відповідальності за невиконання його зобов'язань
- •Розділ VI трудові правовідносини § 1. Поняття трудових правовідносин
- •§ 2. Умови виникнення трудових правовідносин
- •§ 3. Підстави виникнення трудових правовідносин
- •§ 4. Зміст трудових правовідносин
- •Розділ VII. Правова організація працевлаштування громадян § 1. Поняття зайнятості населення. Правове регулювання працевлаштування громадян України
- •§ 2. Міжнародні правові акти про зайнятість
- •§ 3. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні
- •§ 4. Поняття працевлаштування та його правові форми
- •§ 5. Правові відносини органів державної служби зайнятості з підприємствами
- •§ 6. Поняття безробітного і його правове становище
- •Розділ VIII трудовий договір § 1. Поняття трудового договору
- •§ 2. Зміст трудового договору
- •§ 3. Загальний порядок прийняття на роботу
- •§ 4. Види трудового договору
- •§ 5. Переведення на іншу роботу
- •§ 6. Підстави припинення трудового договору
- •§ 7. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •§ 8. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •§ 9. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •§ 10. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу
- •§ 11. Порядок звільнення з роботи
- •§ 12. Відсторонення працівника від роботи
- •§ 13. Порядок оформлення звільнення працівника з роботи
- •Розділ IX робочий час і час відпочинку § 1. Поняття робочого часу за трудовим правом
- •§ 2. Види тривалості робочого часу
- •§ 3. Режим роботи і облік робочого часу
- •§ 4. Поняття надурочних робіт і порядок їх проведення
- •§ 5. Поняття відпочинку та його види
- •§ 6. Трудові відпустки
- •§ 7. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням
- •§ 8. Соціальні відпустки
- •§ 9. Відпустки без збереження заробітної плати
- •§ 10. Порядок надання відпусток
- •Розділ X заробітна плата § 1. Поняття заробітної плати і методи її правового регулювання
- •§ 2. Нормування праці
- •§ 3. Тарифна система та її складові елементи
- •§ 4. Системи оплати праці
- •§ 5. Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами
- •§ 6. Порядок виплати заробітної плати. Обчисчлення середнього заробітку
- •§ 7. Гарантії і компенсації
- •Розділ XI охорона праці § 1. Поняття охорони праці за трудовим правом
- •§ 2. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії
- •§ 3. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії
- •§ 4. Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту
- •§ 5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
- •§ 6. Охорона праці жінок
- •§ 7. Охорона праці неповнолітніх
- •§ 8. Праця осіб зі зниженою працездатністю
- •§ 9. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •Розділ XII. Внутрішній трудовий розпорядок при виконанні трудових обов'язків § 1. Поняття внутрішнього трудового розпорядку як основи організації праці
- •§ 2. Методи забезпечення трудової дисципліни
- •§ 3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку
- •§ 4. Заходи заохочення за сумлінне виконання трудових обов'язків
- •§ 5. Юридична відповідальність за порушення трудових обов'язків. Поняття дисциплінарного проступку
- •§ 6. Заходи стягнення за порушення трудових обов'язків і порядок їх застосування
- •§ 7. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни
- •Розділ XIII. Матеріальна відповідальність сторін трудових правовідносин § 1. Поняття матеріальної відповідальності за трудовим правом
- •§ 2. Підстави і умови матеріальної відповідальності за трудовим правом
- •§ 3. Види матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність робітників і службовців
- •§ 4. Повна матеріальна відповідальність
- •§ 5. Підвищена матеріальна відповідальність
- •§ 6. Порядок визначення розміру шкоди
- •§ 7. Порядок відшкодування шкоди
- •§ 8. Матеріальна відповідальність підприємств, установ, організацій за шкоду, заподіяну працівникам
- •Розділ XIV порядок розгляду трудових спорів § 1. Поняття трудових спорів та їх класифікація
- •§ 2. Розвиток порядку розгляду трудових спорів в Україні
- •§ 3. Комісія по трудових спорах як обов'язковий первинний орган по розгляду трудових спорів
- •§ 4. Судовий порядок розгляду трудових спорів
- •§ 5. Розгляд судом спорів про поновлення на роботі
- •§ 6. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів)
§ 8. Міжнародні правові акти про працю
Україна як самостійна держава проголосила визнання загальнолюдських цінностей і тому зобов'язалась дотримуватись загальновизнаних принципів міжнародного права. Стаття 8і КЗпП визначила співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України. У разі, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в якій бере участь Україна, встановлено інші правила ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.
До таких договорів в галузі праці в першу чергу відносяться належним чином ратифіковані або схвалені конвенції та рекомендації МОП, офіційно опубліковані в Україні.
МОП була створена в 1919 р. Після закінчення першої світової війни в січні 1919 р. в Парижі зібралась конференція країн, що перемогли у війні, щоб підготувати проект мирного договору з Німеччиною. Поряд з розподілом здобичі — поділом німецьких колоній в Африці і господарюванням в Саарському вугільному басейні — країни, що перемогли у війні, на першому ж пленарному засіданні конференції створили комісію з питань міжнародного трудового законодавства.
>>>89>>>
Така «зацікавленість» капіталістичних держав пояснюється тим, що перша світова війна призвела до зубожіння народів і надзвичайно загострила суперечності. Революція 1917 р. в Росії показала можливість створення держави без капіталістів. Під безпосереднім впливом цієї революції сталися революції в Німеччині, Угорщині, Фінляндії. В багатьох країнах були створені комуністичні та робітничі партії.
За таких умов, намагаючись зміцнити своє панування і призупинити революційні виступи трудящих, світова буржуазія вирішила застосувати політику дрібних поступок і провести деякі реформи. Тому й була створена комісія з питань міжнародного трудового законодавства.
До складу цієї комісії увійшли по два представники від СІЛА, Англії, Франції, Італії, Японії та Бельгії і по одному представнику від Куби, Польщі та Чехословаччини. В її роботі брали участь лідери деяких профспілок.
Комісія вивчила можливість спільних дій держав з питань
праці, розробила проект статуту нової міжнародної організації.
Цей статут з деякими змінами ввійшов до розділу XIII Вер-
сальського мирного договору, а сам день підписання договору
- 28 червня 1919 р. — одночасно став і днем створення МОП.
На перших порах членами МОП стали 44 держави: 31 член Ліги Націй, тобто країни-переможці в першій світовій війні, які підписали Версальський мирний договір, та 13 держав, що були запрошені приєднатися до статутів Ліги Націй і МОП. В 1954 р. членами МОП стали Радянський Союз, Українська Радянська Соціалістична Республіка і Білоруська Радянська Соціалістична Республіка.
Відповідно до ст.ст. З та 4 Статуту МОП кожна держава — член Організації Об'єднаних Націй може бути членом МОП. Для цього необхідно лише сповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці про прийняття зобов'язань, що випливають із Статуту МОП.
Кожна країна в МОП презентована чотирма делегатами: два делегати від уряду, один — від підприємців і один — від трудящих. Кожний з чотирьох делегатів має право голосувати індивідуально по кожному питанню, що розглядається МОП.
Мета і завдання МОП викладені в преамбулі до Статуту організації та в Декларації, що прийнята на 26-й сесії Генеральної конференції МОП в Філадельфії 10 травня 1944 р. В Дек-
>>>90>>>
ларації проголошені основні принципи, на яких повинна базуватись діяльність МОП.
МОП складається з трьох основних органів. Вищим органом організації є Генеральна конференція, або Міжнародна конференція праці. Головним змістом роботи конференції є розробка і прийняття конвенцій і рекомендацій по праці.
Виконавчим органом МОП є Адміністративна Рада. До її складу входять 56 членів: 28 презентують уряди, 14 — представники підприємців і 14 — представники трудящих. Із 28 представників урядів 10 призначаються урядами найбільш важливих в промисловому відношенні країн. До їх числа входять Бразилія, Індія, КНР, США, ФРН, Франція, Росія, Японія.
Постійним секретаріатом МОП є Міжнародне бюро праці на чолі з Генеральним директором, який призначається Адміністративною Радою. Генеральний директор, в свою чергу, призначає персонал секретаріату з осіб різних національностей, громадян різних держав.
Крім основних органів до складу МОП входять ряд постійних і тимчасових комітетів та комісій. До них відносяться, наприклад, промислові комітети, що створені для вивчення умов праці в різних галузях промисловості, комітет по свободі об'єднань, комітет експертів по застосуванню конвенцій і рекомендацій, кореспондентські комітети та ін.
Найважливішою стороною діяльності МОП є розробка і прийняття конвенцій і рекомендацій. Саме можливість відкритого висування і обговорення вимог щодо створення міжнародних правових актів, а потім і норм, котрі якоюсь мірою можуть послужити поліпшенню умов праці, умов життя працюючих, притягує до участі в МОП представників трудящих усіх країн. Ці конвенції і рекомендації про працю є тими основними формами, за допомогою яких МОП здійснює міжнародне правове регулювання праці.
Мета конвенції — створити для держави, що її ратифікувала, зобов'язання по внесенню певних змін в національне законодавство про працю. Статут МОП передбачає, що після прийняття конвенції «а) конвенція надсилається всім членам організації для ратифікації; б) кожний член організації зобов'язується протягом року після закриття конференції... винести конвенцію на розгляд влади або влад, в компетенцію яких входить це питання, для оформлення її як закону або для вжиття заходів
>>>91>>>
іншого порядку... Якщо член організації одержав згоду компетентної влади або влад, він повідомляє про ратифікацію конвенції, що відбулася, Генерального директора, і вживає таких заходів, які будуть необхідні для ефективного застосування положень даної конвенції» (п. 5 ст. 19 Статуту МОП).
Конвенція — правовий акт, який набуває сили міжнародного зобов'язання тільки після ратифікації її не менш як двома країнами -- членами МОП. Норми конвенцій, що ратифіковані, мають обов'язкову силу по відношенню до тих членів МОП, які ратифікували цю конвенцію.
Рекомендація МОП не покладає на держави будь-яких зобов'язань. Прийняттям рекомендації МОП якби закликає держави, висловлює пропозицію, «рекомендує» державам, щоб національні норми трудового права були по можливості приведені у відповідність з нормами, що закріплені в рекомендації. Аналогічний характер мають і конвенції для держав, які їх не ратифікували.
Прийнято вважати, що в своїй сукупності конвенції і рекомендації створюють Міжнародний кодекс праці. У формі систематизованого, але позбавленого обов'язкової сили збірника міжнародних норм, прийнятих Генеральною конференцією МОП, Міжнародний кодекс праці видавався в 1939, 1941 та 1951 pp. Виданий в 1951 р. том 1 Міжнародного кодексу праці розділений на 12 книг за тематичним принципом. Книги, в свою чергу, поділені на глави та розділи, кожний з яких складається з двох частин: а) зобов'язання країн, які ратифікували дану конвенцію, і б) рекомендації країнам, що вміщені в нормах МОП. При цьому зазначається, з якої конвенції чи рекомендації взята та чи інша норма.
Міжнародний кодекс праці охоплює такі питання, як тривалість робочого часу, охорона материнства, соціальне забезпечення, нічна праця жінок, охорона праці підлітків, міграція у пошуках роботи, інспекція праці, ліквідація примусової праці, право працівників створювати свої професійні організації, рівна оплата жіночої праці, взаємовідносини між трудящими і адміністрацією, охорона праці моряків, охорона праці рибаків. Кодекс регулює також питання оплачуваних відпусток, безробіття, мінімальних ставок заробітної плати, виробничого травматизму і професійних захворювань.
Важливе місце в галузі захисту, зміцнення і розвитку соціального страхування займає Міжнародна асоціація соціального
>>>92>>>
забезпечення — автономна організація, що співпрацює з Міжнародним бюро праці.
Джерелом трудового права міжнародного походження є також двосторонні і багатосторонні договори, що мають за мету регулювання певних питань в галузі трудового права. Так, в 1994 р. між країнами Співдружності Незалежних Держав з участю України була підписана Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків. В цьому ж році в Москві з участю України було підписано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках СНД.
9 січня 1995 р. в Тбілісі було підписано Угоду між урядом України і урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення.
8 квітня 1996 р. в Ханої підписано Угоду між Урядом України і Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про взаємне працевлаштування громадян. Аналогічна угода підписана між Урядом України та Урядом Словацької Республіки 7 березня 1997 р. в Ужгороді.
Таких двосторонніх чи багатосторонніх угод Україною укладається багато. Якщо вони встановлюють інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила цих угод, і відповідно вони також виступають джерелом трудового права України.
>>>93>>>