![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Розділ і. Предмет трудового права україни § 1. Власність національних багатств України як основа суспільної організації праці
- •§ 2. Поняття трудового права України як галузі права. Місце трудового права в системі права України
- •§ 3. Суспільні відносини, що становлять предмет регулювання трудового права України
- •§ 4. Метод правового регулювання трудових відносин
- •§ 5. Функції трудового права України
- •§ 6. Відмежування трудового права від суміжних галузей права
- •§ 7. Система трудового права України
- •Розділ II. Основні принципи трудового права україни § 1. Поняття основних принципів трудового права України
- •§ 2. Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції України, що визначають принципи правового регулювання трудових відносин
- •§ 3. Принципи трудового права, закріплені в Кодексі законів про працю України та інших законодавчих актах про працю
- •§ 4. Зміст принципів трудового права
- •Розділ III джерела трудового права україни § 1. Поняття джерел трудового права України, їх класифікація
- •§ 2. Конституція України як основне джерело трудового права
- •§ 3. Кодекс законів про працю України та інші законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини
- •§ 4. Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини
- •§ 5. Локальні правові норми
- •§ 6. Значення керівних роз'яснень Верховного Суду Українидля однакового застосування судами чинного законодавства про працю
- •§ 7. Диференціація трудового законодавства України
- •§ 8. Міжнародні правові акти про працю
- •Розділ IV суб'єкти трудового права україни § 1. Поняття суб'єкта трудового права України
- •§ 2. Громадяни як суб'єкти трудового права України
- •§ 3. Власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права України
- •§ 4. Підприємство як суб'єкт трудового права України
- •§ 5. Трудовий колектив як суб'єкт трудового права України
- •§ 6. Профспілковий орган підприємства як суб'єкт трудового права України
- •§ 7. Державні органи, які виступають суб'єктами трудового права України
- •Розділ V колективний договір § 1. Історія виникнення колективних договорів і етапи їх розвитку в Україні
- •§ 2. Загальна характеристика міжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорів
- •§ 3. Поняття колективного договору
- •§ 4. Поняття колективних угод та їх види
- •§ 5. Колективні переговори по укладенню колективного договору
- •§ 6. Порядок укладення колективного договору і його зміст
- •§ 7. Контроль за виконанням колективного договору і види відповідальності за невиконання його зобов'язань
- •Розділ VI трудові правовідносини § 1. Поняття трудових правовідносин
- •§ 2. Умови виникнення трудових правовідносин
- •§ 3. Підстави виникнення трудових правовідносин
- •§ 4. Зміст трудових правовідносин
- •Розділ VII. Правова організація працевлаштування громадян § 1. Поняття зайнятості населення. Правове регулювання працевлаштування громадян України
- •§ 2. Міжнародні правові акти про зайнятість
- •§ 3. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні
- •§ 4. Поняття працевлаштування та його правові форми
- •§ 5. Правові відносини органів державної служби зайнятості з підприємствами
- •§ 6. Поняття безробітного і його правове становище
- •Розділ VIII трудовий договір § 1. Поняття трудового договору
- •§ 2. Зміст трудового договору
- •§ 3. Загальний порядок прийняття на роботу
- •§ 4. Види трудового договору
- •§ 5. Переведення на іншу роботу
- •§ 6. Підстави припинення трудового договору
- •§ 7. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •§ 8. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •§ 9. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •§ 10. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу
- •§ 11. Порядок звільнення з роботи
- •§ 12. Відсторонення працівника від роботи
- •§ 13. Порядок оформлення звільнення працівника з роботи
- •Розділ IX робочий час і час відпочинку § 1. Поняття робочого часу за трудовим правом
- •§ 2. Види тривалості робочого часу
- •§ 3. Режим роботи і облік робочого часу
- •§ 4. Поняття надурочних робіт і порядок їх проведення
- •§ 5. Поняття відпочинку та його види
- •§ 6. Трудові відпустки
- •§ 7. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням
- •§ 8. Соціальні відпустки
- •§ 9. Відпустки без збереження заробітної плати
- •§ 10. Порядок надання відпусток
- •Розділ X заробітна плата § 1. Поняття заробітної плати і методи її правового регулювання
- •§ 2. Нормування праці
- •§ 3. Тарифна система та її складові елементи
- •§ 4. Системи оплати праці
- •§ 5. Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами
- •§ 6. Порядок виплати заробітної плати. Обчисчлення середнього заробітку
- •§ 7. Гарантії і компенсації
- •Розділ XI охорона праці § 1. Поняття охорони праці за трудовим правом
- •§ 2. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії
- •§ 3. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії
- •§ 4. Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту
- •§ 5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
- •§ 6. Охорона праці жінок
- •§ 7. Охорона праці неповнолітніх
- •§ 8. Праця осіб зі зниженою працездатністю
- •§ 9. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •Розділ XII. Внутрішній трудовий розпорядок при виконанні трудових обов'язків § 1. Поняття внутрішнього трудового розпорядку як основи організації праці
- •§ 2. Методи забезпечення трудової дисципліни
- •§ 3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку
- •§ 4. Заходи заохочення за сумлінне виконання трудових обов'язків
- •§ 5. Юридична відповідальність за порушення трудових обов'язків. Поняття дисциплінарного проступку
- •§ 6. Заходи стягнення за порушення трудових обов'язків і порядок їх застосування
- •§ 7. Громадські заходи стягнення і впливу за порушення трудової дисципліни
- •Розділ XIII. Матеріальна відповідальність сторін трудових правовідносин § 1. Поняття матеріальної відповідальності за трудовим правом
- •§ 2. Підстави і умови матеріальної відповідальності за трудовим правом
- •§ 3. Види матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність робітників і службовців
- •§ 4. Повна матеріальна відповідальність
- •§ 5. Підвищена матеріальна відповідальність
- •§ 6. Порядок визначення розміру шкоди
- •§ 7. Порядок відшкодування шкоди
- •§ 8. Матеріальна відповідальність підприємств, установ, організацій за шкоду, заподіяну працівникам
- •Розділ XIV порядок розгляду трудових спорів § 1. Поняття трудових спорів та їх класифікація
- •§ 2. Розвиток порядку розгляду трудових спорів в Україні
- •§ 3. Комісія по трудових спорах як обов'язковий первинний орган по розгляду трудових спорів
- •§ 4. Судовий порядок розгляду трудових спорів
- •§ 5. Розгляд судом спорів про поновлення на роботі
- •§ 6. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів)
§ 5. Функції трудового права України
Термін «функція» походить від латинського слова «functio», що означає обслуговування, діяльність. Якщо метод правового регулювання — це спосіб впливу на суспільні відносини, то функція права — це основні напрямки цього впливу, що відображають його службове призначення. Функції трудового права також обумовлені економічним базисом і в них зовнішньо проявляється сутність права.
Правові функції виражають спрямованість впливу права на суспільні відносини, тому показником їх реалізації служать соціально-економічні, політичні, ідеологічні та інші наслідки, що сталися в результаті дії права. Саме на цих напрямках і проявляється активно-творча роль права в регулюванні і розвитку суспільних відносин. Свій нормативний вираз функції права одержують в законодавчих актах у вигляді мети і завдань правового регулювання.
Оскільки право є одним з елементів структури суспільства, його функції необхідно розглядати в єдиній системі суспільного управління і в нерозривному зв'язку з об'єктивними та суб'єктивними чинниками суспільного розвитку.
Об'єктивним критерієм класифікації функцій можуть служити основні види суспільних відносин, що становлять єдність правового регулювання. З цієї точки зору можна виділити економічну, соціальну та ідеологічну (виховну) функції права. У здійсненні цих функцій прямо або побічно беруть участь усі галузі права, при цьому кожна з них використовує специфічні для неї властивості, методи і засоби, які відповідають особливостям суспільних відносин, що ними регулюються, та їх місцю в суспільній структурі.
Отже, функція права — це напрям правового впливу на суспільні відносини, що визначає службове призначення права в житті суспільства. В першу чергу цей вплив спрямований на підвищення суспільного виробництва, зміцнення економічних відносин, оскільки передумовою прискорення соціального розвитку є самовіддана праця громадян України в усіх сферах господарства.
Регулюючи трудову діяльність громадян, трудове право активно впливає на виробництво і тим самим виконує економічну, виробничу функцію. Саме через трудові відносини реалізуються виробничі програми, створюються і збільшуються народне багатство і фонди матеріального забезпечення працюючих.
>>>24>>>
Економічна функція трудового права впливає на економічні відносини шляхом встановлення міри праці та міри споживання, диференціації праці за ознакою її складності, визначення кількісних і якісних показників праці, стимулювання матеріальними засобами високопродуктивної праці.
Перехід до ринкових відносин обумовив глибокі зміни в господарському механізмі держави, а відповідно і обумовлює якісні зміни в правовому регулюванні, зокрема розширення засад локальної нормотворчості.
Трудове право України активно впливає на соціальні чинники розвитку суспільства. Соціальну сферу суспільного життя становлять переважно відносини по становищу людей в суспільстві, тобто відносини рівності або нерівності, співробітництва чи експлуатації, ступеня розвитку особи, ставлення до власності. Саме завдяки праці та її результатам створюється можливість визначити становище людини в суспільстві. Тому право, регулюючи відносини по застосуванню праці, стає важливим чинником розвитку суспільних відносин.
В трудовому праві України знаходять закріплення принципи соціальної справедливості, подальшого розвитку засад рівності, стимулювання прогресивних змін в умовах і змісті праці, створення оптимальної організації праці на виробництві, сприятливих умов для залучення робочої сили до праці і розвитку особи працівника, стимулювання трудової та громадської активності, забезпечення гарантій зайнятості в здійсненні трудових відносин. Кожний з цих напрямів соціальної дії трудового права підкріплюється відповідними правовими нормами.
Основою соціальної сфери є здійснення праці, оскільки соціальні відносини формуються, відтворюються і проявляються в праці, хоч вони охоплюють й інші сфери життя. Саме тому трудове право має найбільш широкі можливості впливати на соціальне життя шляхом як встановлення правового і фактичного статусу особи, яка вступила в трудові відносини, так і безпосереднього регулювання суспільних трудових і пов'язаних з ними відносин.
Соціальна функція трудового права проявляється у тому, що за її допомогою формується особа працівника в напрямку, необхідному для суспільства. Проявом розвитку особи працівника є його сумлінне ставлення до праці, участь в справах трудового колективу та громадських організаціях.
>>>25>>>
Соціальна функція трудового права є основною і характерною саме для цієї галузі права. Тому в розвинутих промислових країнах досить часто замість терміну «трудове право» вживається термін «соціальне право», що знайшло відображення і в юридичній літературі. Так, наприкінці 1975 р. в Федеративній Республіці Німеччини оголошено про створення Соціального кодексу ФРН, завданням якого визначено «здійснення соціальної справедливості і соціальної безпеки, включаючи соціальну і виховну допомогу»[2].
До соціальної функції трудового права тісно примикає ідеологічна (виховна) функція, яка має загальну соціальну спрямованість на справедливе регулювання трудових відносин і виховання свідомості цієї справедливості. Провідне становище людини у виробництві визначають його розумові здібності, хоч і фізичні здібності є важливим компонентом робочої сили. Саме завдяки мисленню, свідомості, своїм розумовим здібностям людина відіграє активну роль в суспільному виробництві.
Формування здібностей працівників є складним процесом. Для здійснення висококваліфікованої праці людина повинна тривалий час навчатися не тільки професійно, а й загальноос-вітньо. Тому кожному виду трудової діяльності завжди передує надбання тих чи інших знань.
Завдяки наявності в трудовій діяльності такого компонента, як пізнання, відбуваються акумуляція виробничого досвіду попередніх поколінь, його трансформація, засвоєння навиків та вміння наступними поколіннями. Без цього була б неможливою спадковість трудової діяльності. Поряд з пізнанням в трудовому процесі працівником оцінюється своя праця, усвідомлюється її необхідність, формуються потреби, інтереси, мотиви та мета цієї діяльності.
Важливим чинником виховання і розвитку здібностей працівників є трудове право. Його норми не тільки вміщують належну інформацію, а й забезпечують закріплення організаційно-правових форм як трудової, так і інших видів діяльності. Право визначає обов'язкову поведінку працюючих, а також встановлює певний комплекс правових засобів, що забезпечують сумлінне ініціативне ставлення робітників і службовців до виконання своїх трудових обов'язків.
Норми трудового права містять правила належної поведінки працівника в процесі спільної праці. Завдяки цим нормам
>>>26>>>
у працюючих формується певна правосвідомість. Разом з тим дані норми містять й певні негативні наслідки, примус до тих, хто ці правила порушує.
Тому можна вважати, що правове виховання нормами законодавства про працю здійснюється шляхом переконання, стимулювання, контролю за додержанням законодавства і методом примусу. Усі ці методи повинні забезпечити справедливий підхід до регулювання праці як працюючих взагалі, так і окремих категорій громадян з метою надання їм пільг і переваг за виконання особливо важливих для держави функцій (шахтарі, лікарі, вчителі та ін.) або з інших підстав (жінки, молодь, люди похилого віку), є забезпеченням саме справедливого підходу до регулювання і визнання соціального значення їх праці. Досягнення суспільством в майбутньому відповідного рівня розвитку, перетворення характеру, змісту та умов праці на підставі зростання її продуктивності об'єктивно вирівнють становище працюючих і роблять непотрібними значну кількість ланок диференційованих переваг.
В радянській літературі постійно підкреслювалось, що норми права взагалі і норми трудового права зокрема, які безпосередньо спрямовані на розвиток демократії на виробництві, участь працюючих в управлінні підприємствами і об'єднаннями є проявом виконання ними політичної (управлінської) функції. Проте зазначимо, що управлінська функція є суто економічною, оскільки вона спрямована на досягнення підприємством певних господарських результатів. Тому не слід шукати в трудовому праві політичних повноважень, воно спрямоване на регулювання трудових відносин. Ні колективна праця, ні тим більш індивідуальна не спрямовані на вирішення політичних питань.